"Наче з арфи золотої..."
Українські письменники про Крим

Іван ГОНЧАРЕНКО
(1908 - 1988)

МОРЯК ВЕРНУВСЯ В СЕВАСТОПОЛЬ

Моряк вернувся в Севастополь
із автоматом, крізь пожар,
він по руїнах, через попіл
до моря вибіг, на бульвар.

Горнулися ласкаво хвилі
йому до виморених ніг...

І сльози стримати не в силі,
він сів на батьківський поріг.

Чого заплакав кароокий?
Які взяли його жалі?..
Що друзі сплять уже два роки
у севастопольській землі?..

Що там, де мав зустріть, дівчину, -
будинок в полум'ї, в диму?
Що мати вмерла на руїні?
Що батько вбитий?..

Не тому...
Він плакав, плакав він не з горя,
від радості.
Сьогодні знов
вернувся вій на берег моря,
до бухти рідної прийшов!
1944

***

Севастополь. Гори Балаклави
понад синім морем вдалині...
Бачу вас я, свідки мовчазні,
бойової мужності і слави.
І нема від вас мені спокою.
Де б не був, куди б я не пішов,-
постають в уяві знов і знов
дні боїв за далеччю гірською.
Днів отих ніколи не забути,
друзів не забути фронтових.
...Б'ють гармати із передових.
Кораблі ведуть вогонь із бухти.
Від Корані і до Інкермана
в переблисках-спалахах земля.
У диму - і гори, і поля.
Битви громовиця неугавна.

Севастополь! Пильно на сторожі,
як герой, стояв ти у бою,
не схиливши голову свою,
орди спопеляючи ворожі.
Двісті днів стояв ти у двобою,
на віки прославивши себе.
...Бачу знов я море голубе,
бачу небо мирне над тобою.
У красі небаченій і силі
ти підвівсь над морем із руїн,-
і до тебе в гості, на поклін,
Чорне море шле високі хвилі.
Рідне море плещеться ласкаво,
берегам нашіптує мотив
про одвічний сон богатирів
на курганах воїнської слави.
1955

МАМАЇВ КУРГАН

Є в світі гори, що сягають туч,
здіймаються вершинами над хмари.
Здавалося б, тим горам не до пари
оцей курган - цей брат приволзьких круч.

Гірські орли ширяють не над ним,
одвічний сніг не вбілює вершини.
Чому ж до нього втоптані стежини?
Людські серця курган цей вабить чим?

Сто сорок днів вулканом вирував
тут битви центр над Волгою-рікою,
тут дужою, залізною рукою
нападника народ паш покарав.

Чи є іще гора в Європі десь,
що вища від Ельбрусу чи Монблана?

Немає, крім Мамаїва Кургана:
його вершину бачить світ увесь!
1953

До змісту "Наче з арфи золотої..."