Олександр Іванович Губар - відомий український літературознавець, критик, публіцист, педагог. Уродженець села Ярошівки Талалаївського району, що на Сумщині, починав життєву дорогу, як і всі діти бідняцьких селянських родин, пастухом. У 1933 році опух і мало не вмер від голоду. Батько, Іван Захарович Губар, рятуючи родину і себе від голодомору, покинув село, влаштувавшись працювати на залізничній станції міста Ромни. Після успішного закінчення Роменської залізничної середньої школи, О. Губар вступив до Київського державного університету на французьке відділення факультету іноземних мов. Ішов йому 19-й рік, коли грянула війна. На окупованій території вирішив не залишатись. Пішки долав шлях гіркого відступу. Лікувався і працював учителем іноземної мови в м. Карші та на станції Карші (Узбекистан). 1944 року продовжував навчання в Чернівецькому державному університеті. 1946 року закінчив українське відділення філологічного факультету, діставши диплом з відзнакою. Був зарахований асистентом кафедри української літератури. Закінчив аспірантуру. Став кандидатом філологічних наук. У 36 літ - доцент кафедри. Тоді ж був прийнятий до Спілки письменників України.
З 1962 року живе у Сімферополі. Працює на кафедрі української літератури Сімферопольського державного університету спочатку доцентом, а з 1993 року професором кафедри. Читає складні і відповідальні курси історії сучасної української літератури, вступ до літературознавства, спецкурс про творчість письменників, закатованих у сталінських ГУЛАГах. За плечима О. Губаря понад 50 років педагогічного стажу. То не так уже й мало для однієї людини. Тисячі його колишніх студентів тепер самі викладають українську літературу у різних краях України. Деякі стали викладачами вузів, письменниками, журналістами. Всі вони з повагою згадують свого педагога, обдарованого філолога.
О. Губар - автор книг: "Павло Тичина. Літературний портрет" (К., 1958), "Павло Тичина. Літературний портрет". Друге видання (К., 1962), "Павло Тичина". Літературно-критичний нарис" (К., 1981), "Павло Тичина. Семінарій" (у співавторстві з Л. Чернецем), (К., 1984), "Літературна Буковина" (в співавторстві), (К., 1967), "Кому служать егоісти?" (в співавторстві), (Чернівці, 1957), "Чорноморська хвиля" (Донецьк, 1994). Підготував рукопис книги "Глибока дружби течія" про трагедію таланту П. Г. Тичини, яку запланувало видавництво "Український письменник", але досі не видало з відомих причин.
Книжки "Павло Тичина. Літературний портрет", "Павло Тичина. Семінарій" рекомендовані Мінвузом УРСР для користування студентами філологічних факультетів університетів. У підручнику "Українська література" (для одинадцятого класу) видання 1991, 1993, 1995 рр. (автори О. С. Непорожній, І. Р. Семенчук) книжку О. Губаря "Павло Тичина. Літературно-критичний нарис" (К., 1981) внесено до списку рекомендованої літератури по творчості П. Г. Тичини.
Творчість "яблуневоцвітного генія України", як назвав П. Тичину Олесь Гончар, стала провідною темою дослідницьких пошуків О. Губаря. Йому вдалося дати нове прочитання видатного поета, проникнути в самобутність його індивідуального стилю, у якому органічно синтезувалися елементи суміжних мистецтв (музики, живопису, театру, хореографії). Перу О. Губаря належить кілька сотень критичних статей про класиків Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, Лесю Українку, О. Кобилянську, а також багатьох митців пожовтневої літератури. Осягнення творчості сучасних українських письменників Криму О. Губар здійснив у книжках "Чорноморська хвиля" (1994), "Сучасні українські письменники Криму" (1997). Він понад 20 років був членом республіканського наукового збірника "Українське літературознавство". Був членом комісії з критики та літературознавства СПУ, керівником секції критики Кримської республіканської організації СПУ. Член президії кримського відділення товариства "Україна". Заступник голови Кримського товариства української культури. Учасник Великої Вітчизняної війни.

Ол. Шуст, журналіст.

До змісту книги

Бібліотека "Українського життя в Севастополі"