"Наче з арфи золотої..."
Українські письменники про Крим

Дмитро ПАВЛИЧКО
(1929 р.н.)

В морі я хотів печаль свою втопить -
Я до моря вийшов рано - море спить.
І мені його будити стало жаль -
Залишилася мені моя печаль.

Ополудні йду до моря і здаля
Бачу, що воно сміється, як маля.
І мені його смутити стало жаль -
Залишилася мені моя печаль.

Уночі до моря знову я прибіг,
А воно ридало біля ніг моїх.
І мені його самого стало жаль -
Залишилася мені моя печаль.
1957 р.

***

Море з моря ткалось гладко,
Шовком слалося до стіп,
А по ньому йшло дівчатко,
Голе й чисте, наче хліб.

Море крила піднімало,
Відлітало в ніч, як птах.
Я відчув журби немало
На зцілованих устах.

Море падало на скелі
І кричало, мов Ікар.
Як дві зірки невеселі,
Ми тулились поміж хмар.

Море вранці шелестіло,
Тліло, як осінній ліс.
Наче хліб, дівоче тіло
Мало присмак сонця й сліз.

До змісту "Наче з арфи золотої..."