Анатолій
ДАНІЛОВ
Український флот: біля джерел відродження
АДМІРАЛ
КАСАТОНОВ І Ко ПРОТИ ВІДРОДЖЕННЯ ВМС УКРАЇНИ
Відверто кажучи, ми не очікували, з якою
лютою ненавистю, шаленою протиукраїнською діяльністю командування
Чорноморського флоту, особисто адмірал І.Касатонов будуть
гальмувати об’єктивний процес створення Військово-Морських
Сил України.
Про ці брудні методи, чесно кажучи, неприємно розповідати.
Але переконаний в тому, що люди повинні знати всю правду,
дійсні умови, соціально-психологічну атмосферу, штучно
створювану великодержавними шовіністичними силами в Криму
та Севастополі для моральної підтримки командування ЧФ
з тим, щоб на шляху об’єктивного відродження флоту України
поставити «китайську стіну».
Обурила і нікчемна поведінка командувача флотом адмірала
І.Касатонова, який 9 квітня у своєму інтерв’ю в Сімферополі
заявив, що він не проти створення Українського флоту.
Але, як незабаром виявилося, це був чисто пропагандистський
трюк, який лопнув, як мильна булька. Рівно через два дні
на прес-конференції для вітчизняних та зарубіжних кореспондентів
на запитання, що означає для багатонаціонального екіпажу
присяга на вірність Україні, І. Касатонов відповів:
До политического решения вопроса о судьбе Черноморского
флота прием присяги не правомочен. Но некоторые люди желают
бежать впереди паровоза.... Когда будут созданы ВМС Украины,
тогда и следует их личному составу принимать присягу,
и сделать это надо в торжественной обстановке с соблюдением
всех воинских ритуалов...
Незважаючи на мораторій і пізніше досягнуті домовленості
в Одесі і Дагомисі, адмірал І.Касатонов особисто очолив
пропагандистську підривну діяльність проти будівництва
ВМС України. У цьому легко переконатися на короткому конспекті
його промови, з якою він виступив перед офіцерським складом
штабу Кримської ВМБ 14 квітня 1992 року, який склав присутній
на зустрічі капітан 3 рангу Юрій Гаврилов (згодом він
теж прибув до орггрупи ВМСУ і став першим заступником
командира — начальником Соціально-психологічної служби
корабля керування «Славутич»).
І. Касатонов «вещал»: «Когда-то командующий флотом прилетал
в объединения, соединения и части Черноморского флота,
чтобы руководить учениями, проводить операции по «разгрому»
вероятного противника. Однако это время кануло в прошлое.
Сейчас я, как командующий ЧФ, прибыл сюда для того, чтобы
провести политическую информацию с офицерами штаба Крымской
военно-морской базы. Это средство борьбы с новым «противником»
Украиной и с первым командующим ВМС Украины контр-адмиралом
Б.Кожиным.
Создание ВМС Украины стало реальностью. Что касается контр-адмирала
Кожина, то предложение стать руководителем ВМС Украины
мог принять человек с ослабленным здоровьем и тот, у кого
плохо с головой».
Далі адмірал просторікував про приїзд парламентської делегації
на чолі з В.Дурдинцем. Обізвав їх не інакше, як «милитаристская
парламентская делегация, которая приехала под покровом
ночи, окруженная ОМОНом, неизвестно на каких машинах прорвалась
в Севастополь, обострила обстановку в городе, не могла
вразумительно ответить ни на один поставленный вопрос».
Про пана Володимира Хрустицького відізвався як про «выжившего
из ума генерал-лейтенанта, все давно позабывшего и несшего
абсурдный бред».
Про економічне становище України висловився конче критично,
наголосивши, що наша держава може мати Збройні Сили не
більше 230 тисяч чоловік. А зараз в Україні без урахування
Чорноморського флоту — 1,5 мільйона.
Таким чином, за «логікою» І.Касатонова, тих, хто склав
присягу Україні, звільнять — у запас.
І. Касатонов говорив про фінансування Збройних Сил СНД
із піною на губах, що, мов, у 1992 році Росія повністю
фінансувала Збройні Сили, в тому числі й на території
України. Особливо напирав на внутрішній борг України,
який, на його погляд, складає 1 трильйон карбованців.
А національна політика України, на думку Касатонова, —
це повзуча українізація. Дітям привезли підручники українською
мовою і змушують всіх її вчити. А тих, хто не вивчатиме
мову, виселять за межі України, а в їхні житла вселять
людей, які втекли з СНД.
