АВТОХТОНИ КРИМУ

З XIX ст. німці і росіяни спільно і наполегливо (Росія вогнем і мечем) створювали міф: німці про Велику Німеччину, а Росія про "Третій Рим", видаючи облудливу версію народам світу про т. зв. "трієдіную Русь", "колибель трьох народов", аби стерти з лиця землі українську націю і привласнити собі його велику історію. При цьому використовувався нечуваний у світі вандалізм: нищилось усе українське, в тому числі пам'ятки культури та скитські могили, що проіснували тисячоліття недоторканими.
Німці, в свою чергу, розробляли міф про так званих "дойче-готів", які начебто колись панували в Європі і на Україні і тому їм по праву належиться Україна, хоча про якихось "дойче-готів" не було і досі нема жодної згадки античних вчених або археологічних свідчень.
Гети-готи, остроготи, візиготи - це корінні сколотські племена, вихідці з Праукраїни, що згодом опанували Європу і, за свідченням англійського вченого Річарда М. Вілсона, (енциклопедія "Британіка") подарували їй санскрит та мову.
Щодо Росії, то кожен український чи європейський студент знає, що до першої половини XIII ст. вона була провінційним князівством Великої Київської Держави, яка складалася із таких угро-фінських племен, як: голоядь, мордва, весі, черемисі, меря та інших, що не залишили по собі жодної культури і не мали нічого спільного зі слов'янськими племенами, які виникли із пізніх праукраінських племен на початку першого тисячоліття нашої ери і, які, до речі, мало вивчені. А потім, аж до кінця ХVІІ ст., Росія називалась Московією, бо назву "Росія" дав їй лише Петро І, вкравши її у нас.
Не змінилося в політиці Росії нічого і сьогодні, коли П імпершовінізм прикладає усіх зусиль, аби задушити молоду Українську державу. Він через засоби масової інформації спотворює факти, що відбуваються в Україні, створює провокаційні гнізда в Криму, Одесі, Луганську, Закарпатті та Придністров'ї і цинічно перекручує нашу історію.
Наприклад, шовіністи типу Руцького фальсифікують з урядових трибун, що Крим ніколи не був українською землею, а грецькою колонією, яку в 1241 р. завоювали татари, а Москва лише виконала свою благодійну місію у 1783 р" бо вивільнила півострів від татарського іга.
З цього виходить: якщо Греція не претендує на Крим, то він російський?
Татари, до яких ми ставимось з прихильністю, ніколи не ставились і не будуть ставитись до нас з прихильністю, оскільки ми не мусульмани, - стверджують, що Крим споконвічна їхня земля, і вони - єдині автохтони півострова.
Прокомуністична Верховна Рада, що під тиском колишнього її голови проголосила автономію для вчорашніх начальників ГУЛАГів із усього колишнього Союзу, які набудували собі палаців та дач в Криму, та верховодів ізКГБ та КПСС, що мала б нині виглядати з-за тюремних ґрат,- не може нині ступити й кроку назад,
признавши свій ганебний .антиукраїнський вчинок, і відмінити рішення про т. зв. автономію Криму (бо в такому випадку українці мають право на автономії у всіх колишніх республіках імперії) і одверто заявити, що ні росіяни, ні татари не є автохтонами Криму і не мають, жодного права на відрив півострова від України.
То хто ж вони, ті автохтони Криму?
Найдавнішими жителями Геллади (Греції) були пелазги - вихідці із Сколотії (Скіфії), які прийшли сюди із центральної України. Трипілля приблизно в половині ІV тисячоліття до народження Христа. Так твердить Тоттер у своїй праці "Археологія Греції".
Геродот пише, що пелазги, вийшовши із Сколотії, зайняли незаселені території Адріатичного побережжя, Італії та Середземного моря.
На початку третього тисячоліття фінікійці - племена оріів сумеро-самари поселилися на багатьох островах Егейського моря. Це підтверджують археологічні знахідки: трипільська кераміка, славнозвісні сколотські колісниці, срібні та золоті прикраси із зображенням святині сколотів - Матері-Землі тощо.
