"Наче з арфи золотої..."
Українські письменники про Крим

Галина ХМІЛЬОВСЬКА
(1962 р.н.)

Серверу Бекирову
Колезі-радіожурналісту

До Криму радили дібрати риму
Та й написати ладний собі вірш.
А він не йде! - мелодію безкрилу
Фальшивим звуком, ні, не оживиш.

На сонячнім сплетінні винограду
Вигнанців очі бачу у сльозах…
Повзе туман, мов сивий сон, по саду,
І плаче понад річкою лоза.

Вже й день сміється. Сонце аж регоче,
Вхопилось руками за живіт!
Чого мені? - Того,
Чого і ти, мій друже, хочеш…
У нас єдиний батько -
Білий Світ.

***

Їдуть до бабусі Євпаторії
Звідусіль онучки та онуки.
Бо у неї - променисті руки!
А в її цілющому подолі
Затишно, немовби у колисці.
І на кожного вона чекає,
Зустрічає хвилею в намисті
З сонячним гарячим короваєм.
Всіх голублять руки променисті.
Ні, бабусі кращої немає!

Та й сама вона цвіте від щастя,
Як онуків - ніде цвяху впасти!

До змісту "Наче з арфи золотої..."