І
О, ця осінь золота,
Сніговійниці колиска.
Відлітає, відліта
Журавлів тоненька низка.

Понад лугом проплива,
Аж скриплять з натуги крила.
Як струна, бринить трава,
Де коса недокосила.

Де хлоп'я біля гусей
Цілий день, немов припнуте...
Та невже ж мені усе
Це колись навік забути?!

Цю дорогу і ріку,
Синій ліс на косогорі
І осичину тремку,
І джерел глибінь прозору.

І оселю, де я ріс,
Де була моя колиска,
І під вечір між беріз
Довгу тінь від обеліска?!

О, ця осінь золота,
Сніговійниці колиска...
Відлітає, відліта
Журавлів тоненька низка.

II
Сріберна гілка маслини.
Річечка сонна в яру.
В небі схвильоване «кру» —
Пізня пора журавлина.
Яблук рум'яні плоди.
Соти ущерть повні меду.
Важко пливе попереду
Хмара руда череди.

Тонко бринять комиші,
Гілка об гілочку треться.
Серце шалено так б'ється,
І - наокіл ні душі.

Квітку голубить рука,
Колеться в пальці шипшина.
Біла летить павутина -
Скроню легенько торка.

Земле моя, золота!
Рідна до віку,єдина...
Осені тиха година
Душу мою огорта.
22.12.1984 р.

Бібліотека "Українського життя в Севастополі"