Мирослав МАМЧАК
ТРАВЕРЗОМ ІСТОРІЇ

Онуку Мирославу присвячую.

ЗРАЗКОВИЙ СЦЕНАРІЙ
театралізованого свята,
присвяченого святкуванню Дню Військово-Морських Сил України.

Святкування проводиться в бухті і на пришвартованій до неї плавпристані.

Лунають фанфари оркестру „Слухайте всі” і „Зустріч”.
Проходить ритуал зустрічі начальником севастопольського гарнізону Командувача ВМС ЗС України.

1-й диктор: Шановні друзі, гості нашого міста! Сьогодні Севастополь, вся Україна урочисто відзначають День Військово-Морських сил Збройних Сил України. Професійне свято військових моряків установлене у першу неділю липня Указом Президента України Віктора Ющенка на відзнаку ролі Військово-Морських Сил Збройних Сил України у забезпеченні обороноздатності нашої держави і з метою відродження національних морських традицій.

2-Диктор: Дорогі друзі! Кожного ранку за морською традицією на кораблях флоту проходить ритуал підйому Військово-Морського прапора. В Державні свята поряд з прапором ВМС на корабельних щоглах піднімаються Державний прапор України і прапори розцвічування.
Сьогодні, у зв’язку з присутністю на святі Президента України і Міністра оборони піднімаються ще штандарт Президента України і Військово-морський прапор Міністра оборони України.

(Під Гімн України починається ритуал підйому на щоглах плавпристані Державного прапора, Військово-Морського і прапора Міністра оборони України – за прикладом підняття Державного прапора на майдані в День Незалежності).

1-й диктор читає вірш „Наш прапор”:
Є гарні прапори на світі,
А наш – найкращий з прапорів,
Бо краю нашого в нім злиті
Блакить небес, краса полів.
На нім нема краплини крові,
На нім нема краплини зла,
Він зітканий увесь з любові,
Із кольорів краси й тепла.
На нього любо нам дивиться:
На сонці сяє і горить,
Як золота полів пшениця,
Як краю рідного блакить.

Ритуал зустрічі Командувачем ВМС Президента України, Міністра оборони України.
(за окремим сценарієм)

Звучить Гімн України.

Президент України, Міністр оборони України і Командувач ВМС проходять на катер для обходу і поздоровлення вишикуваних на внутрішньому рейді кораблів ВМС.

Під час обходу і поздоровлення кораблів звучить окремий дикторський текст про ВМС і кораблі параду.

Катер з Президентом України, Міністром оборони України і Командувачем ВМС підходить до плав пристані. Оркестр грає „Заходження”.

1-й диктор: Слово для привітання має Президент України (Міністр оборони України).
Оркестр грає „Слався”.

Виступ Командувача ВМС.................................

1-диктор: Шановні друзі! Свято військових моряків широко відзначається в нашій країні. У цьому проявляється загальнонародна повага до мужніх, хоробрих і сміливих людей, чиєю професією є захист Вітчизни і національних інтересів українського народу на морських просторах. З перших днів відродження сучасного флоту України зародилося і шефство регіонів над кораблями і військовими частинами Військово-Морських сил. Сьогодні як ознака єднання флоту з народом на нашому святі присутні...............................................

(оголошення високих гостей і делегацій)

Привітаймо їх з нашою флотською, севастопольською гостинністю!

2-й диктор читає вірш В.Сосюри:
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і сонце.
В годину щасливу і в радості мить
Любіть у годину непогоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну.
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Любіть Україну всім серцем своїм
І всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
В просторі й в солодкому чарі...

1-й диктор: Україна історично розвивалася як морська країна, другого шансу історія українцям не надавала. Тож Україна є великою морською державою з древніми традиціями мореплавства. Ступаймо ж слідами наших флотоводців і вони приведуть нас дорогами історії, що пролягли під небом вічності.
Моряки впевнені, що все на морі і в океані підвласне силам природи, яких уособлює у собі цар Нептун. Тож він є обов’язковим учасником флотського свята. А ось і він спішить у гості. Привітаймо Володаря морів і океанів царя Нептуна!

В цей час до пристані підходить катер, розписаний і оформлений під Цар Рибу. На катері стоїть Цар і Володар морів і океанів Нептун з своїм почетом.
Фанфари грають „Зустріч”, оркестр –„Слався”.
Нептун, оточений охороною, русалками і мавками, сходить на пристань і піднімається на трибуну, виготовлену у формі середньовічної вежі. Його зустрічають моряк і морячка хлібом-сіллю на вишитому рушнику.

Нептун:
Я, Цар морів і океанів,
Підводних і прибережних саванів,
Усіх багатств, що є в воді й на суші,
Володар,
Повелитель морських глибин і океану
І сил морських, штормів, мусонів,
Холодних й теплих течій і вітрів:
Хто смів порушити в глибинах моря спокій мій
Й сюди до Севастополя мене привів?
Для чого я питаю?

Русалка:
О, царю, батьку наш і повелитель,
Прошу тебе, не сердься,
Ти подивись, поглянь, довкола люди
Прийшли тебе вітати, свято всюди
День флоту України нині!
Ти весь свій вік, у древні й нинішні часи
Сприяв у світі морякам
І кожний флот у світі прославляв!
Тож і для Севастополя подбай
Погоду гожу, веселий настрій морякам,
Дозволь універсал свій дати
Чим святкування флоту України розпочати.

Нептун:
О, Так! Народу бачу я чимало!
Та спершу знати мушу
Як День Військово-Морських сил
У цьому краї поважають,
Хто із чільників держави
уважить моряків і флот прийшов,
чи командувачі флотом всі,
відважні флотоводці
минулих днів, сюди прибули
і керівництво міста, із других флотів,
із інших видів
Збройних Сил, чи гості
з областей прибули
і скільки їх?

Русалки(хором всі):
О, так величносте морская!
Всі тут, універсалу Вашого чекають!

Нептун: Це добре! Бачу,
Що звитяга і завзяття
Цього морського героя-міста і
мешканців його не покидають,
то зараз, в знак особливої
поваги особисто
Універсал свій зачитаю урочисто.

Читає Універсал:
„Вітаю Вас, о витязі морськії!
Всіх, хто морю й флоту чесно служить,
Морськую службу вірно любить,
Усіх гостей із України й зарубіжжя
З Днем Військово-морських сил вітаю
І розпочати свято дозволяю!
Традиції морські у України древні
У морі українців, будьте певні,
Я бачив здавна: в лодіях, на чайках,
На галіонах і фрегатах,
В баталіях морських, в погодну штиль,
І в час штормів, коли я хвилювався;
На всіх широтах, в морі Чорнім
І Середземнім не раз звитягою
Як українців-русів,
Так і козаків,
Й сучасних
українців-моряків
Я дивувався.
То ж Вам належить історію свою любити
І флоту, як в старі часи,
Моря і океани сміливо бороздити
І Україну в світі гідно боронити”.

Нептун сідає.

Русалки і мавки танцюють, дякують Нептуну.

Нептун: Годі Вам, годі, пора вже свято починати.
Цікаво подивитись
Як українські моряки
Можуть святкувати а не битись.
(Нептун з свитою виходить до пристані підходить княжа лодія).

Співає О.Іванов. Пісня „Ой було на флоті, було...”

1-диктор під час підходу княжої лодії:
Мандруючи понад старим Дніпром
Світанками, удень і вечорами
Вночі, під чистим зоряним шатром,
Перед вогнем, що руки грів теплом,
Я думкою летів через тумани.

Туди, в минувшину далеких днів,
Коли діди, забуті й незабуті,
Уперше стали між високих гір,
Оглянули широкий виднозір,
За покоління дбаючи майбутні.

Боролись предки. З моря і степів
Ворожі хижі орди налітали,
Палили городи і нищили засів,
Та проти них вставала тьма списів,
Мечі із піхов люди витягали.

Спасибі вам за цю тернисту путь,
В труді й на раті гідно ви стояли,
нікому з нас ніколи не забуть,
І кожному годиться помянуть,
Що ви створили, що ви збудували.

Почнемо ж нині повість цю
Про порохом повиту давнину,
Про ті часи, далекі й незабутні,
Коли діди, прославлені в віках,
Виходили на свій великий шлях,
За покоління дбаючи майбутні.

