Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки
Райнер Марія РІЛЬКЕ
СПОГЛЯДАЮЧИ

Дерева гнуться на порiг, 
iз днiв пронизливих несуться, 
в холоднi шиби лячно пнуться, 
щось виповiсти далi рвуться, 
вони без друга не назвуться, 
не стануть милi без сестри. 

Крiзь лiс, крiзь час i крiзь вiки – 
все мiнить буря в чистiм вирi. 
Усе тут часу не спiвмiрне, 
тут краєвид – рядок псалтирний 
високий, вiчний i важкий: 

Мiзерне все, з чим ми воюєм, 
велике ж завше боре нас. 
Зрiдняймось з свiтом – то не всує, 
ми й переможенi вiдчуєм, 
як станем вiчними – без назв. 

Нам свiт лиш малiстю пiдвладний, 
наш успiх пiзнає малих, 
бо вiчне все i нерозгадне 
не може гнутися до нiг. 
Отак суперниковi ангел 
заповiдає, наче бог: 
як тятиву противник зiгне, 
мiж пальцями вiдчути встигне 
металу виспiваний пагiн, 
так, як мелодiю смичок. 

Кого ж той ангел перемiг, 
хай часом сам борнi зрікався, 
той возвеличений вертався, 
змужнiлий, бiльшав i прямiв, 
бо i долаючи пiдносить 
шлях без трiумфiв i звитяг, 
i суть його: не в перемозi, 
в поразцi вивершить життя. 

Переклав Василь СТУС 
кінець 1960-х років

 
Райнер Марія РІЛЬКЕ
СПОГЛЯДАЮЧИ СВІТ

Докучливi гудуть вiтри, 
дерева женучи в аллюрi, 
i шиби торготять понурi, 
надокрай дорiкає бурі, 
тож як не ‘ддатися зажурi, 
коли нi друга, нi сестри. 

Цей вихор творить свiт iзнову, 
коли долає вперебрiд 
i вiк, i роки, i дiброву. 
Тривкiше за псаломну мову 
постав суворий краєвид. 

Якi намарнi нашi чвари! 
Опроти ж нас – така могуть! 
О щоб то, свiтовi до пари, 
i нам пiдпасти пiд удари, 
котрi, впотужнюючи, гнуть! 

Звитяги нашi – надто вбогi 
І кожна з перемог – дрiбнить. 
Лиш непiдвладнi перемоги 
недовiдомих прастолiть. 
Так янгол був перед віками 
бiблiйним воям появив, 
коли суперники волiли 
у герцi висталити сили, 
вiн вiдчував їх пiд пучками, 
як струни вiдчувають спiв. 

Кого ж той янгол був долав, 
хто й сам не раз борнi зрікався, 
той рiс i в правдi покрiплявся, 
бо длань владущу запiзнав, 
що дужче гне, то радше взори 
знiмає з тих, кому рости 
лише безмежнiстю покори 
перед огромом тяготи. 
 
Переклав Василь СТУС 
1973

 
 

Бібліотека сайту Українське життя в Севастополі Бібліотека "Українського життя в Севастополі"

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