Як я умру,
На світі запалає
Покинутий вогонь
Моїх пісень...
Леся Українка

Вогонь пісень... О ні, він не погас,
Він гоготить в душі Землі твоєї,
Де люди — віку нашого Антеї,
Де ти зорею Правди зайнялась.

Ти йшла в безсмертя з думою про нас,
На крилах пісні линула своєї,
І пломеніли ружами ідеї,
Зерно яких посіяв ще Тарас.

Вовік преславна будеш, Українко,
Чарівна Лесю, сильна духом жінко,
Провіснице світанків голубих...

Крізь років плин і весен вирування,
Крізь днів новітніх буйне  квітування
В серцях нащадків спів твій не затих!
6.02.1971 р.

До змісту Данило  КОНОНЕНКО "Ми виростали в повоєнні роки"

Бібліотека "Українського життя в Севастополі"