2-й диктор:
Зоря державності лише над Києвом вставала.
Міцніла Україна-Русь і флот для охорони краю
Свого будувати починала.
Княжий флот мав оберігати древній шовковий путь і шлях з варягів в греки та стати одним з головних аргументів не лише військової сили а й зовнішньо-політичних відносин Київської держави.

1-й-диктор:
Записав літописець, як великою хмарою насувалася Чорним морем на південь флотилія київського князя Аскольда. Княжі лодії, записав візантійський літописець, йшли веслом в весло, дихаючи чимось суворим, погибельним, море тихо і спокійно розстелювалося перед ними, даючи їм приємне плавання і піднімало грізні хвилі війни проти Візантії. 18 червня 860 року флот київського князя Аскольда вперше взяв з моря в облогу столицю світу – Царгород. І вся надія облишила місто, і воно в останній розпуці держалося лише надією на бога.

До плавпірсу підходить княжа лодія. З неї виходять княжі воїни з списами, мечами і щитами та князь Аскольд.
Грають фанфари „зустріч”, з кораблів салютують.

Аскольд:
Це я, князь київський Аскольд, нащадок Кия,
дорогу в море й до Царграда проложив
й угоду Візантії з Києвом уперше уложив
а Україну-Русь морською
Сильною країною проголосив.
Ті стіни й вежі грізні візантійські
у Босфорі приступом я брав
і силу нашу флотську я Європі показав.
Це я, Аскольд, відкрив дорогу в Персію
через Каспійське море.
З тих пір Дніпро й Босфор торгівлею успішною я пов’язав,
з варягів в греки дорогу вільною проклав.
І княжий флот мій у справі цій заслоном став,
і Києву, і нашій всій землі він обороною
й морським щитом не раз бував.
Мій флот став аргументом для сусідів,
заставив імператора ромеїв
державу і народ наш поважати.

Із-за вежі виходить імператор Михайло з боярами.

Імператор візантійський Михайло:
Я, імператор Візантійський, звитягу твою ратну і силу флоту твого визнаю, о, київський княже! Волію згоду з твоїм краєм мати. Тому велю твоєму флоту видати одежі срібні й золотії, пошити шовкові вітрила і вічну згоду й мир між нами мати. Святі владики Царгорода мир між нами освятять і віру нашу Христову вам передадуть.

(Раби несуть одежі на лодію, владика хрестить Аскольда і вручає йому хрест).

Аскольд: Уклавши з василевсом в Царгороді вигідну угоду і прийнявши святий хрест, я до Києва його приніс і морські традиції з тих пір наслідникам княжого престолу в Києві, я Аскольд, навічно передав! Я ухожу в історію а вам, моїм нащадкам, морськую славу народу нашого берегти і розвивати я заповідаю.

Аскольд з воїнами з лодією відходять від пристані. До трибуни підкочують лодію (зроблену із шлюпки) під вітрилом і на колесах. З лодії виходить князь Олег з воїнами в бойових доспіхах.

1-диктор: Проходили віки, часто штормило Чорне море і нехтувалися укладені угоди. Тож флот став головним інструментом міжнародних стосунків Київської держави з Візантією. Київський князь Олег не лише продовжив справу Аскольда а й значно розвинув мореплавство і морські традиції України-Руси. Життя віщого флотоводця Олега, який започаткував українське морське право, оповите легендами а сам він став улюбленцем нашого народу.

(З лодії виходить Олег і дружина)

Олег: Я, князь київський Олег, під Царгород морем і берегом прийшов дорогою Аскольда, щоб відновити морські шляхи торгові і покарати тих, хто гирло Дніпра хотів для нас закрити, на київських купців і мирних рибаків Білобережжя зухвало меч підняв й країну нашу зневажав.
Ратну славу Київської держави проніс я морем і грізні мури від кари заслуженої морських розбійників не спасли. Тут, у Царгороді, отримав я блискучу перемогу і щит прибити свій до воріт вежі Царградської я велю!
Прибийте щит мій (воїни прибивають княжий щит до вежі) на пам’ять грекам і на славу нашого народу! І ніхто не смів і не смітиме перейти дорогу мені і княжому флотові. А море Чорне з тих пір буде зватися морем русів.
Я, князь Олег, міцно став на узбережжі моря, відновив приязнь і вигідні стосунки з Візантією, Персією і державами Кавказу, лодії мого флоту бороздили води Каспійські і поклали початок морському праву України-Руси. Флот київського князя був непереможний і мир в районі цьому під охорону взяв! Подвиги й звитяги
флотські навічно в сторінки літописні я вписав і вам, своїм нащадкам, славу свою передав!

Князь з лодією відходять від трибуни. Перед трибуною появляється князь Святослав з дружиною.

1-Диктор:
Ой славен, ясен, красний наш князь,
Києва-города князь Святослав.
Він із вечора в човен сідав,
А вже над ранок під Царград став.

Рушили вої на Царів город,
Цар ся дивує,
Хто то воює,
Ромеї ходять, все раду радять,
Що тому князю за дари дати?

Під трибуною починається бій на мечах дружини Святослава з ромеями.

2-диктор (читає уривок балади О.Олеся „Смерть Святослава”):
І почався бій кривавий,
Б’ються лицарі-борці...
А попереду вояцтва
Святослав з мечем в руці.
І з мечем в руці поліг він
Смертю лицаря в бою,
За народ, за Україну
Склав він голову свою.

Святослав:
„Іду на Ви” завжди попереджав я ворогів.
І знала вся Європа князя Святослава,
морську звитягу і відвагу Київських полків.
Я твердо став ногою на Дунаї
а флот мій проклав шляхи до Піренеїв
і з тих пір з іспанцями на заході Європи я мир завів.
Я провчив нерозумних хозарів і буртасів
і флот був моєю опорою в боротьбі
за сильну і велику Київську державу.
Я став на Дунаї бо то край моєї землі і звідти стелилися хмари на Україну-Русь. Стояли в битвах ми там твердо і не посоромили землі русів. Мертві бо сраму не мають!
В лютій січі як воїн я упав і Хортицю своєю кров’ю окропивши, їй навік я славу ратну свого флоту передав. Там, на Хортиці, де моя могила, постане Січ, яка і образом своїм і славними ділами напоминатиме потомкам про князя Святослава!

Пораненого Святослава виводять під руки, перед сценою появляється князь Володимир Великий з дружиною.

1-й диктор: шановні друзі, зустрічайте! Хреститель України-Руси, великий князь київський Володимир Великий, який на віки прославив Херсонес а з ним вітчизняний флот і наш Севастополь.
Володимир: О, славний град Корсунь, візантійський Херсонес! Природою ти створений як морські ворота, що з’єднали з навколишнім світом нашу землю. Пізнаю твої славні бухти і скелясті береги! Тут, біля мису Херсонеса, стікаються води Дніпра, Дністра й Дінця, що омивають землі нашої держави і несуть з собою вічний потяг наш до святої волі і свободи.
Віки не власні над тобою, о славна флотськая столице! Зостались тут мої сліди, зосталась пам’ять перебування мого флоту в Херсонесі. З цих бухт я поміч ратну флотом княжим посилав на просьбу Візантії, тут хрещення прийняв з своїми славними полками.
(Іде процес хрещення князя і воїнів.)

1-ДИКТОР: В Херсонесі за домовленістю з візантійським імператором Василем київський князь Володимир оженився на імператорській сестрі царівні Анні. Зараз до пристані приближається візантійська галера з царівною Анною. Зустрічаймо її.

Князь Володимир зустрічає царівну з її почетом.
Священники вінчають князя, кладуть на голови корони.

Володимир: І звідси, з Херсонеса, світло християнства в Київ я з дружиною великою княгинею Анною приніс і розповсюдив по слов’янськім світі. Звідси, з цих бухт я еру християнства розпочав для нашого народу, світло знань, культури і мистецтва по всій країні розповсюдив! Із божою поміччю державу Київську я зміцнив, народ від ворогів я захистив. І славилася Україна-Русь Європою а народ наш поміж народами світу. Вам, моїм нащадкам, продовжувати у віках мою державну справу я заповів!

Князь з княгинею кланяються і з воями виходять.