Далі цей політичний провокатор, розмахуючи кулаками, прочитав
звернення флагманських спеціалістів ЧФ, що присягу дали
ті, хто має корисливі бажання. Закінчив запитанням: «Почему
тянутся руки Украины к Черноморскому флоту ?» Сам і відповів:
«Украина не имеет запасов нефти, бензина и другого топлива.
Нам из Новороссийска поступает продовольствие, а Украина
только то и делает, что все вывозит из Крыма и уже отправила
11 вагонов с оружием, 20 тонн масла и 50 тонн мяса.
И с лесом в ЧФ хорошо. Я договорился с Архангельском о
доставке на флот древесины, но замечу, что она может и
не прийти, если Украина по своей злобе не даст лицензии
на ввоз товара».
Нарешті, закінчив таким «сенсаційним повідомленням» :
«В Украинских Вооруженных Силах перед назначением на должность
задают два вопроса:
1. Вы искренне приняли присягу на верность народу Украины?
2. Будете ли вы воевать с Россией?»
Хто про що, а адмірал про війну. Та й
не дивно, як кажуть, кому що, а курці просо!
У своїй промові неодноразово називав контр-адмірала Б.Кожина
«иностранцем на территории Украины». Закінчив свій виступ
вказівкою: «Необходимо всех, кто принял украинскую присягу,
рассчитать и отправить к новому месту службы, а на их
место мы найдем много достойных офицеров и прежде всего
из Поти, Северного флота, где я служил, а также из Балтики
и Тихого океана».
І як завжди, тут як тут російська преса. Командування
ЧФ, газета «Флаг Родины» почали всіляко формувати громадську
думку про те, що вже є штаб ВМС України, і він діє, незважаючи
на укази президентів України й Росії.
З боку командування ЧФ активізувалося переслідування особового
складу, який дав присягу Україні.
Опитування військовослужбовців, які дали присягу на вірність
народу України, свідчило про те, що так чи інакше до них
застосовувалися різноманітні засоби впливу, а саме: заборона
відвідування свого корабля чи військової частини; виведення
у розпорядження командувача ЧФ з погрозою звільнення з
посади і з усіх видів утримання за місцем служби; відправлення
у відпустку поза графіком тощо.
Таке посадове свавілля послаблювало ініціативу деяких
офіцерів ЧФ, утримувало від рішучого кроку. Про все це
Б.Кожин оперативно інформував керівництво Української
держави і її Збройних Сил і просив вплинути на І.Касатонова
і зупинити беззаконня на час мораторію.
Ось конкретні факти. Капітана 3 рангу Ю.Гаврилова, офіцера
відділення інформації Кримської ВМБ, відправили у відпустку
поза графіком. Капітан-лейтенант Я.Древаль, помічник командира
роти із роботи з особовим складом школи водолазів, за
проукраїнську агітацію представлений до звільнення в запас.
Згідно із директивою начальника штабу ЧФ № 54/333 від
14.04.1992 р. 16 матросів крейсера «Михаил Кутузов», які
присягнули Україні, переводять до будівельних частин флоту.
Капітан-лейтенант Ю.Лужецький, командир БЧ-1 великого
протичовнового корабля «Сметливый», наказом ГК ОЗС СНД
№ 0222 від 26.03.1992 р. за фальшивими документами звільнений
в запас. Капітан 3 рангу С.Просяник наказом командувача
ЧФ № 0149 знятий з посади командира 307-го дивізіону протичовнових
кораблів 17-ї бригади ОВРу. На його місце призначено капітана
3 рангу О.Долгова, який за своїми діловими якостями цій
посаді не відповідає.
Долгов з 1990 року знятий з посади командира СКР за побиття
матроса, після чого проходив службу, обіймаючи посаду
помічника командира торпедного катера в консервації. Але
тут гору взяли не ділові якості офіцера, а його політичні
погляди і переконання.
15 квітня згідно з наказом командувача ЧФ 20 морських
піхотинців з першого батальйону бригади морської піхоти,
які під керівництвом свого командира майора В.Рожманова
ще в лютому 1992 року присягнули Україні, відправлено
у розпорядження до частини Будівельного управління ЧФ.
Мені довелося зустрічатися і розмовляти з ними, коли вони
прийшли у розташування орггрупи ВМС України. Я просив
триматися, не піддаватися на провокації, підтримувати
зв’язок з нами, бо прийде час, коли буде конкретна потреба
формувати частини морської піхоти ВМС України.
Ми отримали повідомлення про те, що знято з утримання
в дивізії берегової оборони у Сімферополі офіцерів військової
кафедри Кримського медичного інституту, які склали присягу
на вірність народу України.
