"Наче з арфи золотої..."
Українські письменники про Крим

Віктор ГУМЕНЮК
(1952 р.н.)

КРИМСЬКА ЕЛЕГІЯ

Як шпарко хвиля в камінь ударя,
Мов іскри, бризки сиплються ... О море!
Яви Нептуна, бур проводиря,
Хай буруни гірких тривог поборе!

Адже ж колись Енея не згубив,
Не допустив козацтва до загину,
Й вело воно крізь вир пекельних див
До обріїв незнаних Україну.

Тут, на краю коханої землі,
Стою в полоні рвійної скорботи...
Чи таїні морській мої жалі
Хоч втишити, коли не побороти?

***

Хвиля морська напливає на берег,
Зроджує рінистий шерех,
В райдужних бризках щеза
Пінява бірюза.

Потім нова напливає і знову
Шле нетривку, все ж розкішну покрову
Стишеним берегам,
Міниться тут і там.

Тут яскравіє, а там погасає,
Легко бентежиться море безкрає,
В сплесках гірких квилінь
Чути його глибінь.

Вщент розсипаються зойки чаїні
Й знов у безжурній спалахують сині -
Передчуттям громів
Простір затріпотів.

До змісту "Наче з арфи золотої..."