1-Диктор: Та через два з половиною віки настали чорні дні нашої історії. Під ударами монголо-татарських орд упав Київ. Та не згинув флот України-Русі. Флотські морські традиції княжої України виявилися настільки міцними, що стали опорою і основою тривалої національно-визвольної боротьби українців. У військово-політичних умовах 15-го сторіччя, коли виникла загроза самому існуванню українського народу, вони відкрили нову сторінку в морській історії нашої країни – добу козацького флоту України.

Ансамбль пісні і танцю ВМС співає пісню „За світ встали козаченьки”.

До пірсу підходить козацька чайка, стріляє з гармат.
З чайки виходять гетьман Дмитро Вишневецький з запорожцями.

Православний владика УПЦ КП вітає запорожців і читає маніфест 1620 року:
„Славні витязі землі української! Ви ж бо „ те плем’я славного народу русів, з насіння Яфетового, що воювало грецьке цісарство Чорним морем і суходолом. Це з того покоління військо, що за Олега, монарха київського, в своїх моноксилах по морю і по землі плавало і Константинополь штурмувало, це ж вони за Володимира, воювали Грецію, Македонію, Ілірк. Це ж їх предки разом з Володимиром хрестилися, віру християнську від константинопольської церкви приймали”. Під Вашою опікою була відновлена і козацькою шаблею захищена Православна церква на українській землі. Бог і церква завжди були з вами в Ваших походах!
Благословить козаків, вони хрестяться і кланяються владиці.

Вишневецький(з луком за спиною): Я, князь древнього княжого київського роду, староста Черкаський і канівський Дмитро Вишневецький, взяв на себе обов’язок козацького гетьмана задля оборони Вітчизни в найскрутніший для неї час. Наші предки в битві під Синіми водами вибили ворогів з понад Дніпра. Настала пора завершити цю роботу бо хто визволиться сам, той буде вільним!
Тож в низов’ях Дніпра, на Хортиці, на місці, де зложив свою голову князь київський Святослав Хоробрий, звів я кріпость і назвали її в народі Січ Запорожська. Я зібрав козацьке військо воєдино і організував козацький флот. Січ стала нашою морською базою і воротами в Чорне море. Першими ж походами козацького флоту ми заставили непереможного султана султанів вперше тремтіти з жаху. Проти козацького флоту Україну йому прийшлося провести масову мобілізацію у восьми бейликах, в Молдавії і Криму але Азова і Очакова султан не втримав.
Козацький флот заявив про себе громом гаківниць і морською звитягою в походах, вперше і назавжди відкинув орду на території від Інгулу до Дону. З тих пір ці землі стали зватися Вольностями Війська Запорожського низового. За це мене проголосили головним ворогом Османської імперії а в Україні назвали Байдою-козаком і батьком народу.

Козаки починають танок з шаблями.

1-диктор читає уривок думи про Байду:
Був пан Корецький
Дмитро Вишневецький
Він небесну силу мав
І воював громом
І своїм словом.
Його невірні не злюбили
Ловить на його вартували
Ловить на його готували,
Потім його спіймали
Та в кайдани закували
Ребро його крюком затягли
І на стіні прибивали.

На фоні цієї думи нападають яничари вяжуть і прибивають Байду до стіни і вішають ребром на гак.

1-Диктор (під час танцю): Гетьман Байда-Вишневецький загинув лютою смертю в нелюдських муках на стамбульських мурах та не відмовився від віри і рідної землі.

Хор вигукує: „Слава Байді-Вишневецькому! Слава!
Слава! Слава!”

2-й диктор:
Ой в неділю та пораненьку
Зібралася громадонька
До козацької порадоньки,
Стали раду радувати
Відкіль Варну діставати:
Ой чи з поля, ой чи з моря,
А чи з річки-невелички?
Біжать, пливуть човенцями,
Поплескують весельцями.
Ударили з самопалів,
Пів соткою із гармати
Стали її добувати,
Стали турки нарікати,
Тую річку проклинати...
Була Варна здавна славна.
Славнішії козаченьки,
Що тої Варни дістали...

Підходить друга чайка. Байду знімають з гаку і виносять.

Ансамбль співає пісню про Сагайдачного: „Ой на горі та женці жнуть”. З чайки виходить гетьман Сагайдачний з козаками.

2-й диктор: Шановні друзі! Зустрічаймо національного героя, видатного флотоводця України гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, який став для нас прикладом військової доблесті і безоглядної самопожертви за волю свого народу!

Сагайдачний: Панове! Жінку свою Анастасію я на люльку ніколи не міняв, вона в мене жила в Києві. Пісня ця - то козацькі жарти! Та полковника славного Михайла Дорошенка, в походи таки водив насправді і флотоводцем наставив.
Я поєднав козацьку політику з прагненням народу, відновив в Україні віру батьківську православну і взяв під опіку війська освіту, культуру і мистецтво. Військо Запорожське перетворив на високопрофесійне регулярне військо і флот та об’єднав їх залізною дисципліною. Козацький флот зі мною не знав поразок, покрив себе вічною славою блискучих перемог під Кафою, Варною, Стамбулом, під Хотином та над Оттоманським флотом. З тих пір море Чорне стало зватися Козацьким морем. Ми не були непереможними на морі і на суші, ми першими провели парад своїх козацьких сил в Босфорі. Європа бачила в мені Головнокомандувача об’єднаних сил проти оттоманської загрози та моя смертельна рана завадила статися цьому. Я передав наступникам козацьке військо і флот в зеніті європейської слави!
Слава козацькому флоту України!

Сагайдачний направляється до чайки. Чайка стріляє з гаківниць.

1-й диктор (читає відривок вірша К.Саковича в обробці М.Рильського „На жалісний погреб Сагайдачного”):
Таж краще голови покласти за отчизну,
Ніж лютим ворогам дістатися в даровину,
Бо хто за рідний край не хоче помирать
Із рідним краєм той сам мусить погибать.
Тож Сагайдачний наш волів прийняти рани,
Ніж християнський люд віддати під погани.
Від рани смертної дочасно він сконав,
Та славу мужністю навік завоював...
Як Нестор і Ахілл – у Греції герої,
Як Гектор сміливий прославився у Трої,
В Афінах склалася Періклова хвала
І Фемістоклові гриміли скрізь діла,
Як мужність Курція у Римі всі хвалили
І переможного Помпея божествили,
Хай Сагайдачного ім’я повік-віків
Прославить наша Русь, як приклад для синів,
Щоб про діла його нащадки споминали
І гідним іменем в народах називали...

2-й Диктор: Гетьман Петро Сагайдачний виховав плеяду талановитих флотоводців України. Найвидатніші серед них – Оліфер Голуб, що двічі ходив парадом по Босфору, Іван Сулима, який в 1620 році з боями пройшов шлях від Запорожської Січі аж до Риму, де був особисто прийнятий Папою Римським Павлом V Боргесом. Учнем Сагайдачного був і великий гетьман України Богдан Хмельницький. Повернемось до тих часів.

У кріслі сидить Папа Римський.
До пристані підходить галера з закованими у кайдани напівроздітими яничарами. На причал виходить Іван Сулима з козаками.

Кардинал доповідає:
- Ваша святість! Небаченеє досі диво відбулося сьогодні в Римі. Козаки запорожські, піддані польського короля, на захопленій в бою галері турецькій вранці пристали в порту. Та не самі прибули, 300 полонених ними яничар закутих у кайдани доставили до Риму. Такого чуда Рим давно не бачив, все місто збіглося подивитись на тих, хто меч давно підняв на Хрест святий.

Папа Римський: Я хочу подивитися на тих героїв, що за ради святого Хреста і віри нашої святої живота свого не жаліли. Тож хай підійдуть до святого престолу!

До папи проводять Івана Сулиму з двома козаками.

Папа Римський:
- Я вражений вашою відвагою, славні рицарі Хреста! В ваших походах з вами був ангел Хранитель і свята Покрова, що надихали Вас на подвиги ради святої віри. Звідки ви і ким будете?

Сулима:
- Ваша святість! Ми козаки запорожські з Дніпра-Славути. Були в полоні бусурманськім довгих 15 літ. Та свята Покрова оберігала нас і при помічі Божій ми звільнилися успішно з того рабства і з боями пройшовши Босфор, ми в Середземнім морі з ворогами святого престолу поквитались, в бою кривавім перемогу здобули і полон османський, як належить рицарям запорожським, Вам в подарунок привезли! Я полковник Війська запорожського Іван Сулима а це пани козаки Недригало й Рябокінь. З полону разом вибивались.

