Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ, “Флот України”
ЛЮБИ РІДНЕ — ПІДТРИМУЙ УКРАЇНСЬКЕ!

10 лютого 2007 р. за ініціативи Конгресу українців Севастополя в Українському культурно-інформаційному центрі відбувся “круглий стіл” “Майбутнє севастопольської громади у складі української політичної нації”

“Історично корінними севастопольцями є 1 — 2% населення міста — ті, хто жили в часи війни, або їхні прямі нащадки. Практично ж всі жителі є переселенцями або дітьми переселенців з інших регіонів СРСР, переважно з Росії.
Для великої кількості севастопольців Севастополь не є рідним містом. Іхні діти, що народились у Севастополі, мають дві, а то і три “малі батьківщини”.
Таким чином, абсолютна більшість севастопольців не має стійкого історичного зв’язку із Севастополем і для більшості з них історичною, або “малою батьківщиною”, є різні регіони Росії.
Переважно з Україною, а не Росією, СРСР чи СНД себе самоідентифікують лише вихідці з Центральної чи Західної України, а також наймолодше покоління, що не встигло захопити часи СРСР чи російського сепаратизму 90-х років”.
Дмитро Шульга, “Неприступний Севастополь. Суспільні настрої та чинники їх формування”, журнал “Політика і час”, № 2, 2005 р.

В інтелектуальному заході взяли участь представники громадських і молодіжних організацій, місцевих органів влади, освітніх та культурних установ, Збройних Сил України, політологи та експерти. Метою зібрання, ініційованого керівником Конгресу українців Севастополя Богданом Морозом, було обговорення сучасних процесів формування української політичної нації, стан та проблеми української громади міста, сприяння об’єднанню зусиль національно-патріотичних сил Севастополя.

Нація етнічна чи політична?

Із головною доповіддю “Нація політична і нація етнічна: антитеза чи єдність?” виступив доцент Києво-Могилянської академії кандидат філософських наук Ігор Лосєв.

Він розповів, що існує дві основні моделі формування спільнот — етнічна і політична. При цьому до етносу приєднатись не можна — в ньому можна лише народитись. Не кожна етнічна спільнота може стати нацією. Нація виникає там, де етнос набуває державності. При цьому мова є консолідуючим фактором нації. Чому французи фанатично захищають французьку мову, тому що мова — це основа національної єдності. Єдності громадянства, політичної системи, прав і свобод громадянина. Майже всі політичні нації сформувались на основі одного етнічного ядра, включаючи американську. Серед українських науковців існує дві концепції розбудови нації. Дмитро Донцов стверджував: “Спочатку нація — потім держава”. В’ячеслав Липинський: “Спочатку держава — потім нація”. Таким шляхом пройшли італійці. В середині ХІХ ст., коли була створена об’єднана держава, політичний діяч Кавур сказав: “Італію ми створили, тепер нам треба створити італійців”.
Росіяни є етнічним ядром російської нації і державотворчим народом. Логічно замислитись: а хто ж є етнічним ядром української нації і державотворчим народом в Україні? Росія досі відмовляється ратифікувати Європейську хартію мов. Це робиться саме з метою захисту російської мови.
Всеукраїнський перепис показав, що 80% населення України є українцями. За класифікаціями фахівців, багатонаціональною державою є країна, де основний етнос має менше 50%. Тому, за класифікацією, Україна є мононаціональною державою, щоб там не говорили.
Але ми всі бачимо, що немає ні 80% україномовних газет чи телепрограм. Тому поки що існує традиція імперських часів — панування етнічної меншості. Це ненормальна ситуація для цивілізованих демократичних держав.
І коли нам пропонують для замирення ситуації піти шляхом впровадження другої державної мови, це насправді має неконсолідуючу мету.
Приклади Фінляндії чи інших країн є непереконливими. Фінські шведи, наприклад, ніколи не виступали за приєднання Фінляндії до Швеції. Ніхто із фінів шведською не володіє, але шведи володіють і фінською — оце і є справжня фінська двомовність.
Нікому не вдасться розбудувати українську державу, ігноруючи 80% етнічних українців. Гасло “Україна — не для українців” — безперспективне.

