Іван ЛЕВЧЕНКО
Історія протистояння
(Документальна сповідь)

Замість передмови.

Моя книга-сповідь має конкретну й чітку адресу на Землі – місто Севастополь, вулиця 4-та Бастіонна, 1. У невеличкому двоповерховому приміщенні сконцентрувалися головні перипетії чотирьох останніх років життя колективу регіональної державної телерадіокомпанії. Творчі, кадрові, технічні, майнові колізії. Вони замикали коло мого неспокою як керівника телерадіоорганізації і живили роздуми, які стали основою документальної розповіді.

6 липня 2001 року зберуться на 10-річчя компанії та 50-річчя Севастопольського проводового радіомовлення ті, про кого я думав повсякчас і писав упродовж цілого року, відновлюючи в пам’яті недавні події та розшифровуючи побіжні нотатки своїх робочих записників.

Це – передусім колеги. А ще – гості. Звідусіль. Друзі і знайомі. Герої нашого телерадіоефіру і просто шанувальники того, що вдалося нам за цей час втілити в інформаційному просторі регіону. Всі вони причетні до нашого життя-буття, що нерідко нагадує фронтові будні. Адже досить однієї, навіть незначної, неточності, щоб детонувати мінне поле громадської думки.

Що ми робили, щоб не сталося вибуху невдоволення аудиторії і не падала довіра до журналістського слова? Це досить складне запитання. Але й на нього є відповідь на сторінках цієї сповіді.

Вона повчальна вже хоча б тим, що торкнулася драматичного періоду утвердження авторитету творчого колективу серед глядачів та слухачів міста, пошуку й закріплення нових форм спілкування з ними на тлі протистояння з опонентами, а то й банальними заздрісниками. Не обійшлося й без з’ясування стосунків з владними структурами.

Мені нічого не хотілося міняти в оповіді – оцінка вчинків конкретних людей, ситуативна реакція на все, що відбувалося в ефірі і навколо нього, звичайно, суб’єктивні. Так мені бачиться контекст життя і його дійові особи. Не без перцю і зіткнень. Але з вірою, що грози відгримлять і дихатиметься легше. Принаймні, я вірю в це і намагатимусь переконати в тому читача. А, може, й чимось допомогти йому. Щоб відчути час, у якому ми жили, і побачити нас у тому часі.

Якби все в житті складалося просто й легко, не варто було б братися за перо. Бо не було б тоді цієї історії – історії протистояння...

Ходіть зі мною.
Від сторінки до сторінки.
Там стрінемось. Обов’язково.
Чекатиму на вас. З надією.

Щиро Ваш – автор.

Кінець червня 2001 року. Місто Севастополь.

Будинок на 4-й Бастіонній

Слова і музика Івана Левченка. Обробка Олександра Горшкова

На вулиці Четвертій Бастіонній
Будиночок з антенами стоїть.
Там богові одному б’ють поклони –
Величності з ім’ям коротким Мить.

Приспів:
У Севастополі, де ми живем з тобою.
У місті, де стрічають кораблі.
Будиночок, мов чайка над водою,
Що до людей спрямовує політ.

На вулиці Четвертій Бастіонній
Від зір життя триває і до зір.
Новини із поміткою «сьогодні»
Наповнюють розбуджений ефір.

Приспів:
У Севастополі, де ми живем з тобою.
У місті, де стрічають кораблі.
Будиночок, мов чайка над водою,
Що до людей спрямовує політ.

На вулиці Четвертій Бастіонній
Для вічності карбують кожну мить.
І світяться в екрані всім знайомі
Обличчя, що ми встигли полюбить.

Приспів:
У Севастополі, де ми живем з тобою.
У місті, де стрічають кораблі.
Будиночок, мов чайка над водою,
Що до людей спрямовує політ.

Іван ЛЕВЧЕНКО
Історія протистояння
(Документальна сповідь)

Тексти подані у форматі Winword в архіві *.rar

Частина І
Частина ІІ

"Ми з ліцензією!" (продовження)

Частина І
Частина ІI

Отак і живемо! (Завершення документальної сповіді)

Частина І
Частина ІI
Частина ІII
Частина ІV

Про автора