Папа Римський:
Святий престол задоволений вашою відданістю нашій святій вірі християнській, яку ви проявили вашими подвигами в морі і терпіннями в неволі. Висловлюємо Вам, лицарям запорожським, милість нашу і вдячність святого престолу за рицарські поступки і ставимо за приклад для Європи. Ми повідомимо про ваш величний вчинок королівський двір а зараз, славний отамане Сулимо, я нагороджую вас золотою медаллю з образом наступника святого Петра і за згадану мужність та відданість Церкві, для змоги загоїти рани та щоб швидко ви змогли дістатися омріяної вами вашої Вітчизни велю нагородити вас достойно з казни Святої Церкви. Хай Бог береже вас і надалі!
Папа надіває медаль Сулимі на шию і благословляє.
Папа виходить, за ним виходять козаки а римляни забирають полонених.
Ансамбль співає пісню (козацьку думу).

1-диктор: Та не спасла життя Івана Сулими папська медаль. Ставши гетьманом Українського козацтва, Іван Сулима провів десятки великих морських походів, взяв турецьку фортецю Азов і зрівняв з землею польську фортецю Кодак, затим підняв народне повстання в Україні. Його легендарне, сповнене героїчних подвигів життя, завершилося на варшавській площі від сокири ката.

2-й диктор: Йшов 1635-й рік. На Балтійському морі йшла млява польсько-шведська війна. Шведський флот відібрав у поляків всі порти та яхту короля Владислава. На допомогу полякам приходить полк запорожців під командуванням полковника Костянтина Вовка.

Виходить група козаків. По них з парусника стріляють. Затим з шлюпки підходять шведи.

Шведи: Хто ви єсть і що тут у володіннях короля великої Швеції робите і чого хочете? Ми вас ядрами потопимо на дні Балтійського моря!

Вовк: Ми запорожські козаки і прибули сюди по велінню польського короля Владислава, накази якого будемо виконувати! Ядра ваші вже бачили, не страшно, то ж краще віддайте порти пруські і забирайтесь додому.
Розлютовані шведи відпливають шлюпкою, з парусника стріляють знову.

Козаки сідають на чайку і раптовою атакою беруть парусник на абордаж іпіднімають там свій прапор.
1-й диктор: Ця перемога полковника Костянтина Вовка є першою звитяжною перемогою запорожців на Балтійському морі і довела всій Європі професійні якості і бойову спроможність козацького флоту.

Ансамбль співає пісню „Ой у лузі червона калина...”.

2-й диктор: В істориків є думка, що слова цієї народної пісні склав сам Богдан Хмельницький. Зустрічайте, великий гетьман України, видатний полководець і флотоводець Богдан-Зіновій Хмельницький!

Зі старшиною виходить Хмельницький:

- Братове! Марно говорити, що молоді літа провів я у морських походах, хоч про них в віках старалися забути. В той час було нам не до дум і пісень, та все ж таки я їх складав, для перемоги того було треба.
Я все своє життя ймав принципам, що краще впасти і живота покласти за цілість Вітчизни в морських глибинах чи на плацу військовім, чим бути побієнним ворогами у власнім помешканні. Флот козацький український шукав волі у морі і був непереможним разом зі мною і славою звитяжною здобув приязнь і повагу у сусідів. В часи війни народної за віру, волю і свободу козацькі чайки пильнували від ворожої навали Крим, коли хан кримський ходив зі мною на ворогів за віру нашу православну. В цих бухтах біля стін старого Херсонеса, що згодом севастопольськими нарекли, стояли чайки мого флоту запорожського і мир і спокій цих берегів відважно берегли. Я взяв під оборонну руку всю українську землю і вибив з вікової неволі увесь наш народ во віки віків. Згодом, коли прогриміло світом моє імя, про мене казали словами Горація „Robus in ordius audax et providus” – в трудних обставинах відважний і передбачливий.
Я йшов за прикладом предків наших, старобутніх русів, і тоді ніхто нам не зміг і зараз не зможе заборонити нам бути воїнами і зменшити нам лицарську відвагу! То ж флоту України бути могутнім і сучасним, йому велику морську державу нашу у світі прославляти й надійно боронити. Я, гетьман Богдан Хмельницький, так сказав!
Ей, козаки, діти, друзі!
Прошу вас, добре дбайте,
Борошно зсипайте,
До Загребельної могили прибувайте,
Мене, Хмельницького,
К собі на пораду ожидайте!
І пам’ятайте: козацькому роду
Не може бути переводу!

Хмельницький з старшиною виходять.

Ансамбль виконує козацьку пісню „Козацькому роду нема переводу”.

1-й диктор:
Вітер з моря повіває, орел з степу вилітає,
Отаман Сірко з козаками з Січі вигрібає.
З Січі вигрібає, чайки козацькії до бою ладнає.
Море високо хвилю піднімає, ворожі галери підганяє.
Сірко до галер підступає, до козаків гукає:
„Ой ви козаки, та добрі молодці! Наступайте сміло
паліть з гармат, та рубайте ворогів умідо”.
Ой пішли хлопці-молодці на абордаж сміло
Багато вражих голів в море полетіло.

Козаки збираються на раду. Сірко сідає на чолі стола.

Вбігає джура, схвильовано доповідає:
- Пане Кошовий отамане! Прибув посол від царя турецького. Має листа до Вашої милості. Що накажете робити, просить вашої особистої аудієнції.

Сірко:
- А веди-но його сюди, того посла. Нехай читає при козацькій громаді. У нас нема секретів від козацького товариства.

Джура приводить посла, одітого в халат, в чалмі, з посохом і грамотою в руці. Посол оглядається.

Сірко:
- Ну, здоров був, милостивий пане посол царя турецького! Як здоров’я ясновельможного пана султана, з чим прибув на нашу славну Січ Запорожську?

Посол (кланяється):
Спасибі, пане отамане! Здоров’я султана султанів Мухаммеда, хай дасть Аллах йому ще сотню літ, відмінне. Володар царств і намісник божий наказав листа вам, запорозьким козакам передати і відповідь вашу йому негайно доставити.

Сірко:
- Ну що ж, володарів земель сусідніх на Січі ізвічно поважали. Читай, чого султан ваш від нас бажає. Читай, читай, а ми послухаєм громадою.

Посол (набиндючившись, цілує, прикладає до чола і затим розгортає свиток і поважно читає):

- „Я, султан, син Мухаммеда, брат сонця і місяця, онук і намісник Божий, володар царств – македонського, вавилонського, єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, винятковий лицар, ніким не переможений воїн, невідступний хранитель гробу Ісуса Христа, попечитель самого бога, надія і втіха мусульман, великий захисник християн, наказую вам, запорозькі козаки, здатися мені добровільно і без будь – якого опору і мене вашими нападами не примушувати непокоїтися.
Султан турецький Мухаммед IV”.

Посол, закінчивши читати, злегка нахиляє голову і набирає пихату позу.

Почувши такі слова, козаки шумлять, кричать:
- В Дніпро його! Зневага нашого лицарства! В похід негайно! Ганьба султану!

Сірко:
- Милостиве товариство, прошу уваги. Годі, не шуміте! До посла: - Спасибі Вашій милості, а тепер відпочиньте на Коші і відповідь отримаєте, мислю, досить скоро.
До козаків: Посла належить шанувати, не він писав – султан, тож треба відповідь йому належну дати. Вірно мислю, козаки?
- Вірно, батьку, вірно, напишемо...

Сірко:
- Тоді позвемо писаря сюди. Гей писарю, неси пергамент і перо.
- Пиши: „Запорозькі козаки турецькому султану”.

Диктують всі навперебій:
„Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, камянецький кат, подолинський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче!
Невгоден єси матері вірних християн!
Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий як і у вас, поцілуй за те ось куди нас!...”

Сірко:
- Оце так і написали, складно вийшло! Читає вголос листа. Всі регочуть при цьому. Сірко добавляє : Підпишіть- „Кошовий отаман Іван Сірко зо всім Кошем запорозьким”. Добре, діти, добре... А тепер і посла султанського можна звати.
Заходить посол. Сірко скріплює лист підписом, затим, скріплює печаткою і вручає послу. Той притьма виходить. Козаки регочуть.