Поблизу школи прапорщиків на одній з вулиць кілька днів
стояла машина РЕП, яка перешкоджала радіозв’язку орггрупи
ВМСУ, намагаючись вести радіоперехоплення.
Було розформовано взвод охорони штабу Кримської ВМБ, більшість
якого становили військовослужбовці-українці, хоча військової
присяги народу України вони ще не дали.
Значно підсилили і охорону об’єктів флоту. На території
штабу ЧФ з 7 квітня стояв бронетранспортер, у якому цілодобово
чергували морські піхотинці. Це ж саме було і в штабі
ВПС ЧФ у Севастополі, біля штабу Кримської ВМБ в смт.
Новоозерне.
Посилили і цілодобову охорону адмірала І.Касатонова та
його квартири. Із достовірних джерел стало відомо, що
на кораблі керування ЧФ «Ангара» жили два офіцери з Москви
для забезпечення прямого зв’язку адмірала І.Касатонова
з Президентом Росії Б.Єльциним.
Починаючи з 11 квітня 1992 року, біля КПП школи прапорщиків,
де почала діяти організаційна група ВМС України, була
виставлена патрульна служба військової комендатури ЧФ
у складі двох офіцерів. Вони перевіряли документи та записували
прізвища офіцерів і мічманів, які прямували до орггрупи,
чим значно зменшували відвідування нашого розташування
військовослужбовцями з кораблів та частин ЧФ у робочий
час.
Стався цікавий випадок за участю японських журналістів.
Як розповідав майор О.Дерновий, який очолив чергування
на КПП школи прапорщиків, до нього не раз зверталися люди
з проханням припинити грубе переписування їх прізвищ для
доповіді І.Касатонову. Олександр Дерновий декілька разів
виходив з КПП і розмовляв з офіцерами патрульної служби
ЧФ, але не знаходив порозуміння. Тоді О.Дерновий вирішив
провчити військовослужбовців ЧФ.
У цей час до орггрупи ВМС України завітали японські тележурналісти,
акредитовані в Києві. Коли гостей проводжали, майор О.Дерновий
сказав тележурналісту з відеокамерою: «Шановні! Зверніть
увагу на цих офіцерів, це наші «друзі» з сусіднього флоту.
Під нашими дверима вони несуть патрульну службу. У їхні
обов’язки входить переписувати тих, хто має бажання зустрітися
з представниками орггрупи або з командувачем ВМС України.
Потім списки прізвищ офіцерів та мічманів вони кладуть
на стіл своєму командувачу адміралу І.Касатонову, який
зразу ж притягає до відповідальності тих військовослужбовців,
які насмілилися до нас завітати».
Телекореспонденти рушили до офіцерського патруля, щоб
взяти у нього інтерв’ю, навели на нього відеокамеру. І
тут треба було бачити, з якою спритністю патруль залишив
місце свого тимчасового базування. Тільки підошви замаячили.
Більше він не стеріг ворота штабу ВМС. Згодом патрулі
стали підстерігати свої «жертви» на тролейбусній зупинці,
десь за 300 метрів від нашого КПП.
Починаючи з 13 квітня, адмірал І.Касатонов увів нову форму
«оброблення» офіцерського складу флоту, а саме: участь
у командирських обідах на кораблях та в частинах. Так,
у цей день він обідав у кают-компанії з офіцерами протичовнового
крейсера «Москва».
14 квітня командувач ЧФ і його помічник з роботи із особовим
складом О.Пєнкін обідали з офіцерським складом бригади
ракетних катерів, потім — з командно-виховним складом
дивізії підводних човнів у Балаклаві. Ця форма обкручування
офіцерського складу видавалася як продовження традицій
вітчизняного ВМФ.
Може, воно й так, але навіщо під час прийому їжі морочити
людям голови, закликаючи не присягати на вірність народу
України?
Як прямий випад проти Української держави, ганебне ставлення
до її законів, норм міжнародного права треба розцінювати
випад командувача ЧФ перед командирами частин у флотському
екіпажі із закликом відмовлятися служити у Збройних Силах
України (цей виступ був записаний на магнітну плівку,
яку передали до орггрупи ВМС).
Касатонов звернувся до командирів окремих частин та з’єднань
ЧФ з проханням цілком ізолювати штаб ВМС України та дискредитувати
нашу діяльність.
Уже два тижні не надходила до кіосків Союздруку газета
«Народна Армія». А в цей час «Флаг Родины» всіляко нагнітав
обстановку.
У статті «История не прощает ошибок» під рубрикою «Черноморский
флот: прошлое, настоящее и будущее» йшлося про те, що
Україна сама не зможе утримувати ЧФ.