Під кінець ХУІІ ст. до н. е. з-над Дунаю на грецький півострів прийшли інші сколотські племена - ахейці, що разом Із пелазгами заснували міста МІкени і Тіринс, які укріпили камінними мурами. Після цього було побудовано Іолк, Дельфи, Орхоменею, Глю, Елевас, Афіни, Епідавр, Еміклеюта Геранію. Всі ці міста-держави підпорядковувались Мікенам.
А щодо греків-'колоністів", на які посилаються московські державні керівники із табору Руцького та Жиріновського, то це, власне, й були ці вихідці із Сколотії, що колись покинули Праукраїну, а потім поселялися в Криму за дозволом сколотських царів, за що платили їм великі податки і т. зв. "проксенію" за поселення. Звичайно, з ними прийшла і якась частка греків, які живуть на чорноморському побережжі до сьогодні, та це - капля в морі!
Помпей Трог пише ("Історія світу в 44 томах"): "Історія сколотів багата і величава. Вони мали славетний початок, а також імперію зі славетними подвигами їхніх мужів та чеснотами їхніх жінок. Бони заснували Партію та Бактрію, а їхні жінки Царство амазонок... Бони знищили армію Кира (генерала О. Македонського) і змусили до ганебної втечі персидського царя Дарія І".
Геродот, який побував в чорноморському порту Ольвія, твердить, що скити (скіфи-сколоти) - автохтони цих земель.
"Коли йдеться про східне побережжя Понту, починаючи з Криму, - пише В. Паїк у своїй праці "Пракорінь славетної України", - де споконвіку жили таврійці, а на схід від них сінди, меотійці, ахейці та ін., то всі ці племена були сколотські, про що згадують Гомер, Есхілта Софокл.
Наступне, дуже важливе джерело про Крим -"Натураліс Гісторія" Плінія Старшого, у якій він присвятив 12 розділів описові берегів Чорного моря (Понту) включно із Херсонесом-Кримом. Всі племена, що жили в Криму, а також на північ вид Криму, він називає скитами-сколотами.
До джерел, які відносяться до Босфорського царства треба зачислити праці Діодора Сицілійського ("Історична бібліотека"), він на підставі грецьких та херсонеських джерел дав найкращий образ Босфорського царства і заперечив те, що Крим будь-коли був грецьким. Зрештою, сама грецька історія ніколи не називала Крим частиною своєї території чи колонією, лише згадує про нього, як про місце експорту збіжжя, риби та сільськогосподарських товарів".
Як бачимо, Крим ніколи не був ні грецьким, ні татарським, а тим паче - московським. Його споконвіку заселяли праукраїнські племена-сколоти. (Більш точніше про історію Криму читач дізнається з публікацій в журналі "Державність", в номерах 2,3... за 1992 р).
...З падінням Великої Сколотії, а потім Гетитськоі та Шумерської держав (тобто праукраінських держав) у першому столітті до Христа, приблизно 360 роки, в Криму створюється Босфорське царство відоме ще, як Велика Скитія, що складалося із племен царських екологів, таврів, меотидів, алан, осів, укрів, черкетів та ін.
Босфорське царство проіснувало 840 років, тобто до 340-х років н. е., на монетах якого знаходимо відбиток тризуба. Знаходимо тризуб і на статерах царя Рескупорида III як герб Босфорського царства.
Босфорська держава була знищена гуннами, що поверталися після тисячолітніх мандрів 50-тисячною кінною армією на свою прабатьківщину Сколотію (Скіфію).
Змішавшись за тисячоліття з монголами та китайцями (бо займали Монголію та Північний Китай, від яких китайці відгородились Великим китайським муром, та дарма), вони витворили т. зв. "туранську" расу, але зберегли в якійсь мірі свою прабатьківську мову. Дякуючи цьому, Аттіла об'єднав усі сколотські племена і був найгрізнішим імператором в Європі.
Після смерті Аттіли гуннська імперія ослабла, а після вбивства остроготами (одне із сколотських племен) у 469 р. в Добруджі його сина, гуннські племена розчинилися в морі сколотських племен.
Після цього на руїнах Босфорського царства, з центром на Таманському півострові (грецька назва Тюматархе) повстає новеТьмутороканське князівство, що добре відоме нам згодом як Тьмутороканська Русь, яка зазнала своє! слави у IX ст. за царя Бравлина, який з великим військом напав на Сурож, потім - на Малу Азію, дійшов до Константинополя і нагнав такого страху імператору Михайлу III та Патріарху Фотію, що ті погодилися на незалежне Тьмуторрканське єпископство. Як бачимо, християнство в Криму існувало ще до хрещення Украіни-Руси.