1-диктор: Копії цих листів протягом багатьох віків і донині зберігаються в родинах багатьох українців. Можливо, ці листи відповідають дійсності, можливо ні, оригіналів їх немає ні в Стамбулі ні в Україні, але вони цілком суголосні духу героїчної епохи, в якій жив і звершував звитяжні ратні справи славетний і непереможний на суші і на морі кошовий отаман Іван Сірко.

2-диктор: Віки пливли, мов гребні хвиль на морі. А з плином десятиліть мінялась козацька доля і доля козацького флоту України. В 1709 році за наказом царя Петра I морська фортеця України – Запорожська Січ як оплот постійної боротьби за права і волю українського народу була знищена. В Україні склали пісню:

1-й диктор: „Наступає чорна хмара, ще й дощик із неба; зруйнували Запорожжя- колись буде треба”.

2-й диктор: І дійсно, потреба флоту на Чорному морі вже незабаром виникла – наступала чергова російсько-турецька війна а на морі воювати було нічим і нікому. На той час в Чорному морі російського флоту не було, існував лише козацький флот України. В Петербурзі, при дворі імператриці Катерини II захвилювалися.

Катерина II: Нет! Так разширять империю, воевать с Портой невозможно! Порта всеми силами готовится к войне, ее флот уже в Черном море, в Очакове, в устье Дуная, а наши полководцы что думают? Позовите мне генерал-прокурора сената Вяземского, фельдмаршалов Миниха и Румянцева.
- Господа, чем и как воевать будем? В войне успехов особенных нет. Турки то торопятся, силы собирают в море и на суше. А что у нас, карты побережья черноморского, где воевать предстоит, нет или, может быть, есть? Что флоту турскому предоставим? Как Очаков или Аккерман брать без флота будем?

Вяземский: Матушка - царица, вели письмо кошевому Калнышевскому на Сечь писать. Запорожцы все в точности и исправности достанут, неприятельские порты проведают, карты турских берегов составят. Оное им давно известно, и волю Вашего императорского величества исполнят в точности.

Румянцев: Ваше императорское величество! Казаки запорожские извечно неприятеля престола Вашего в Евксинском море побивали, и на этот раз помощь войскам нашим храбро предоставят. Князь Прозоровский и граф Панин с флотилией Данилы Третяка еще в прошлом году мало Очакова не взяли. Казаки ждут повеления Вашего императорского величества!

Катерина II: Вот так всегда, все в последнюю минуту! Ждать больше времени нет. (До Вяземского) - Пишите же, следующее: Кошевому Сечи Запорожской Петру Калнышевскому! Спросите: не можно ли из Сечи Запорожской, мимо Очакова и Кинбурна, пройти лодками в Черное море или хотя бы до Аккермана? Надобно старшему ихнему подробный журнал с описями вести, глубины измерить и оный доставить в скорости по окончании этой экзиции спешно ко Двору.

Катерина II виходить.

В’яземський: Надобно разъяснить запорожцам сложность задания. Надобно написать им: «Каковой опись днепровского и днестровского региона не только немало способствовать может в нынешних военных операциях, но и впредь послужит для войска Запорожского немалой выгодой. Как же сие предприятие сопряжено с храбростью и мужеством, то тем более и уповать, что из команды Запорожского Войска по изведанной в них храбрости и отважности скорее других за сие дело возмутся и удачнее могут исполнить, тем, наверное, что места по Днепру и самое оное течение им в скорости известны ».
Подає лист Румянцеву: Надобно срочным курьером доставить на Сечь, времени больше ожидать нет.

Січ. Калнишевський і старшина. Входить царський кур’єр, вручає реляції Кошовому. Ті урочисто приймають, читають. Вирішують йти походом з полковником Яковом Сідловським.

Калнишевський (звертаючись до посланця):
На раді січовій ми вирішили негайно похід спорядити і діло це вчасно завершити. Тож полковник наш Яків Сідловський чайки готувати приступає негайно, журнал вестиме справно і повеління матінки цариці сповнить вчасно.
(до старшини): Годі, панове старшино! Пора похід ладнати.

Старшина виходить. Козаки на шлюпках виходять в бухту і атакують вітрильник.

Ансамбль співає пісню: „Засвіт встали козаченьки”.

1-й диктор: З квітня по серпень 1771 року тривав надзвичайно важкий і звитяжний похід флотилії Якова Сідловського. Повз Очаків козаки прорвались з боєм. Козацька флотилія в суцільних боях дійшла до гирла Дунаю і під Тульчею, взявши на абордаж 8 ворожих галер, повторила подвиг гетьмана Сагайдачного.

2-й диктор: Та найбільш значимим результатом цього походу був козацький „Журнал” в якому пунктуально козаки описали похід і склали по суті першу лоцію чорноморського узбережжя. Цей журнал терміново доставили до Санки-Петербурга, де його спеціально обговорювали на Державній раді як важливий розвідувальний документ.

Санкт-Петербург.
В’яземський вручає Катерині II „Журнал”:
Ваше величество! Ваше повеление запорожцы исполнили исправно и с присущим усердием. Мужество их в сим мероприятии достойно всяческих похвал! Турки изведали, что флот в Черном море наш есть, и похоронил он в его глубинах во время операции десятки неприятельских судов. Еще доблестную помощь оказал Дунайской армии при Мачине и Браилове.

Катерині II: Похвально слушать мне об таком усердии престолу нашему. Надобно героев сих по подвигам их и наградить. Извольте, сударь, на ознаменование наданных ими заслуг изготовить для этих запорожских молодцов 1000 серебряных медалей, старшине ихней вручить медали золотые. И велю непременно выбить на них надпись: «За наданые войску заслуги». И год поставить – 1771-й. Эта медаль пусть будет ознакой наших первых и будущих побед в Черном море над неприятелем. И еще, надобно направить на Сечь грамотой мою личную благодарность нашим зычливым подданым за услуги их и верность трону и вручить им как главную ихнюю корогву флаг с изображением боевого корабля.

Січ. Козакам урочисто вручають прапор і медалі. Козаки клянуться вірно служити її імператорській величності.

Ансамбль виконує козацький танець „Гопак”. На фоні танцю диктори читають:

1-й диктор:
Та недовгою була царська зичливість. Війна переможно завершилася і Січ знову стала імперії непотрібною. В 1775 році за наказом Катерини II російські війська Січ знищили остаточно, а козаків, не зважаючи на їх бойові нагороди, закріпачили. Перестала існувати колиска української духовності і боротьби за волю і свободу українського народу, перестав існувати і український козацький флот.

2-й диктор:
Приєднання Криму до Російської імперії в 1773 році прискорило нову війну з Портою. А флоту на Чорному морі все ще створено не було. Стало виразно не хватати козацького флоту. Будівництво бойових кораблів щойно створеного Чорноморського флоту на верфях Херсона йшло незадовільно. Становище з флотом було важким. В Санкт-Петербурзі знову захвилювалися.

Санкт-Петербург. Сценка з наради в імператриці. Катерині II доповідають Державний канцлер Олександр Безбородько і фельдмаршал князь Григорій Потьомкін.

Безбородько: Ваше величество! Порта выставила на Черное море флот из 25 больших кораблей и несколько десятков меньших. Наше положение… Чтобы встретить турецкую эскадру имеется только 10 судов наполовину сгнивших: они были построены из плохого материала, шторм их практически на первом выходе в море в непригодность привел. Несколько из них в море погибло. Флот из весельных галер, на который рассчитывали, совсем не существует; Мордвинов, которому было поручено это государственное дело, думал только о том, чтобы набить свои карманы. На восстановление флота необходимо 9 миллионов рублей… Не знаю где их взять…

Катерина II: Канцлер, пока будете думать, Порта Крым отнимет, трудами большими присоединенный к престолу нашему. Думайте голубчик, думайте, где деньги взять. В Малороссии, что, совсем ничего не осталось? А что скажет князь Потемкин?

Потьомкін: Ваше величество! В Малороссии казаки бывшей Сечи Запорожской неохотно идут в войско. И помещики не хотят отпускать своих крепостных на войну. Крестьяне из исконных российских земель к морю больно не пригодны, воды боятся, не приучены к морскому ремеслу. Извольте разрешить мне, матушка, реляцию издать, что бы на черноморский флот матросов набирать из крестьян полуденной Малороссии как извечных мореходов и победителей над неприятелем. И надобно, матушка, войско совместно с гребными судами казацкими восстановить, наподобие бывшего Запорожского, тогда бывшие казаки веселее на службу вашему величеству пойдут и польза весомая в войне будет. Уж степь то и море как они, никто не знает. И Порта их остерегается.

