Пряників усім!

І МИ, ХИМКО, ЛЮДИ...

У кінці січня в Українському культурно-інформаційному центрі в Севастополі пройшов т. зв. форум-фестиваль "Общественное признание". Проведений він за ініціативою Фонду культури та історії імені Геннадія Черкашина та за підтримки ділових кіл міста. В принципі, зрозуміла ідеологія заходу - відзначити ветеранів, заохотити людей, що прищеплюють російський патріотизм, відданість, любов до міста-героя, нагородити творчих людей та подякувати меценатам. Зазначу відразу, більшість людей були нагороджені заслужено і справедливо.

Можна, щоправда, сперечатись про певну суб'єктивність відбору деяких щасливчиків, про непорушність москвофільних традицій севастопольської влади, про певну політизацію у зв'язку з цим. Можна, врешті-решт, згадати "Давидові псалми" Ліни Костенко і її та Олександра Мороза принципові відмови від нагород з рук Кучми. Але хочеться сказати і про деяких "визнаних суспільством" номінантів чи просто непричетних до нагород.
Одним із нагороджених за внесок у духовно-просвітницьку діяльність став Борис Максимов. А ось мені він відомий у першу чергу відверто ворожим ставленням до української державності. Небагато людей пам'ятають його серію статей у "Славі Севастополя", одна із яких претензійно називалась "Национальные языки и развитие государства", де він вживав такі словосполучення як "ползучая украинизация" чи севастопольська "титульная нация". Очевидно, через те, що Б. Максимов був (і є досі) політизованим кандидатом технічних, а не філологічних наук, його вислови викликали бурю невдоволення в українській пресі (одна із реплік була, до речі, надрукована і в нашій газеті) і його антиукраїнська позиція була чітко закарбована. Якщо щось і змінилось з тих часів, то це те, що він нещодавно нагороджений відзнакою однієї з українських фірм "Інтелект нації".
Непересічний внесок в сучасну історію міста зробив і Сергій Горбачов. Саме він є автором книжки під одіозною назвою "Третья оборона Севастополя", де досить суб'єктивно і вороже стосовно України описав події, пов'язані з розділом Чорноморського флоту. Це у них називається "воспитание патриотизма".
Працюючи в газеті "Флаг Родины", С. Горбачов скеровував пропагандистську і агітаційну роботу, зокрема, кампанію по встановленню в Севастополі пам'ятника україноненависниці Катерині ІІ.
Нещодавно наша газета описувала нахабне втручання офіцерів Чорноморського флоту Російської Федерації у хід президентських виборів в Україні, серед яких був і сумнозвісний Сергій Горбачов. Тоді громадянин РФ і працівник газети "Флаг Родины" створив буклет "Параллели истории от А до Я", у якому поряд з іменами Катерини ІІ, Сталіна та Путіна поставив і колишнього кандидата в президенти В. Януковича. Буклет цей безкоштовно роздавався севастопольським виборцям. Це було зафіксовано у відповідних актах і скаргах до органів влади.
Як писала про це "Кримська світлиця": "Шанувати наші закони, зокрема, ч.1 ст. 64 Закону України "Про вибори Президента України", яка забороняє таку діяльність чужоземців, чи поважати суверенність нашої держави ці, з дозволу сказати, офіцери не збираються".
У зв'язку з відсутністю будь-якої реакції з боку прокуратури, маємо факт безперешкодного порушення законів України громадянами РФ.
І замість визнати персоною "нон грата" порушників маємо факт "суспільного визнання".
Поряд з цими персоналіями є і В. Проценко - "поэт, участник и организатор акций для молодежи и юношества (общество "Просвiта" им. Т. Шевченко)".
Слід нагадати читачам, а комусь і просто повідомити, що "Фонд культури та історії імені Геннадія Черкашина" започаткував масові конкурси для севастопольських школярів під назвою "Жизнь каждого принадлежит Отечеству". Нагородженню підлягали твори учнів із яскраво вираженим антиукраїнським змістом та москволюбні. Газета "Дзвін Севастополя" неодноразово на своїх сторінках виступала з різкою критикою такого способу вирощування російських патріотів та шовіністів на українській землі. Напевне, в севастопольській "Просвіті" є підшивка цієї газети. Можливо, нашим читачам буде цікаво дізнатись, що нагороду від цього антиукраїнського фонду отримав саме нинішній редактор газети і патріот Володимир Проценко? Що змінилось? Адже про любов до нашої держави вони ніколи не заявляли.
Ми, українці, цінуємо мужній і чесний вчинок Ліни Костенко, яка не лише відмовилась від нагороди Кучми, а й написала:

Блажен той муж, воістину блажен,
котрий не був ні блазнем, ні вужем.
Котрий вовік ні в празники, ні в будні
не піде на збіговиська облудні...

Варвара ТЕЛИЧКО.
м. Севастополь.
"Кримська світлиця", 2005 p.