Так мрійно. Так мило і любо.
І сам я душею воскрес.
І котиться сонячний бубон
По синій тарелі небес.

Летять журавлі. Ронять пір'я.
Над морем світлішає даль.
А ген доокруж попідгір'ю
Квітує рожевий мигдаль.

Знайомі до обрію риси.
Знайомі і рідні. Мої.
І ці ось стрункі кипариси -
Пришельці заморських країв.

І це ось, каміння дірчасте,
Що вітер грудьми зустріча.
І ця, у хустині квітчастій,
Між кедрів струнка алича.

В міжгір'ї туман волохатий
Клубиться в розвесненій млі .
А небом до рідної хати
Вертають мої журавлі.
І хочеться простір обняти,
І хочеться жить на землі!

II
А дні такі прозорі,
Такі чудові дні!
І коктебельські гори
Пливуть удалині.

Шумить, вирує море.
І піниться прибій.
О море яснозоре,
Зоря моїх надій !

Троянда сонця квітне
У синяві небес.
І щось до болю рідне
В нас відбира прогрес.

Де пломеніли ружі —
Недопалки в золі ...
Чому ж такі байдужі
Ми до страждань землі?!

Де хвиля берег миє —
Каміння розбива.
Вже стежку не прошиє
Напровесні трава.

Зім'яла квітку шина.
Розтерла, розмела...
І лиш одна шипшина
У виярку пала.
15.05.1990 р.

До змісту Данило  КОНОНЕНКО "Ми виростали в повоєнні роки"

Бібліотека "Українського життя в Севастополі"