Катерина II: Нет, нет, князь. Только не это князь! Не для того Сечь с землей равняли, что бы это кубло вольницы возродить по новому. В Украине подумать могут, что возвращаем им ихние порядки, что слабы мол. Мы не можем этого допустить.

Потьомкін: Матушка, и в мыслях подобного не возникало! Мыслю собрать войско и флотилию верных вам казаков, без употребления названия запорожского. И клейноды им совсем новые выдать надобно. Верой и правдой служить будут а после победы вашего величества в войне от казаков избавится предлог найдется.

Катерина II: Князь, это временно можно допустить, очень осторожно и только на время войны с Портой. Смотри, князь, чтоб не было мне хлопот с ихними вольностями и какими-то привилеями от польских королей когда-то казакам наданых. Только я определяю что можно а что нет моим подданым.

Канцлер і Потьомкін кланяються і обіцяють все виконати належно.

1-й диктор: Так було відроджено Чорноморське військо вірних козаків а з ним і козацький флот, які в 1787 році очолив кошовий отаман Сидір Білий. Зустрічайте, кошовий отаман Сидір Білий, командир козацької флотилії полковник Антон Головатий і генерал Олександр Суворов!

2-й диктор: За дорученням фельдмаршала князя Потьомкіна генерал-аншеф Олександр Суворов в 1788 році вручив Чорноморському війську вірних козаків Бойовий прапор, який став основою прапора сучасних Військово-Морських Сил України.

Січ. Генерал Олександр Суворов урочисто вручає Прапор військовій козацькій раді. Звучить сурма, оркестр грає „Слався”. Козаки стоять похиливши голови.

Суворов:За поручением светлейшего князя фельдмаршала Григория Потемкина вручаю запорожскому войску верных казаков булаву, перначи, бунчуки и сие знамя как символ доблести, чести и вековой славы казацкого войска, как напоминание о его известных победах над неприятелем на воде и суше.
Пусть сие знамя будет победоносно развеваться над Черным морем и крепостями неприятеля.

Козаки урочисто приймають клейноди. Цілують а затим освячують прапор. Гримить гарматний салют з чайок. Козаки скандують: „Слава!”.

1-й диктор: Розгорілися запеклі бої за Очаків. Козацька флотилія розгромила турецький флот під Очаковом. Від отриманих ран в тому бою загинув кошовий отаман Сидір Білий. Та очаківська твердиня оставалася для військ Суворова неприступною.

2-й диктор: Наступала осінь і затягувалася війна. Фельдмаршал Потьомкін вирішив прискорити військові дії.

Потьомкін (розходжуючи схвильовано): Пригласите немедленно Суворова и принца Нассау-Зигена.

Ті заходять.

Господа! Необходимо взять Очаков, осень наступает, дожди и холод, что будем делать с крепостью? В чем причина наших неудач и сколько можно под сими стенами стоять войскам? Очаков должен быть вскоре моими доблестными полками взят!

Нассау-Зиген: Князь! Сие мероприятие есть невозможным, нам придется зимовать здесь. Мой французский опыт воевать..

Потьомкін: Хватит принц! Это вам не с дамами водевиль водить по залам!

Нассау-Зиген: Князь, я не потерплю, я жаловаться буду матушке-царице. Я в Петербург, к двору…

Потьомкін: А, пустое, принц. Оставте это, а если хотите извольте... Флотилію прошу передать Антону Головатому, полковнику казаков. Я вас от командования отстраняю! Пригласите Головатого ко мне. А что скажете Вы, Олександр Васильович?

Заходить Головатий.

Суворов: Светлейший князь! Очаков Портой превращен у крепость твердую, защищен артиллерией со всех сторон, пока остров Березань у руках турских - крепость не возьмем. Людей немало полегло а результата не видно. Днем неприятельские редуты взять нельзя.

Потьомкін: Неужели Порта так сильно укрепилась, генерал-аншеф, что взять крепость нельзя? (до Головатого)А ты как думаеш, полковник, можно али нет?

Головатий: Світлійший князь! Раз не можно взяти днем, візьмем вночі, ваша світлість!

Потьомкін: Ну, тогда с богом, козаки. Редути й остров Березань непременно нужно взять.

Козаки сідають на чайку і відчалюють. Чути гуркіт бою.
Ансамблю виконує пісню з танцювальним номером:”Гей там на горі Січ іде”.
До причалу підходить чайка з Головатим.

1-й диктор: Нічною атакою флотилія Головатого прорвала ворожі оборонні редути під Очаковом а згодом десантом оволоділа островом Березань.

2-й диктор: командувач козацького флоту полковник Антон Головатий разом з полоненим комендантом острова пашею Османом приближається до пристані з доповіддю головнокомандувачу фельдмаршалу князю Потьомкіну.
З чайки виходить Головатий, несе на витягнутих руках ключі від Березані. За ним під шаблями козаки ведуть полоненого пашу Османа.

Головатий, піходячи до Потьомкіна і Суворова, вручає першому ключі і співає:
Тобі, світлійший князь, прислужилися. Прийми дари козацькі з Березані й 11 неприятельських знамен.А ще пашу турского Османа, що славно боронився, вручаю і пощади його владико...

Потьомкін: Ну, годі, годі, герої і так бачу, заслужили милості найвищої. Ось, Олександр Васильович, справжні герої, соколи, ось так треба воювати. А тепер пора і Вам Очаків взяти. А тобі козаче по заслугам і честь.

Князь знімає з себе орден святого Георгія і чіпляє на груди Головатому.

1-й диктор: Фельдмаршал Потьомкін від імені імператриці Катерини II вручає Антону Головатому власний орден святого Георгія. На Березані козаки захопили 11 ворожих знамен, 25 гармат і всі припаси, взяли в полон більшість турецького гарнізону, коменданта пашу Османа і визволили з полону своїх козаків.
Через місяць Очаків впав, за ним козацький стяг переможно замайорів над Хаджибеєм, нинішньою Одесою, Білгородом і Ізмаїлом, де козацький флот покрив себе і свої знамена вічною славою.

Ансамбль виконує пісню „Запорожський писарю ти порохом пропах”.

2-й диктор: А зараз перенесемося в 1917 рік, коли прапор Українського національного флоту підняли нові покоління українців.

1-й диктор: у зв’язку з святкуванням проголошення Української Народної Республіки 12 жовтня 1917 року у Севастополі, Керчі, Миколаєві і Одесі за наказом командувача флотом контр-адмірала Олександра Нємітца всі кораблі і порти Чорноморського флоту вперше в історії флоту і Севастополя підняли жовто-блакитні прапори.

Виходить група матросів з великим плакатом „Хай живе вільна Україна”, Державним і Військово-Морським прапорами. Читають звернення підводників до Центральної Ради:

„Ми, українці-моряки 4-го підводного дивізіону і Школи підводного плавання Чорноморської фльоти в Балаклаві... щиро вітаємо Українську Центральну Раду, яко єдину оборонницю прав пригнобленого українського народу. Ми з почуттям подяки за великі послуги Ненці бажаємо Центральній Раді блискучого успіху на рідній ниві і, таким побутом, довести Україну до автономного ладу.”

Близько до плавпристані підходить міноносець „Завидний”. Подає семафор з корабля. Моряки на пристані стоячи читають.

2-й диктор: Ввечері того ж дня екіпаж міноносця „Завидний” відмовився спускати український прапор і зробив заяву:

1-й диктор:„ - Мы, украинцы эскадренного миноносца «Завидный», подняли свой национальный украинский флаг на гафеле для того, чтобы показать, что несмотря на вековой гнет, все-таки живы сыны нашей славной матери Украины, следовательно жива та сила, которая должна восстановить права нашей славной дорогой матери-Украины…
Мы дали слово твердо стоять на том революционном пути, на который вступили 12 октября 1917 года, в знак чего не спустим поднятый нами наш национальный Украинский флаг до тех пор, пока жив и существует миноносец „Завидный”.
Председатель судового комитета Кубко
Голова украинского гуртка Курилович
Секретар прапорщик Кислин
Члены судового комитета Семенко, Дегтярев, Скакун.

