Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки
ЗЕМЛЕ МОЯ, КРИМСЬКА!
Валентина НЕВІНЧАНА

На літературній ниві Валентина Невінчана знайшла місце обдарованого лірика. Тембр її голосу, система ліричних перевтілень позначені самобутністю. М'яка інтимність, душевне тепло, акварельна прозорість, інтонаційно-мелодійне звучання, індивідуалізовано використані елементи пісенності - всім цим приваблює лірика нашої поетеси. Одного разу Андрій Малишко, прослухавши вірші Невінчаної, сказав: "У Вас, Валю, вірші, немов барвіночок".
Поетеса належить до покоління, молодість якого була обпалена війною. Народилася Валентина Дмитрівна 1-го травня 1924 року в Серед багатовікових дубів України
Запорозький дуб на Хортиці - один з найстаріших.
За визначенням лісоводів, його вік 6 - 7 століть.

Біснувався вітер на дорогах,
На дерева в гніві налітав.
Велетень, дубище товстоногий
Вітрові в обличчя реготав.
І від сміху кулі заржавілі
Із могутніх сипались грудей.
Скільки ворог в серце його цілив?
Та не здавсь він наступу смертей.
І фашист хотів його примусить
Крону перед ним схилить свою,
Не вклонивсь нікому сивоусий,
Вистояв, як воїн, у бою.
Сім століть він витримав на плечах.
Скільки в світ онуків розійшлось!
Та у нього й досі ще не вечір,
Тільки надвечір'я почалось!

* * *
Ніби вперше прийшов ти, хороший,
За тривожні великі літа.
То нічого, що сипле пороша -
Снігом проліски заміта.
Ніби й справді ми вперше зустрілись,
Так схвильовано б'ються серця!
І я вдруге тепер народилась,
І не хочу любові кінця.

І ніщо - ні літа, ані відстань
Не згасили мої почуття.
Ти - моя довгожданная пристань,
Ти - початок нового життя.

* * *
У сорок третім, пам'ятаю,
Мені так щиро ти сказав:
- Тебе я всюди розшукаю
Серед пожарищ і заграв.

Клепали шлях копитом коні,
Снаряд берізку поламав...
Ти в штурмовому батальйоні
В боях на захід поспішав.

Минуло днів і літ багато.
Де бій гримів - врожай рясний.
А я коханого солдата
Чекаю й досі ще з війни.

ЮНІСТЬ МОЯ
Доньці

До кімнати ввійшла. Ненароком
Блиск очей я дитячих ловлю.
І дивлюсь, і милуюся збоку:
Ти - мов пролісок ранній в гаю.
Синя форма, комірчик біленький
Ніжну шию смагляву обвів.
Розлетілися крила тоненькі
Твоїх чітко окреслених брів.
Ти якась особливо врочиста,
Галстук цвітом багряним сія.
У очах твоїх, синіх і чистих,
Відбивається юність моя.


До змісту книги

Бібліотека "Українського життя в Севастополі"

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