І В СЕВАСТОПОЛЬ ПРИЙШОВ ШЕВЧЕНКО

Вперше центром урочистей Дня Незалежності в Севастополі стала площа перед Гагарінською районною державною адміністрацією. Тут чимало людей, в числі яких були депутати ВР України, представники адміністрації та міської Ради міста, військові моряки, українські ансамблі, молодь, стали свідками визначної події в житті міста - відкриття пам'ятника Тарасові Шевченкові.

Як повідомлялось, скульпторами відлитого в бронзі пам'ятника вагою 3,8 т і висотою 3,5 м є Василь і Володимир Одрехівські.

Український меценат, почесний громадянин Львова, президент Фундації ім. Т. Шевченка Всеукраїнського Благодійного Фонду д-р Василь Іваницький, за допомогою якого до цього часу постали постаменти Шевченкові в Аргентині, Парагваї, Бразилії, Львові, Луганську, Санкт-Петербурзі, так відповів на запитання, коли у нього виникла ідея спорудити пам'ятник в нашому місті: "Коли у Севастополі почали точитись суперечки чи ставити Сталіну, чи Катерині, я вирішив, що краще Шевченкові, бо він є поет, і є об'єднуючою постаттю".

Севастополець Богдан Вуйко висловив подяку причетним до цієї події заступнику голови обласної ради Ігорю Держку, голові Севастопольської державної адміністрації Леоніду Жуньку, голові Севастопольської міської Ради Валентину Борісову, житомирянам, які поставили граніт для п'єдесталу, братам Григорянцам - за проектування постаменту у вигляді стилізованої бандури, будівельникам Валерію Солодову, Валерію Стеблянку, будівельним управлінням № 47 та № 45 в особах Ходаковського і Трояна за облаштування навколишньої території, голові Української народної партії Юрію Костенку.

Дмитро Павличко у своїй промові сказав: "Якщо маємо сьогодні державу, якщо не зникли як нація у царських і сталінських концтаборах, тюрмах, сибірських засланнях і голодоморах, в русифікаціях і всіляких інших проклятих асиміляціях, то найперша і найбільша заслуга в цьому Тараса Григоровича Шевченка. Шевченківський патріотичний і державницький дух не міг народитися з нічого. У шевченківське слово перейшла енергія козацьких отаманів, ватажків і гетьманів, перейшов крик української крові з-під Жовтих Вод, з-під Берестечка, Конотопа і Полтави".

Після офіційної частини, ще довго лунали українські пісні, не розходились севастопольці. Ось що сказали деякі з них про важливу подію.

Богдана Процак, голова Союзу українок:
"Це визначна подія в житті українства Севастополя і нас, українців, буде тримати на дусі. Тепер у нас 24 серпня буде подвійне свято і від сьогоднішнього дня ми почуватимося міцнішими".

Юрій Ільїн, голова Севастопольського товариства "Просвіта" у 1993-1995 р.р. :
"Святкування дня народження Шевченка за часів незалежності відбувалось в різних місцях і збирало значно більше ніж тих хто вважає себе активістами українських рухів чи організацій. Це були свята всього українства. А нинішнє свято, на якому ми бачимо багато нових облич, свідчить про те, що Україна йде своєю ходою і Севастополь не відстає від цієї ходи і тут завжди буде і українська пісня, і українська думка, і Українська Ідея".

Мирослав Мамчак, головний редактор телерадіокомпанії "Бриз" ВМС ЗС України:
"Встановлення пам'ятника Шевченку в Севастополі є символічною саме для військових моряків - це наша військово-морська столиця, а Тарас Григорович все-таки був і моряком, гідрографом, художником-мариністом, коли два роки брав участь у експедиції Бутакова на Аральському морі. Очевидно, що і море надихало його на творчість, бо добру третину "Кобзаря" було написано в той час".

Д-р Василь Іваницький, висловивши припущення, що пам'ятник в Севастополі можливо найкращий в Україні, додав: "Тарас Шевченко приїхав у Крим, щоб кріпити серця і душі наших місцевих українців у любові до України і гартувати їх у праці над оновленням вільної Української держави".

Фото Миколи ПЛЯШЕЧНИКА

Газета "Слово Просвіти" 27 серпня 2003 р.