"Наче з арфи золотої..."
Українські письменники про Крим

МИКОЛА ЗЕРОВ
(1890-1937)

СОНЕТИ

Крим

ЧАТИР-ДАГ

І

Біжить шосе. Прозорим фіолетом
Закам'янілі хвилі дальніх гір
Укрили паділ, де шумить Салгір
І спить село з похилим мінаретом.

Черешні над камінним парапетом,
У білій куряві заїжджий двір
А в небі, переймаючи простір,
Піднісся Чатир Даг двійним наметом

Безсилі перед ним падуть горби
На ржаві буки, на густі граби
Наліг він полониною німою;

І тільки вітер та ставний вівчар
Обходять там побожною ходою
Богам висот поставлений вівтар.

5.09 . 1926

ІІ

Богам висот - перелетам-громам,
Землі родючої живущим сокам,
Безмовним хмарам, гомінким потокам
І легкокрилим в небі шулякам -

Ти, Еклезі, наш найсвятіший храм!
Під сонцем Криму, під сліпучим оком
П'янке вино біжить жертовним током
І від багать синіє фіміам.

Тут на тобі степів холодний подих,
Побившися, лягає в синіх водах,
Щоб голий камінь запліднитись міг.

І перекатів велетенські брами
Здіймаються, немов щедроти ріг,
І в діл рясними сиплються дарами.

5-6.09. 1926

ПАРТЕНІТ

М. О. Драй-Хмарі
Трубадури, як Максим Рильський…

На скелі, де ламають діорит,
За темною грядою Аю-Дага
Розташувала давня грецька сага
Храм Артеміди, перший партеніт.

Літа, минають, не минає міт!
Вони живі, дива Архіпелага -
Орестів жах, Піладова звитяга
І смертний Іфігенії привіт.

І довго ще, купаючись у морі,
Поети увижатимуть в просторі
Ахейські весла та низькі човни,

А парубки, каміння й дачні мури
Відповідатимуть на їх співучі сни
Крізь зуби витисненим: "Трубадури!.."

22.12. 1927

До змісту "Наче з арфи золотої..."