1-диктор: З прийняттям Центральною Радою Української Народної Республіки закону „Про флот” у Севастополі розпочався процес переходу кораблів колишнього імператорського флоту під юрисдикцію Української держави. Український рух на кораблях і з’єднаннях очолили судові комітети кораблів, а на флоті і в Севастополі – герої 1-ї Світової війни начальник штабу флоту віце-адмірал Андрій Покровський, начальник севастопольської фортеці контр-адмірал Михайло Остроградський-Апостол та начальник Підводних сил флоту контр-адмірал Вячеслав Клочковський. Зустрічайте героїв 1-ї Світової війни і командувача флотом контр-адмірала Сабліна!

До матросів підходять адмірали Саблін, Покровський, Остроградський і Клочковський.

Остроградський: Пане командувачу! Доповідаю, що в Штаб командувача Чорноморським флотом поступила телеграма від судового комітету крейсера „Память Меркурия” яку підтримала команда дредноута „Воля”:

Саблін: І що судовий комітет крейсера пропонує? Зачитайте.

Остроградський читає: „Судовой комитет крейсера „Память Меркурия” сообщает: завтра, тоесть 12 ноября 1917 года, в 8 часов утра решено поднять Украинский Национальный флаг”.
Матроси кричать „Ура!”, з „Завидного”, подають звукові сигнали сиреною і пускають в повітря сигнальні ракети.

Покровський: Я, віце-адмірал Андрій Покровський, командир бригади лінійних кораблів, підтримую устремління більшості команд бригади кораблів служити Українській державі і українському народу, бо в кровавому хаосі революції це єдиний шлях зберегти флот і життя людей, що вийшли із війни!

Клочковський: Підводна бригада флоту готова служити під прапором української держави і цим завершити політичні дискусії і рука об руку з нашими російськими братами захищати волю і свободу наших народів.

Саблін: Все було не так просто як здається сьогодні. Протягом зими 1918 року я читав різноманітні резолюції з’їздів, постанов і рішень, які у більшості суперечили одні другим. Йшли розпорядження з Києва і Петрограда. Мене позбавляли влади і знову наставляли командувачем. Я довго думав перед тим як прийняти рішення. І я його прийняв, наказавши флоту 29 квітня 1918 року підняти українські національні прапори. Майже весь флот виконав мій наказ. Та свій наказ не виконав я сам, увівши опівночі в море на вірну загибель основні сили флоту.
Ні, не від німців, які вже стояли на Північній стороні Севастополя, я тікав.

Остроградський: Так, Саблін, не від військ німецького кайзера Ви втікали. Ви намагалися втекти самі від себе, від свого народу і цим ви поклали початок загибелі Чорноморського флоту.
Тоді в командування флотом вступив я, нащадок гетьмана Данила Апостола, і доповів народу і гетьману України про відродження флоту незалежної України.

Покровський: Ми вступили в боротьбу за відродження флоту України, ми чесно боролись за нього і намагалися повернути морську славу України і зберегти флот в севастопольських бухтах. Ми в цьому були єдині з портовими робітниками і мешканцями Севастополя. Ми впали в тій боротьбі але наша боротьба дозволила Вам, нашим внукам, на нашому славному Чорному морі для безпеки і розбудови вільної незалежної України відродити під нашим прапором національні Військово-Морські сили України. Ми вважали, Українська правда мусить перемогти! Нам, поколінню українських моряків початку XX століття іншої дороги було не треба.

(всі виходять)

Ансамбль виконує пісню: „Дороги іншої не треба”.

1-й диктор: І Українська правда таки перемогла! Україна була, і знову стала великою морською державою. Мужність і героїзм 1917 року екіпажу ескадреного міноносця „Завидний” в 1992 році повторив екіпаж сторожового корабля „СКР-112” під командуванням Сергія Настенка. В 1992 році зусиллями кращих моряків України національний флот було відроджено. Указом Президента України від 5 квітня 1992 року було проголошено про створення на базі сил Чорноморського флоту, що дислокувалися на території України, Військово-Морських сил як складової частини Збройних Сил України. З цього дня розпочалася напружена робота по відродженню морської слави України – Військово-Морських сил суверенної Української держави.

2-й диктор: Молоді Військово-Морські Сили з перших днів свого створення увібрали до себе кращі бойові традиції старших поколінь і в першу чергу традиції ветеранів Другої Світової війни, традиції героїчних захисників Севастополя, моряків-чорноморців.

1-й диктор:
В бойовім строю змінили
Ветеранів їх сини
І в серцях їх пламеніє
Героїзм Сапун гори.
То ж якщо на нас нападуть
Як колись у дні війни,
Знову в бій готові встати
Українські моряки.
Зустрічайте: Герой України лейтенант Олексій Берест, який власноруч разом з сержантом Єгоровим і молодшим сержантом Кантарія водрузив прапор Перемоги над поваленим фашистським Рейхстагом у Берліні. І лише в 2005 році Указом Президента України йому посмертно було присвоєне високе звання Героя України.

(Виходить Берест з солдатами і прапором Перемоги):

Я був заступником командира 1-го батальйону 756 стрілкового полка 150 стрілецької дивізії і разом з сержантами Єгоровим і Кантарія за наказом свого командира капітана Степана Неустроєва власноруч вранці 1 травня 1945 року підняв Бойовий Прапор нашої дивізії над рейхстагом, який став Прапором і символом Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками, став символом вкладу нашого народу в перемогу над фашистською чумою.
Свою службу Батьківщині я завершив в Севастополі. Моїм іменем не названо тут вулиць і площ, моє ім’я і подвиг десятиліттями були викреслені з історії Великої Вітчизняної війни. Та йшов я дорогами війни не ради нагород. Я йшов щоб визволити нашу землю, щоб цвіла калина, колосилися українські ниви, щоб не сльози і материнське ридання а радісний сміх наших дітей заповнювали міста і села, щоб Україна розцвітала барвами кольорів мов велетенська писанка.
Вам, моїм нащадкам, заповідаю високо нести славу Ваших батьків, хай козацька відвага і надалі героїчним речитативом мчить із вічності на бистрохідних кораблях, переможно гряде рідним морем і землею, і хай в ній постійно оживають наші рицарі в борні за волю!

(Під мелодію пісні „День Победи” всі виходять).

Ансамбль виконує пісню воєнних літ

2-й диктор: Сьогодні український військовий флот широко знаний не лише в нашій країні але і у широкому світі. Десятки проведених міжнародних навчань і морських походів до багатьох країн світу за 15 років значно підняли авторитет України як великої морської держави а флотська дипломатія вносить вагомий внесок в розвиток міжнародних стосунків України з державами світу.
Зустрічайте моряків роти Почесної варти Військово-Морських сил України і балетну групу Ансамблю пісні і танцю ВМС, які спільно виконають „Плац-варіацію”.

(Рота виконує вправи з зброєю, ззаду – балетна група Ансамблю спільно виконують „Плац-варіацію”. Після них - варіація оркестру ВМС ).

2-й диктор: на фоні вправ читає вірш „Флот України”.

Хай, флот України,
Щастить тобі в будні і свята,
Ти слава держави,
Відроджена із небуття.

Твій флот, Україно,
Ніколи не зрадить
Світлу пам’ять батьків,
Що за волю поклали життя.

Ти сьогодні, наш флот,
Вже на варті стоїш України,
Чисту неба блакить
І поля бережеш золоті,

Козаків імена,
Що безсмертною славою вкриті
Гордовито несуть
У майбутнє твої кораблі.

2-й диктор: читає вірш „Траверзом історії”:

Кораблі на просторі, наче чайки у морі,
В Чорнім морі учбовії галси прядуть.
А за ними в дозорі білокрилії зорі
Чорноморськії чайки вдаль фрегати ведуть.

Подивіться за обрій, в синє море, матроси,
Ось прощальний змах чайки - як дівоча рука.
Йде історія древня а з нею й сучасна
По траверзу й курсом, по бортах корабля.

Сагайдачного байди тут ворожі галери палили
Гетьман румби звіряв на свою булаву.
Моряки України подвиг їх повторили
Підняли із руїн нашу славу морську.

Запорожськая чайка й фрегат Сагайдачний
Історично єднають пам’ять в нас вікову.
Нам завжди у морях за звичаєм козацьким
Берегти у віках отчу славу морську.

