Ігор ЗІНЧЕНКО

ХРОНІКА ОКУПАЦІЇ

В українському місті Севастополі є напрочуд цікаві за їх відвертістю газети "Російська община Севастополя" і "Русскій Севастополь". Незважаючи на відкриті заклики до розчленування України, жодного інтересу до них з боку СБУ, ГПУ, МВС не помітно. Ці друковані органи не пишуть про "дружбу і братство" між Росією та Україною - то справа Путіна, Черномирдіна, численних демагогів та пропагандистів. Названі газети пишуть правду про російські плани на українському напрямі. Себто вони розповідають про те, навіщо, з якою метою їм потрібна "дружба" з Україною.

Ось, наприклад "Російська община", між іншим, зареєстрована Севастопольським міським укравлінням преси (орган Української держави!), устами російського політолога А-Воронцова стверджує: "Як солодко для російського серця бачити в Севастополі, Феодосії, Керчі наші прапори - Андріївські або триколори! Там, де стоїть наш воїн з автоматом, звідти ми ще не пішли, навіть якщо сотня міжнародних угод стверджує протилежне. Справді, у чомусь-таки хохли мають свою рацію, коли вимагають прибрати з Криму Чорноморський флот. Поки він там, вони не можуть впевнено сказати: наш Крим. Ні. Будьмо відверті, Севастополь для нас далеко не в першу чергу важлива стратегічна база (хіба менш важливою була закрита Камраньська? - (В'єтнам, Індокитай. -Авт.), це природний обмежувач суверенітету України. Дипломати, звичайно, в такому дусі висловлюватися не можуть, а мені що?". Наприкінці статті автор потішив імперські почуття своїх читачів, запевнивши: "Все у нас буде: і Крим, і весь колишній Союз...".

Такі газети, зовнішньо дуже гарні, кольорові, недешеві за поліграфією, друкуються в Севастополі накладом у п'ять тисяч примірників і розповсюджуються серед місцевого населення безплатно. Подейкують, що автори цих видань отримують грубі гроші за написані та надруковані там статті. Усе це робиться за спиною Чорноморського флоту Росії за невтручання українських державних структур. Ці структури "не помічають", що росіяни поводяться в українському місті як господарі, викидаючи українські військові частини на околиці, захоплюючи весь центр міста. ВМС України досі не мають пристойного будинку офіцерів (російський флот має два такі заклади в самісінькому центрі Севастополя), і коли треба проводити українського офіцера в останню путь, доводиться за значні суми орендувати приміщення, немає можливостей вести регулярну культурно-просвітницьку і виховну роботу.

За останні два роки російський флот отримав два нові бойові кораблі, український за шість років - жодного. Офіційний Київ змушує українських моряків брати участь у щорічному святі російського військово-морського флоту на правах молодшого партнера. Це своєрідна школа національного приниження. Цього року, перебуваючи поруч із Cевастополем, у Форосі, Леонід Кучма не приїхав на День ВМС України 1 серпня. І справді, навіщо їхати до українських моряків, якщо в Севастополі не буде "друга Вови"...

Українська мова ніяк не може опанувати Збройні сили України, в тому числі ВМС, бо нинішнім зверхникам України це не треба, вони мають "серйозні справи", переважно фінансові, переважно особисті... Натомість відчувається шалене зросійщення українського війська. Розповідають, що коли екс-командувач ВМС України адмірал Єжель під час перевірки Севастопольського військово-морського інституту зробив зауваження одному капітану 1 рангу, що той повинен спілкуватися з командувачем українською, а не російською, офіцер відповів: "Нащо мені ваша хохлятська мова, не знав й і не знатиму". Якби за радянських часів офіцер
насмілився так відповісти адміралові, він негайно вилетів би з військової служби, випереджаючи власний вереск. А тут нічого, адмірал, проковтнув, бо виженеш нахабу - і матимеш репутацію українського націоналіста, а вона нині в Українській державі така ж небезпечна, як і 20 років тому. Чимало офіцерів - викладачів Севастопольського військово-морського інституту демонстративно відмовляються читати лекції українською мовою, і нема на те ради... У жодній іншій державі ніхто б не наважився на таку поведінку, а ми ще дивуємось, що погано живемо. Добре живуть лише в нормальних державах. Нам ще треба такою стати, ще треба за таку державу поборотися.