За Євсеєм, першим істориком церкви, в ІV ст. апостолу Андрію припала апостольська діяльність у Сколотії та Босфорському царстві, де було на той час понад 2000 християн.
Але повернемось до Росії та її "визвольних діянь" у Криму.
"Нашою найбільшою трагедією в новітній історії, -пише В. Паік, - була не тільки програна війна 1709 р. під Полтавою, після якої було знищено козацтво, але й завоювання з нашою допомогою у 1783 р. Москвою Криму.
Татари, завоювавши Крим, залишили на цій землі автохтонів та їхні культурні надбання в спокої... В Петербурзі після завоювання Криму добре знали про те, що, крім татар, тут жили не греки, а сколоти-готи і залишилась тут їхня велика спадщина. І тому московити за наказом Катерини II - "німкені за походженням, а московки по духу", по-варварськи знищили історичні джерела, могили та мистецькі пам'ятки, не дозволивши російським князям (Потьомкіну) забрати деякі древні цінності до своїх музеїв. А ця московська пильність потрібна була для того, щоб раз і назавжди стерти з лиця землі всі сколотські сліди, а згодом сфабрикувати історію так, як це їм диктувала їхня пешехонська "совість" "старшева брата".
Ще до 1750 р. московський історик І. Лізлов у праці "Скифская история" за 1629 р. Е В. Татішев згадують десятки разів скитів-сколотів і наводять джерела із грецької історіографії від початку VІ ст. н. е. Та вже на початку XIX ст. у Карамзіна не знаходимо й слова про існування околотів. А історія Московіі чомусь влізла аж у початок виникнення Київської Руси".
"До такої руїни, якої спричинилася Росія в Криму у мирний час, не допустилася ніяка держава у світі за всю історію людства",- пише Е. Д. Кларк ("Подорожі в різні краї Европи і Африки", ч.І.)
"Після того, як у 1830 р. у Кирчі знайдено найбільший золотий скарб в могилі Куль-Оба, - пише проф. О. Дражньовський ("Скити"), - почалась правдива "золота гарячка" у пошуках скарбів. До Криму послано т. зв. "археологів" Д. Крейшу та А. Ашика, які довгі роки змагалися у руйнуванні та грабунку могил.
їхня головна мета - знайти якнайшвидше І якнайбільше золота переславши його до Петербурга. Змагаючись, шукали тільки золоті речі, інші - залишали, які з часом ржавіли і зотліли. В такий спосіб знищено неоціненні вартості, що могли б стати предметом дослідження історії України".
Таким методом, - твердить В. Паік, - було знищено понад 2500 царських сколотських могил, наших предвічних святинь, що деякі з них сягали висоти 20 метрів.
Вдумаймось тільки, скільки віків, скільки тисячоліть необхідно було, аби поховати стільки царів? Скільки тисячоліть берегли ці святині наші предки, як свідків нашої великої минувшини для нас, щоб знали ми нашу предвічну історію і були гідні продовжувати її. Скільки наших царів, скільки династій спочило?
Покінчивши з руйнуванням праукраїнських пам'яток історії, московський імперіалізм взявся за переселення українців із наших предковічних земель. Так, наприклад, тільки одним Столипіним було переселено в Сибір та Зелений Клин біля півтора мільйона українців. А на зламі століть із надр московського сатанізму вилазить нова, удосконалена російська потвора - більшовизм, що своєю зловісною машиною перемолов сотні народів, в тому числі понад 35 мільйонів українців знищено і депортовано.... І знову плюндруються не тільки пам'ятники культури, храми, спалюються бібліотеки, але й руйнуються кладовища і могили!..
Сьогодні російські імпершовіністи посягають на Крим та Одесу, завтра посягатимуть на Донбас та Київ, та марні їхні загарбницькі потуги, бо за тих пару років свободи ми стали не ті що були, і не дамо осквернити нікому нашу землю і наших святинь - відновлених могил.

/Використано працю В. Паїка (Канада) "Корінь безсмертної України/.

Державність, квітень-червень, 1992