І
Б'ють у серце прибої
Наших звершень і справ.
Я із Правди святої
На землі виростав.

Я із лиха та кривди
Повоєнних років,
Я із чорної крихти
Золотих колосків.

Я з похилої хати,
Що старіша за світ:
В ній жила моя мати
І родився мій дід.

Я із весен прозорих
Та з удовиних сліз.
Я із днів тих суворих
З Україною ріс.

Я із квіту калини,
З широчіні Дніпра.
Я із пісні Вкраїни,
Я з Любові й Добра.

II.
Скільки маю в душі
Ще не сказаних слів,
Україно!
Скільки в серці пісень
Про синівну любов
Розцвіло!
Я тебе у біді
Чи у горі
Ніколи не кину,
Доки ходить
Планетою
зло.

Ти у мене одна,
бо від роду й до
роду
тут мій пращур
далекий
сіяв жито в ріллю.
Я тебе, незрівнянну,
світлу радість
мойого народу,
наче матір,
люблю!

III.
Вкраїно рідна!
Світе мій широкий!
Хіба ж без тебе
зміг би я прожить?!
Твої простори
в серці не вмістить,
Вкраїно рідна,
світе мій широкий!
Поля безкраї
і моря глибокі,
і рідна пісня
душу веселить.
Вкраїно рідна,
світе мій широкий,
хіба ж без тебе
зміг би я прожить?!

IV
Є найсвятіше слово на землі.
Одне. Високе. Світле: Україна.
Синонім — мати. Рідна і єдина...
Є найсвятіше слово на землі.
Воно - синівних почуттів вершина.
Воно — проміння сонячне в імлі.
Є найсвятіше слово на землі.
Одне. Високе. Світле: Україна.
24.08.1984 р.

До змісту Данило  КОНОНЕНКО "Ми виростали в повоєнні роки"