"Наче з арфи золотої..."
Українські письменники про Крим

Микола НАГНИБІДА
(1911-1983)

СЕВАСТОПОЛЮ

Мабуть, скелею, білою скелею
З неба чайці ввижається він,
Над розбурханою пустелею
Севастопольський равелін.

А мені він -
вогнями уквітчаний
Бойових кораблів і фортець,
Легендарно пливе над сторіччями
Севастополь - хоробрий боєць.

Мабуть, чайці,
що з вітром змагається
І закохана в простір морів,
Севастополь лінкором ввижається,
Що прикутий на сто якорів.

А мені він - літописом мужності,
Що навчатиме сто поколінь
Побратимства, матроської дружності,
Благородства високих стремлінь.

Мабуть, чайці здасться - стрілою
Він летить у солону блакить.
А мені він - з душею живою
У тільняшці на кручі стоїть.
1967

До змісту "Наче з арфи золотої..."