"Наче з арфи золотої..."
Українські письменники про Крим

Мойсей ФІШБЕЙН
(1946 р.н. )

КРИМ. ЛІТО

Віталієві Заславському

Закрити очі. Тільки дотик.
І вже немає вороття.
І жити так. І жити доти,
Аж поки вистачить життя.
І жити шкірою. І жити,
Немов за дивних прачасів,
Коли не чули хвилі й віти
Поміж собою голосів,
Коли існує тільки спека.
Існує тільки тепла рінь,
Є тільки хвилі, і далека
Холодна хвиля б'є в теплінь,
Є тільки доторки спекоти
До розімлілої руки,-
Забути, звідки ти і хто ти,
Забути простори й роки,
Забути виміри і міри...
І забринить височина,
Коли розпеченої шкіри
Торкнеться крапля крижана.
1972 р. Київ

КРИМ. ОСІНЬ

Хворе осіннє море дихає важко, нерівно,
Білі у морі хвилі, в чорному штормі - грім.
Місце нашої зустрічі з Вами, Ларисо Петрівно,
Місце нашої втечі -хмарний осінній Крим.

Хмурі химерні хмари. Марні осінні втечі.
Сухотного жовтого листя кволий, примарний рух.
У морі, у штормі, у хмарах, у листі, у цій холоднечі
Шукаю Вашого подиху, Ваших шукаю рук.

Шукаю голосу Вашого, може, його зустріну -
З моря луна долине,- так я зустрів колись,
Ларисо Петрівно, Лесю, Вкраїнко моя,
Україну - Країну, яка злетіла над незбагненну вись.

Шукаю в осінньому вітрі слово Ваше пророче,
В холоднім Криму осіннім шукаю Вас, Міріам.
Стрічаю сухотну осінь і грім, що над Кримом гуркоче,
Той грім, що здіймає хвилі і спать не дає морям.
1972 р., Крим

До змісту "Наче з арфи золотої..."