УРОК УКРАЇНСЬКОЇ

Переможці в номінації “Есе” конкурсу “Таланти та ерудити Севастополя” 2010 р.

Пісні над морем

Щедра наша кримська земля. Щедра своєю красою та кліматом, багатствами надр та моря. Та найщедріші на ній – люди, яких вона зростила, вигодувала, випестила. Бо скількох тільки письменників не надихнула вона на той складний, тернистий, але такий потрібний всім нам своїми плодами шлях.
Поталанило кримській землі: тут живуть і працюють багато письменників, що продовжують кращі традиції своїх уславлених попередників. Вони вкладають багато сил у розвиток національної свідомості громадян, кидаючи у родючу землю зерна віри, надії, любові й шани.
Особливе місце в могутньому поступі нашого народу належить і завжди належало жінкам. Є така жінка й у нас у Севастополі. Вона успадкувала найкращі риси своїх попередниць: патріотизм, щедрість душі, доброту, гумор, розум, безмірну любов до оточуючого світу.
Мова йде про Олену Іванівну Гринник. Саме її творчість допомагає розв’язати надзвичайно складні питання: що таке життя? У чому його сенс? Як не розмінюватись на дрібниці…?
Олена Іванівна Гринник народилася в селі на Вінниччині. На формування світогляду Олени великий вплив мали оточення та чудова українська природа Поділля.
Олена Іванівна закінчила Київський державний інститут культури. По закінченні двадцять років працювала в місті Вінниці, а з 1990 року живе і працює у Севастополі.
З моменту переїзду сюди поетеса по-справжньому полюбила це місто і присвятила йому чимало чудових поетичних рядків, намагаючись передати в них відчуття, що захоплюють її душу і серце.
Севастополь справив на поетесу сильне враження, зачарувавши своєю красою і героїчним минулим. Але головне багатство міста – це все ж таки люди. Саме вони творять історію, а історія Севастополя – це, перш за все, історія флоту.
Наш народ, починаючи з часів заснування міста і до сьогодення, творив і творить добру славу Севастополя. Сьогодні моряки ВМС України продовжують славні традиції своїх попередників, з честю несуть вахту на святій севастопольській землі. І, прославляючи легендарне місто, звучать поезії Олени Гринник.
Але не лише героїчному минулому легендарного міста присвячує свою творчість Олена Іванівна. Оспівує вона й заповітну мрію, любов і віру, що не знають перешкод на своєму шляху.
О юносте! Ти прекрасна буйноцвіттям талантів, щедрими розсипами перлин молодої душі, що вміє дарувати любов. Саме любов – творець усього доброго, піднесеного, сильного, теплого і світлого, що є на землі.
Коли любиш, то таке багатство відкриваєш у собі, стільки ніжності, доброти і привітності народжується у твоєму серці, що навіть не віриться, що таке можливо!
Любов – це висота. Висота моральна, духовна. Саме тому говорити про любов – значить говорити передусім про людину. Любов – це і щастя, і велика відповідальність.
Чудові ліричні твори Олени Іванівни Гринник, присвячені цій темі, можна читати і перечитувати багато разів. Але варто згадати і гумористичні твори поетеси, які мають на меті розвеселити, підбадьорити і підтримати людей. Адже сміх – це основа морального здоров’я як окремої людини, так і нації в цілому.
Сміх завжди супроводжував наш народ у його багатовіковій історії. А оскільки невичерпним джерелом літератури завжди слугував фольклор, то не дивно, що в наш час поетеса в дотепних, кмітливих і безпосередніх героях своїх творів втілює риси характеру українців, передає ментальність нашого народу.
І все ж таки головним в поезіях Олени Іванівни є образ України як єдиної безмежно дорогої для кожного громадянина Вітчизни, без якої життя втрачає сенс.Про Україну, її долю, рідну мову і пісню з палкою закоханістю в життя пише поетеса свої вірші, не залишаючи поза увагою історичне минуле нашого народу.
Про національного пророка і геніального поета Т.Шевченка написано чимало, але життя і творчість Великого Кобзаря – то життєдайне духовне джерело, з якого одвічно черпатимуть люди глибоку мудрість і наснагу. Не може затьмарити час неперевершену особистість Тараса Григоровича, тому знову й знову з глибокою любов’ю та повагою звертаються поети до величної постаті Шевченка. Не оминає у своїй творчості цього генія і Олена Іванівна Гринник.
Творче горіння і життєва правда – дві складові поетичної лабораторії Олени Гринник. Їм чесно і до останку служитиме вона.
Ця поетеса, наша сучасниця, багато в чому була першою в Севастополі. І про це теж варто згадати.Вона створила першу в Севастополі українську бібліотеку в Українському культурно-інформаційному центрі, перший кабінет українського народознавства в школі-гімназії №53 (тепер гімназія №5 ім. Лесі Українки), була автором і ведучою першої в Севастополі радіопрограми для дітей «Ластів’ятко» українською мовою. Ця програма стала Лауреатом Всеукраїнського фестивалю телерадіопрограм «Калинові острови», присвяченого 10-й річниці Незалежності України.Олена Гринник зареєструвала і очолювала Севастопольське відділення Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги.
Можна ще багато сказати про цю талановиту жінку. Незабутнє враження складають її поезії на читача. Про який би твір не йшлося, бачимо, що перед нами поет, у творчості якого майстерно поєднуються життєва мудрість і пристрасть, чарівна легкість і глибина почуттів, роздуми й узагальнення.
Поезія Олени Іванівни вчить нас жити в мирі і злагоді, любити свою Батьківщину, рідне слово, бути гідними звання Людини.
Авторка нікого не повчає прямо, та зі сторінок її книжок постають чудові образи, що розкривають багату матеріальну і духовну культуру України, виховують у дусі національних традицій, учать цінувати сучасне і пишатися тим, що створювалося протягом віків.
Залишіться наодинці з поезією Олени Гринник, і вона подарує вам насолоду і радість, відкриє приховані скарби добра, терпіння, палкої любові. Як невеличка річка, виливається в повноводну ріку нашого національного мистецтва поезія цієї жінки. І лунають над Чорним морем її чудові пісні…

Олена Богуш, студентка IVкурсу СевМГУ