1-й диктор: в 1996 році на перших в історії сучасного флоту загальнофлотських навчаннях „Море-96” світу було заявлено про створення національного флоту як виду Збройних Сил. В тому ж році фрегат „Гетьман Сагайдачний і великий десантний корабель „Костянтин Ольшанський” здійснили перший в історії України і Збройних Сил трансатлантичний похід до берегів США, провели ряд міжнародних морських навчань з партнерами з країн НАТО, вперше пронесли Військово-Морський прапор України світовим океаном.

Ансамбль виконує пісню „Океан”.

2-й диктор: А зараз моряки демонструють свою бойову майстерність підчас висадки морського десанту.
Увага! У бухті появився артилерійський катер „Скадовськ” з десантом бригади спеціального призначення, завданням якого є проникнути на узбережжя, зайняте умовним противником. Роль противника виконують морські піхотинці батальйону, яким командує............ .......................................................
Ось десант у спеціальному спорядженні вже на березі. Розгорається жаркий бій.
Ви бачите як в район бою приближається гелікоптер. На допомогу викликається мобільна група повітряного десанту у складі ......................................
Виконавши бойове завдання гелікоптер повертається на вертолітну площадку фрегата „Гетьман Сагайдачний”, який став для нього і аеродромом і рідною домівкою.
Посадку виконано на відмінно. Командир „сталевого птаха” передав командиру корабля наказ на виконання бойового завдання.

2-диктор: а зараз гелікоптер знову піднімається в рідну стихію – в небо і в севастопольському небі несе Державний прапор України і прапор Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Хай, флот України,
Щастить тобі в будні і свята.
Ти слава держави
Відроджена із небуття.
Твій флот, Україно,
Ніколи не зрадить
Світлу пам’ять батьків,
Що за волю поклали життя.

Ти сьогодні, наш флот,
Вже на варті стоїш України,
Чисту неба блакить
Та поля бережеш золоті,
Козаків імена,
Що безсмертною славою вкриті,
Гордовито несуть
У майбутнє твої кораблі.

1-й диктор: Шановні гості! Ви, мабуть, звернули увагу, що у святі приймає участь великий десантний корабель „Костянтин Ольшанський”, який носить ім’я цього Героя Великої Вітчизняної війни. Як відомо, морський десант Костянтина Ольшанського під Миколаєвом протягом кількох днів стримував атаки в 10 раз більших ворожих сил. Всі учасники цього десанту були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

2-й диктор: Зараз в учбовий бій за оволодіння морським узбережжям вступає великий десантний корабель „Костянтин Ольшанський”. Ви бачите, як відкривається його носова апарель і в бій вступає морський десант на плаваючих бойових машинах морської піхоти під командуванням.......................................... Командирами цих грізних бойових машин є..... ..........................
До берега від групи кораблів прикриття десанту приближаються швидкісні катери. Як колись козаки на чайках, так зараз їхні нащадки на сучасних плавзасобах сміливо атакують лінію берега, зайняту противником.

1-й диктор: бій за узбережжя завершено перемогою морських десантників.
А зараз, шановні друзі, морські піхотинці продемонструють свій вишкіл і бойову майстерність.
Перед вами......................................

(морські піхотинці б’ють цеглу і дошки).

А поряд з ними демонструють свою силу флотські спортсмени (гирьовики).................................

Для цих моряків двохпудова гиря являється легкою дитячою іграшкою. Флотських спортсменів добре знають у Збройних Силах, на змаганнях з яких вони ще не поверталися без нагород. Спорт, виховуючи силу і витривалість, являється одним із головних видів бойової підготовки в Збройних Силах.

Ансамбль співає пісню „Морська піхота”.

2-й диктор: А зараз з показовою програмою виступає група дитячо-юнацької спортивної школи карате і кік-боксінгу міста Севастополя, вони джерело кадрів для морської піхоти і спеціальних підрозділів Військово-Морських сил; вони – майбутнє вітчизняного флоту, продовжувачі морських ратних традицій старших поколінь і міста-героя.
В показовій програмі беруть участь спортсмени клубів...... ..........................................

1-й диктор: Шановні друзі! Свято Військово-Морських сил України продовжує парад крейсерських яхт спортивних клубів Військово-Морських сил і міста Севастополя. Парад відкриває козацька чайка „Пресвята Покрова”, учасниця і переможниця міжнародних регат та океанських походів. В параді приймають участь яхти................
Наші яхтсмени постійні учасники міжнародних регат......

2-диктор: а зараз зустрічайте переможців змагань шлюпочних команд. В змаганнях приймають участь шлюпочні команди................................................
З давніх давен шлюпка була для моряків не лише транспортним засобом а й надійним помічником у фізичній підготовці. Виховуючи силу та витривалість, гребля гартує мужність і силу, фізично розвиває і загартовує моряка. Тож не дивно, що змагання з греблі на ялах користуються великою популярністю серед моряків.
Як у кожному змаганні і сьогодні у нас є переможці і переможені. Першими до фінішу приходить шлюпка під номером..., яку очолює командир шлюпки.................
Другою йде шлюпка..., третьою....
Як заведено на флоті оркестр грає переможцю „туш” а самій останній шлюпці –„чижик-пижик”.
За старою флотською традицією переможцеві шлюпочних змагань вручається особливий приз - жарене порося. Його вручає.................................................

1-й диктор: Шановні друзі! Наше водно-спортивне свято, присвячене 15-й річниці Військово-Морських сил Збройних Сил України завершують флотські пожежники. До трибун приближаються пожежні судна Центру пошуково-рятувальних робіт ВМС України......................................
Вони покрилися фонтанами, прямо-таки водяними букетами а при необхідності, що не раз доводили на ділі моряки-пожежники, ці водяні букети потужними водяними потоками спроможні потушити вогонь пожарів на кораблях і морських спорудах. Цими потужними суднами-рятувальниками командують............................
Це вони брали участь в пошуку і знищенні боєприпасів часів Другої світової війни.

(Коротка розповідь про нагороджених).

Ансамбль співає „Україна – морська країна”.

Розпочинається ритуал урочистого випуску курсантів СВМІ.

1-диктор: Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це Мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі. Безсмертна Леся Українка силою свого творчого вогню, що йшов від серця, оставила нам заповідь на віки:
Хто визволиться сам – той буде вільний,
Хто визволить кого – в неволю візьме!

Ці слова в день свого професійного свята захисники волі і свободи свого народу повторюють як синівську присягу перед Україною. І сьогодні перед морем велелюддя, осяяного сонцем, овіяного теплими чорноморськими вітрами, омитого лагідною чорноморською хвилею на ратну флотську службу, на захист України заступають нові покоління українців. Під їхніми ногами твердь української землі, а позаду віковічна спрага народу до волі, дев’ять спалених Запорожських Січей, міліони жертв і жертовна боротьба за свободу старших поколінь.

2-й диктор: Шановні друзі! Розпочинається урочистий ритуал випуску офіцерів Севастопольського військово-Морського інституту імені адмірала Павла Степановича Нахімова. Інститут є кузнею офіцерських кадрів для Військово-Морських Сил та готує кадри ще для потреб цивільного флоту.
Сьогодні в парадному строю відмінники навчання, стипендіати стипендій..................................

1-й диктор: Для вручення лейтенантських погон, офіцерських кортиків і дипломів про вищу освіту запрошуються..................................................................................................

(йде вручення погон, дипломів і кортиків)

2-й диктор: Шановні друзі! Над парадною колоною молодих флотських офіцерів сріблом зметнулися монети, які з задоволенням підбирає дітвора. За флотським повір’ям, якщо монетка дісталася хлопчику – він обов’язково стане морським офіцером, а якщо дівчинці – то вона стане морячкою і дружиною морського офіцера.
Так продовжуються традиції національного флоту і естафета поколінь захисників Вітчизни.
Слава Військово-Морським Силам України!
Слава Україні!

Ансамбль виконує композицію „Козацькому роду – нема переводу”.

1-й диктор: Дорогі друзі і гості нашого міста! Водно-спортивне театралізоване свято, присвячене Дню Військово-Морських Сил Збройних Сил України завершене. Його для Вас підготували і провели:
представляє організаторів, ансамбль ВМС, дякує гостям та учасникам свята і оголошує Програму остальних святкових заходів.