Выполнение таких объемных задач, которые решает Черноморский
флот, практически не под силу одной республике бывшего
Союза, даже такой развитой, как Украина. Возможностей
одного государства здесь явно не достаточно. Это еще раз
подтверждает вывод о необходимости сохранения Черноморского
флота в единой системе Военно-Морских Сил СНГ, что является
оптимальным вариантом обеспечения обороны как Содружества
в целом, так и отдельных независимых республик, входивших
ранее в состав СССР, в том числе и Украины.Только всем
государствам СНГ будет под силу содержать и совершенствовать
силы ЧФ, который должен остаться единым в составе стратегических
сил СНГ.
Виходячи з цієї облудної демагогії, розводили політичні
теревені, на які, треба віддати належне, і газета «Флаг
Родины» не скупилася, про що свідчить анонімна репліка,
що начебто 3-м з’їздом Спілки офіцерів України прийнято
рішення про створення комісій, до складу яких увійдуть
представники Народного Руху і Спілки офіцерів України
для проведення чистки у військах і на флоті. Від імені
орггрупи ВМС України редакції газети було заявлено протест.
З поміткою «срочно» флотська газета на першій сторінці
надрукувала телеграму на ім’я Касатонова, яка надійшла
від ініціативної групи РРК, про проведення загальнокримського
референдуму.
От имени 246.593 граждан республики Крым
до подведения итогов общекрымского референдума просим:
1. Наложить мораторий на прием украинской присяги воинскими
частями флота, расположенными в Крыму.
2. Наложить мораторий на решение вопроса о Черноморском
флоте. Судьбу Крыма и флота должен решить народ Крыма.
Також друкується лист «Из почты командующего», щоб створити
у читачів відповідну громадську думку про адмірала Касатонова.
Дорогой Игорь Владимирович! Я прослужил
на боевых кораблях Черноморского флота 37 лет. Мне и,
уверен, не только мне было приятно выполнять Ваши приказы
и распоряжения, ибо мы знали, что они продуманные, взвешенные,
их исполнение пойдет на пользу дела.
Вы достойно переносите всякие пикеты, неразбериху со стороны
«вышестоящих», нападки прессы и отдельных лиц, стоите
на своем во имя здравого смысла, во имя флота — единого
и неделимого.
Так держать, товарищ адмирал! Мы с Вами.
Т. Багрянцев, ветеран КЧФ.
Хотів би звернути увагу читачів на статтю в газеті «Флаг
Родины» «Стоит ли бежать впереди паровоза? или Как выполняются
небезызвестные указы двух президентов». Кореспондент,
старший лейтенант М.Севастьянов писав, що командування
ВМС України порушує мораторій, агітує командирів та начальників
переходити на свій бік, на базі школи прапорщиків уже
діє штаб ВМС України. Одним словом, з хворої голови на
здорову.
Великий фурор серед російських квазіпатріотів викликала
телеграма віце-президента Росії О.Руцького для підтримки
командувача ЧФ адмірала І.Касатонова.
Ваша твердость в отстаивании интересов
России, верность долгу перед народом и Отечеством высоко
оцениваются. Вы можете быть уверены в нашей поддержке.
Желаю бодрости духа и доброго здоровья ! Можете смело
считать меня вместе с Вами в отстаивании и защите Российского
Черноморского флота.
А.Руцкой.
А це вже «хазяйська подяка»: кинуто жирну
кістку.
У засобах масової інформації почала мусуватися думка про
те, яким чином зустріне Севастополь і ЧФ 300 років Російського
флоту. Чи не перестане він існувати як місто російської
морської слави. А деякі ура-патріоти флоту войовничо закликали:
«Неужели мы не выстоим третью оборону Севастополя?».
І це у той час, коли Україна повністю фінансувала Чорноморський
флот, про що буде нижче сказано докладніше. Проросійські
засоби масової інформації розгорнули шалену моральну підтримку
дій командування ЧФ і особисто адмірала І.Касатонова.
Лише в одному номері газети «Флаг Родины» був надрукований
такий «верноподданнический» материал:
«Народ с Вами!»
Передайте командованию КЧФ пламенный привет от ветеранов
флота и их наказ: флаг, овеянный военно-морской славой,
не спускать! Присягу вторично не принимать!
Нас, ветеранов флота, очень беспокоит то, что нашу «морскую
душу» — тельняшку — напялили на омоновцев, боевиков и
всевозможные националистические бандитские формирования.
Держитесь стойко, черноморцы! Народ с вами!
Н. Рябоконь
г.Херсон.