Освітянська окупація українського Севастополя набирає обертів, аж гай гуде. Цими днями приїхав губернатор російської Саратовської області Аяцков, той самий, що кілька років тому погрожував провчити Латвію за неповагу до Росії. У Севастополі він відкрив філію Саратовського університету-це вже 8-й російський вищий навчальний заклад у місті Севастополі, де водночас 12 років не можуть відкрити бодай одну українську (за мовою навчання) школу, не кажучи вже про університет.

Обіцяють, що незабаром буде в Севастополі філія Новоросійської морської академії. І все це на населений пункт, де мешкає лише 380 тисяч осіб, з них кожний четвертий - пенсіонер. Робиться це для того, щоб, не дай Боже, севастопольська молодь не заходилась вивчати українську мову і не орієнтувалась на українську вищу школу. А де ж наші державні керівники? А вони в Києві охоче дають ліцензії на російську освітню експансію. Абсолютно за Шевченком: "За шмат гнило? ковбаси...". На базах російських військових частин сотні російських кадетів та юних козаків проходять військовий вишкіл і політичне виховання щодо статусу "російського" міста Севастополя.

Газета "Слава Севастополя", що наполегливо оспівує СДПУ(о) i особисто Віктора Медведчука, розпочала пропагандистську кампанію на своїх шпальтах щодо зміни герба міста. Нинішній герб - комуняцький, але він, принаймні не заперечує державні належності Севастополя. Редакція газети пропонує повернутися до затвердженого ще 1893 року герба з усіма геральдичними ознаками Російської Імперії: двоголовим орлом, царською короною, штандартами імператорів Миколи І та Олександра II.

Краще б редакторка "Слави Севастополя" Наталія Троїцька й далі розповідала про шикарний шлюб пана головного адміністратора з телезіркою, красунею Оксаною Марченко та про плавання подружжя Медведчуків хвилями Середземного моря на казковій яхті.

Мільйони українських жебраків та безробітних щиро зрадіють за шефа президентської Адміністрації та його молоду і передадуть вітання Середземному морю... Принаймні від такої світської хроніки шкоди для Української держави було б менше, ніж від відвертого знущання над Конституцією України.

Політика Кучми-Медведчука (цей соціал-демократ на останньому з'їзді його партії заявив, що СДПУ(о) буде головним лобістом російських інтересів в Україні) буквально запрошує росіян брати в Україні все, що їм сподобається, провокує російське зухвальство і абсолютне нехтування інтересами української сторони. Зокрема, в Севастополі російські будівельники, що зводять будинок представництва уряду Москви, ділової та культурної резиденції, елементарно обдурили голову української міської державної адміністрації Леоніда Жунька. Вони узгодили документацію на будівництво, пообіцявши впорядкувати прилеглу територію, але розрили площу в центрі міста і в такому стані все кинули. Московське хамство обурило навіть геть проросійського Жунька, і він заявив на апаратній нараді Севастопольської адміністрації: "Нічого не підписувати до виконання будівельниками всього обсягу робіт з упорядкування майдану Нахимова і тротуарів, що були розриті. Ато ми розкрили обійми, ідемо назустріч, а нас тихенько б'ють ногами". І не лише Вас, шановний пане Леоніде, а цілу Україну, і не тихенько, а нахабно і демонстративно. Та й хто ж вам з іншим Леонідом винний, як ви самі наполегливо і послідовно привчали Росію ставитися до вашої (сподіваюся!) країни та її народу як до бидла?

А за винятком цього, в українському місті Севастополі все гаразд. Окупація триває і посилюється.

"Шлях Перемоги", 22 серпня 2003 р.