Анатолій ДАНІЛОВ
Український флот: біля джерел відродження

ВІД АВТОРА

Шановні читачі! Хоча 5 квітня поки що не є святковим днем, але дата 5 квітня 1992 року є і завжди буде точкою початку відліку відродження флоту України, який за ці роки вже змужнів і визнаний у світі. Нам, першопрохідцям, дуже приємно, що Флот наш усе впевненіше стає морською візиткою незалежної Української держави. З ним її велике морське майбутнє.
Український військовий флот постав на морі з волі народу. Переконаний: його історичні віхи не будуть позначені пам’ятниками затопленим кораблям. Бо за ним — багатовікова морська практика нашого волелюбного народу, козацька звитяга і духовна наснага, що корінням сягають древньої Русі-України.
Приємно, що багато представників орггрупи Військово-Морських Сил і нині є маяками Українського флоту. І хай дехто не витримав навантаження і утисків, «зійшов з дистанції», не будемо їх судити. На їх місце прийшли і приходять гідні кадри.
Та віддамо належне тим, що зосталися, зцементувавши флот, як колись невеличкий загін запорожців переріс у могутнє Богданове військо.
Військово-Морські Сили України вже вийшли у світовий океан, несуть бойове чергування по охороні південних морських рубежів нашої держави, беруть участь у міжнародних навчаннях у рамках програми «Партнерство заради миру». І заслуга членів організаційної групи в цьому історична і незаперечна.
Вони були першими, ними і залишаться в пам’яті всіх поколінь Військово – Морських Сил України.
Я пишаюсь тим, що мені пощастило бути в когорті тих, хто, незважаючи на всі перешкоди, першими присягнули на вірність українському народові. Її зібрав в одну дружню команду високопатріотичний і досвідчений капітан — наш перший командувач Борис Кожин.
Висловлюю сердечну подяку всім моїм колегам — офіцерам та мічманам організаційної групи, котрі надали конкретну допомогу в підборі матеріалу для книги своїми спогадами про трудний світанковий час відродження флоту України, органічно ввійшовши до складу авторського колективу.
Я також сподіваюсь на нашу подальшу плідну співпрацю для виходу у світ і другої книги, яка, на мій погляд, складе повну мозаїку відродження та створення Українського військового флоту.
У ній піде мова про підняття Державного прапора України на першому новозбудованому кораблі «Славутич» і його введення до складу ВМС України, формування батальйону охорони та обслуговування штабу ВМС, про Ялтинську угоду, нелегкий процес створення Севастопольського військово-морського інституту на базі двох колишніх вищих військово-морських училищ, шефську допомогу від багатьох областей України, перш за все з Галичини і Запоріжжя, які надавали нам велику моральну і матеріальну підтримку в той доленосний час, а також про проблеми духовного відродження та національно-патріотичного виховання особового складу, участь командувача ВМС контр-адмірала Бориса Кожина в міжнародних виставках військово-морської техніки та озброєння, про формування органів Управління штабу, відповідних відділів і служб флоту згідно із затвердженим штатом, подальші присягання вояків на вірність українському народові, урочисте підняття Військово-Морського прапора України на першому бойовому кораблі нашого флоту — фрегаті «Гетьман Сагайдачний».
Прошу пробачити, якщо комусь недостатньо приділив уваги, не розповів про якийсь факт чи про когось, не дай Бог, не згадав.
Появою цієї книги я багато в чому завдячую своїм друзям, які допомагали в її підготовці, зокрема: Анатолію Студецькому, Василеві Крахмалю, Тетяні Попковій, Григорію Кравцову, Миколі Волкову і Василеві Красавіну.
Особливо вдячний Голові ОУН, президентові Видавництва імені Олени Теліги п.Миколі Плав’юку, директору видавництва п.Інні Білолипецькій, головному редакторові п.Ользі Веремійчик, п. редакторові Миколі Гвоздю.
Буду вдячний за прихильне ставлення читачів до книги, яка не претендує на повне висвітлення всіх подій та фактів, якими був насичений цей визначальний період в історії відродження Українського військового флоту.

З повагою А. Данілов

Далі

До змісту Анатолій ДАНІЛОВ Український флот: біля джерел відродження