ВАСИЛЬ МАРСЮК
ГОЛОС ВОЛАЮЧОГО НА МАЙДАНІ

Публіцистика і критика

ОБЕРЕЖНО: БЕЗКОШТОВНИЙ СИР!

 У київських хлібних крамницях останнім часом з’явився новий товар – « Газета нашего района», яку можна взяти безкоштовно – ціла купа лежить на полиці. Беру, знайомлюсь: 16 сторінок російського тексту, 286 тисяч примірників для Києва, виходить щотижня, розповсюджується через широку мережу продуктових магазинів.
Якщо ви подумаєте, що газета висвітлює саме продовольчі проблеми чи якість нашого «хліба насущного», то помилитесь. У ній публікується та сама побутова всячина, до якої ласа вся бульварна преса.
Разом з тим в останніх номерах тижневика (№ 9 і № 10 за 2007 рік) подано кілька похвальних заміток про мера Києва Л. Черновецького і його родину. В одній із них у сюсюкальній манері повідомляється про народження чергового мерового внука в американському Нью-Йорку, де раніше народились і старші його внучата, які (наголошується!) записані громадянами України. Ах, яка честь їй виявлена! У нас від розчулення аж сльози на очах виступили! Це ж якими щирими українцями виростуть нью-йорські внуки Льоні Черновецького, міського голови нашої столиці, який не володіє українською мовою і навіть цим хизується на телеекранах! В інших замітках повідомлено також про те, як київський мер прикрашав собою церемонії з приводу відкриття у столиці різних скульптурних пам’ятників, зокрема, Михаїлу Булгакову.
Якби ж то газета ще повідомила, скільки сотень філій свого «Правекс-банку» відкрив Л. Черновецький у Києві і який навар вони йому дають! А скільки сотень і сотень добротних квартир він умудрився скупити для своїх ґешефтних справ? Варто було б також дізнатися, скільки тон гречки, пшона і олії роздав щедрий Черновецький пенсіонерам Києва напередодні виборів київського мера і яким чином він компенсував свої витрати на підкуп виборців, вже ставши мером? Скільки гектарів золотої київської землі він вигідно продав близьким до його особи клієнтам? Цікаво було б також довідатись, що так тісно пов’язує мера-банкіра із церквою «Посольство Боже», яку заснував проворний нігерійський африканець Адаладжа і який дуже розбагатів, обклавши довірливих прихожан грошовими поборами і закликаючи їх вкладати свої кошти в заснований не без його участі банк «Королівський капітал» (у перекладі з англійської)? (Згодом нам стало відомо, що правоохоронці відкрили кримінальну справу і почали слідство з приводу злочинної діяльності власників цього банку і проти самого «божого посланця» Адаладжі, який постійно закликав свою київську «Христову отару» вкладати свої гроші до шахрайського банку).
І крім цих чисто гешефтних справ, варто б дізнатись, скільки годин на добу п.Черновецький працює на столицю, числячись її млявим мером, а скільки – на себе і своє потомство, спритно керуючи власною банківською імперією. Адже довідатись про це неможливо із київських міських джерел масової інформації, підпорядкованих мерії (газети, телеканал, радіоканал), бо вони створюють образ Черновецького, як такого собі простакуватого багатія, який прийшов до влади, щоб ощасливити київських старушенцій, роздаючи їм зрідка продуктові пайки. Прочитати б чесну і об’єктивну інформацію у наступних номерах «Газеты нашого района»!
А хто її видає? Зашифровано: ООО «Пресс-центр». Проте розшифровка міститься в останньому рядку останньої сторінки, як реклама: «Сеть региональных изданий: «Газета по –киевски», «Газета по-днепровски», «Газета по-харьковски», «Газета по –одесски», «Газета нашего района». Цікава «сєть», тобто, мережа! Тепер все ясно! Ці газетьонки видаються у чотирьох найбільших містах України, де мерами і по сумісництву державними адміністраторами є «українці» Гурвіц, Добкін, Черновецький (хто у Дніпропетровську – ще треба уточнити).
А тепер погляньмо на карту нашої держави, про яку такі ж «українські» політики перед кожними виборами голосно репетують, що вона невиліковно розколена і роздвоєна за мовними, релігійними та іншими ознаками, що в Україні гостро стоїть проблема захисту інтересів і прав національних меншин. Якраз вісь «Харків – Київ – Одеса», створена мерами-хозарами, і ділить всю Україну, як ніж хлібину, на дві половини, щоб по частинах було легше проковтнути. А ковтають вони, знаємо, із вовчим апетитом, залишаючи українцям тільки крихти від їхньої рідної і важко заробленої паляниці.
А за чиї кошти видає безкоштовні газети ця хитра «региональная сеть», постійно пропагуючи імена «добрих» мерів? Навряд чи за рахунок їхніх тугих гаманців, якщо для того є незахищені кишені бідних платників податків. А зрештою для олігархів Черновецького і К° видавати ще одну рептильну газету – просто дріб’язкова забава. Але якраз такі інформаційні забави і створюють суцільну димову завісу над політикою обкрадання та гноблення української нації. Для них важливо будь-яким базіканням відволікати нашу увагу від назрілого запитання: чому не українці керують своїми найбільшими містами-мільйонниками? (Та й такими, як Вінниця, Черкаси і т. д.). Тож не такою загадковою є та обставина, що бідні городяни обирають мерами своїх міст саме багатих і спритних ділків, адже вони ловко «розкручують» себе у своїх кланових засобах масової дезінформації, не гребуючи і допомогою таких розгалужених церковних структур на зразок африканського «Посольства Божого». Це діється майже за давнім прислів’ям: «Чого ми бідні? Бо дурні. А дурні, бо бідні».
А щедре підкидання безкоштовних газет у наші хлібні магазини дуже вже нагадує нам мишоловку із дармовим сиром. Ця акція, крім порушення санітарних норм, може також означати: хліб скоро подорожчає на вартість підкинутих нам газет. Не вистачить у вас грошенят на бажану хлібину – беріть «Газету нашего района»! Безплатно. Лаф-фа!

7. 11. 2007 р.

До змісту Василь Марсюк. Голос волаючого на майдані.