Або ще: Знаю, что в эти дни редакция
получает сотни писем, телеграмм, телефонных звонков в
поддержку правого дела, за которое ведут борьбу черноморцы
во главе с адмиралом И.Касатоновым.
Мое слово — капля в море добрых пожеланий и наказов. И
все же прошу присовокупить их к общему потоку мнений о
неразделимости флота, в поддержку моряков в их нелегкой
борьбе с теми, кто замыслил разорвать нас в национальные
клочья. Черноморцы, не сдавайтесь! Вместе с нами вам будет
легче одержать победу.
А. Дубинко,
поселок Октябрьское, Крым.
Дивно, як тісно переплітаються душі тих,
хто, не розуміючи суті історичних подій, дивиться у власне
корито, не підводячи голови, щоб побачити світло прийдешнього.
«А был ли штаб ?» ( статья М.Масютенко).
Во время пребывания в Севастополе полномочной
делегации Президиума Верховного Совета Украины по городу
распространился слух, будто в доме № 6 по улице 1-й Бастионной
начал действовать штаб украинских ВМС.
Действительно, из этого здания члены делегации связывались
с Киевом, для чего примерно на сутки армейские структуры
ПВО развернули полевой узел связи (была задействована
и аппаратура космической связи).
В настоящее время в доме, как и раньше, размещается домоуправление
Ялтинской КЭЧ, на балансе которой находится около 90 зданий
в Севастополе. В этом же здании живут бесквартирные офицеры.
В давние времена, рассказывают, дом на 1-й Бастионной
украшал красный фонарь, потом его временно занимал какой-то
немецко-фашистский штаб, затем штаб одной из армейских
частей. А теперь, говорят, здесь будет штаб ВМС Украины.
Вот это уже неправда. Здесь штаба не будет. Пока его планируют
развернуть в бывшей школе прапорщиков (военных строителей).
Уже ведутся подготовительные работы.
На завершення своїх «п’ять копійок» додав священик отець
Сергій у статті «Люди! Одумайтесь!»
Я по национальности украинец, но те «порядки», которые
правители Украины хотят насадить, никак не одобряю и категорически
против разделения Вооруженных Сил, разделения флота, против
принятия присяги Украине. Присяга дается один раз и не
князьку или какой-то группе, а народу, всему народу.
Так что, воины-черноморцы, и об этом крепко подумайте
и не уподобляйтесь девице легкого поведения.
Севастопольцы! Неужели Вас не вразумили «гости» из «самостійної
України»?
Обращаюсь к Вам, честные воины КЧФ, выполняйте все приказания
адмирала Игоря Владимировича, командующего КЧФ.
Відповіддю на всі ці «вилизування» і
«підлизування» є лист Михайла Стародумова «Не розумію
своїх земляків», надрукований у газеті «Голос України»
11 квітня 1992 року.
Народився я, мешканець м.Херсона, в Сибіру,
працював на шахтах у Примор’ї. І вже не одне десятиліття
проживаю в Україні. Багато років будував кораблі на Херсонському
суднобудівельному заводі. Був електрозварювальником. Немало
ми виконали замовлень Військово-Морського флоту колишнього
Союзу і, зокрема, для чорноморців... Тому, коли постало
питання про передачу Україні Чорноморського флоту, я сприйняв
це цілком нормально. Вона чи не найбільше зробила поповнення
флоту сучасними кораблями і суднами. Згадав і про те,
як разом з українцями служив на Тихоокеанському флоті,
ділив з ними важкі буденні дні.
Вірите: ніколи не думав, що Росія буде тягнути питання
з вирішенням статусу ЧФ, блокувати законні вимоги суверенної
України. Я завжди був переконаний: наші народи пов’язані
нерозривною дружбою, завжди допомагали один одному.
І раптом одна звістка гірша за іншу: вояжі віце-президента
Руцького у Крим, Придністров’я, непродумані заяви російських
політиків. Чого вони хочуть? Мабуть, декому важко позбавитись
імперського мислення. Союз розпався, а сучасне керівництво
Росії, в якому немало перефарбованих партократів, бажає
його зберегти, незважаючи ні на що.
На мою думку, готується якась серйозна провокація. А потік
необдуманих заяв і дій російських мужів має на меті відволікти
людей від вирішення назрілих економічних проблем.
Я простий росіянин, і мені соромно за моїх «високопоставлених»
земляків.
Як свідчив подальший розвиток подій, про відродження флоту
України так міркували тисячі громадян Української держави.
Далі
До змісту Анатолій
ДАНІЛОВ Український флот: біля джерел відродження
Просвіта
