УРОК УКРАЇНСЬКОЇ

Переможці в номінації “Есе” конкурсу “Таланти та ерудити Севастополя” 2010 р.

Цікаве відкриття

Іван Левченко…
Уявити інформаційний простір Севастополя без імені цієї людини неможливо. Сім з половиною років він працював керівником Севастопольської регіональної держтелерадіо компанії. Людина надзвичайно тонка і дипломатична. Саме ці риси були необхідні, щоб організувати так роботу творчого колективу, щоб у російськомовному Севастополі все більшим авторитетом і популярністю стали користуватися україномовні програми. Деякі з них вів він сам – талановитий журналіст і не менш талановитий поет.
Івана Левченка я для себе відкрила саме як поета, зовсім випадково натрапивши на одну із сторінок інтернету. І не могла відірватися від його хвилюючих віршів «Він і вона», «Прийшов Шевченко в Севастополь», «Дорога до Санкт-Петербурга». Вірші поета не можуть залишити байдужим нікого! Його поранена сирітством душа знає справжню ціну таким людським почуттям, як любов, ненависть, зрада, патріотизм. Дитячий будинок – сувора школа життя, але й дуже мудра.
Неможливо читати без сліз надзвичайно чуттєві вірші «Собача вірність» і «Ночівля в підвалі», де розповідається про тяжке собаче життя і про людську зраду. По силі емоційного впливу на читача ці вірші нагадують єсенінські рядки про братів наших менших.
А вірші про світле й високе почуття кохання! Один з моїх улюблених – «Марії»:
Я так любив! Та що й казать:
Я серцем – плачу за тобою,
Бо ти зосталась вікувать
В душі – юнацькою любов’ю!
Нехай те щастя не збулось.
Але і в дощ, і в сніговії,
І в ніжнім шелесті колось,
І в цілім світі ти – Маріє!
Іван Левченко багато віршів присвятив морю, місту-герою під відкритим небом, Севастополю. Коли читаєш ці вірші, то розумієш, що наш Севастополь – найкрасивіше місто в усьому світі, розумієш, що Севастополь, дійсно, місто-пам`ятник.
Іван Левченко – член союзу україномовних поетів Севастополя «Світоч», кандидат історичних наук, лауреат багатьох конкурсів журналістської майстерності, віце-президент Фундації Тараса Шевченка в нашому місті-герої. Його книги «Мигдаль на руїні», «Недруги не зраджують ніколи», надруковані в Севастополі, вірші про Україну «Синові», «Окрайці», « І цим живем!», «Україна моя» розкривають перед нами тонкого лірика, чия душа відгукується на різні події в Севастополі, Україні і у світі.
Ще справжнім відкриттям для мене стало те, що Іван Левченко – автор слів відомої пісні «Мой причал – Балаклава»; яка була присвячена 2500-річниці цієї перлини нашого краю. А ще він автор відомих пісень «Весілля», «Спалені мости», «Синові». Флотські ансамблі – Чорноморського флоту Росії і Воєнно-Морських Сил України, Севастопольський театр пісні «Подворье», міський Палац Культури, самодіяльні колективи виконують більш тридцяти пісень на вірші Івана Левченка українською та російською мовами.
Ось такий він багатогранний, справжній, дуже цікавий і самобутній поет. І людина, яка зробила себе сама, для якої поняття «дружба», «любов»,«пам`ять» – не пусті слова. Друзі поета, його брати й сестри по дитбудинку видали аудіоальбом «Синові» на свої гроші й прислали Іванові Левченку такий несподіваний і незвичайний подарунок до ювілею, який він відзначав у 2002 році. А улюблена вчителька Таїсія Іванівна Байракова в газеті «Наше життя» опублікувала підбірку віршів свого бувшого учня, журналіста і поета. Далеко не кожна людина може похвастатися такою повагою. Значить, вона варта того.
А щоб більше дізнатись про Івана Левченка, краще зрозуміти ліризм його віршів, треба взяти збірки його творів.
Взяти і почитати. Обов`язково наодинці.

Ірина Скибун, 11 клас, школа № 20