Інтернет згуртує?

Власник Інтернет-сайту “Українське життя в Севастополі”, координатор громадського комітету “Український Севастополь” Микола Владзімірський у доповіді “Можливості Інтернету у справі розвитку громадянського суспільства” підкреслив, що в умовах існування українського суспільства в рамках російських культурних, інформаційних, релігійних, політичних стереотипів роль мережі Інтернет є виключною і такою, яка надає безмежні можливості для згуртування людей та мозкового штурму ідей.
Від громадської активності, від інтелектуального потенціалу залежать і результати, яких, може, можна досягти як в реальному, так і у віртуальному житті.

Хто об’єднає — ворог чи спільна ідея?

Дмитро Вітвицький у дослідженні “Роль громадсько-політичних рухів, української громади Севастополя” відмітив слабкість і розпорошеність місцевих партій та громадських організацій і той факт, що це не сприяє захисту інтересів української громади міста. У цих місцевих осередків партій та організацій немає навіть усвідомлення того, що вони не відіграють помітної ролі в політичному і громадському житті Севастополя.
Процес створення різноманітних громадських організацій Дмитро Вітвицький пов’язав із втратою “Просвітою” своїх позицій в силу різноманітних об’єктивних і суб’єктивних чинників.
“Що може об’єднати розрізнену українську громаду? — запитав доповідач і тут же відповів: — Або спільний ворог, або спільна ідея з вирішення актуальних місцевих проблем української громади”.

“Без мови нема держави”

Так називалась доповідь декана філологічного факультету Севастопольського гуманітарного університету кандидата філологічних наук Тамари Мельник.
Освіта — це єдина соціальна інституція, через яку проходить кожна людина. Через слово людина пізнає світ. Тому переоцінити значення мови для розбудови держави неможливо. Процес формування мовної особистості тривалий і непростий. Сьогодні наукою доведено феномен рідної мови. На превеликий жаль, українська мова в освітніх закладах викладається лише як предмет. Тому освітні заклади двох рівнів — садочка і школи — є нагальною необхідністю.
Тамара Валентинівна нагадала учасникам “круглого столу”, що севастопольські школярі на всеукраїнському рівні показали прекрасні знання і посіли друге місце, що є наслідком якісної і професійної роботи і вчителів, і університету.
Гість із Сімферополя, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка Петро Вольвач, підтримав попередніх доповідачів і пояснив причини сучасного стану мови і освіти в Україні, Криму та Севастополі.
Голодомор 1932 — 1933 рр. істотно змінив природне співвідношення національностей в Україні, відбулась етнічна заміна населення, тобто етнічна чистка. Ті самі процеси стались і в галузі освіти — в 50-ті роки, наприклад, в Криму було 57 українських шкіл, а нині — всього 4 школи на 800 тисяч українців Криму.
Вже в часи незалежності до 2006 року планувалось відкрити 140 українських шкіл в Криму — документи про це надрукувала нещодавно газета “Кримська світлиця”. Але цього не сталось через політичне протистояння.

Підтримуймо рідну церкву!

Експерт “круглого столу” голова Союзу українок Богдана Процак, закликала любити Україну не лише до глибини душі, а й до глибини кишені і підтримувати в місті все українське, в першу чергу наші церкви, і взяти приклад у цьому з нашої діаспори. Патріарх Йосип Сліпий, коли потрапив до Рима, то побудував українську церкву. І всі бачать: коли є українська церква — значить, є український народ. Тому треба підтримувати наші церкви.
За членські внески Союз українок робить передплату патріотичних українських видань освітнім закладам. Хоча союзянки не є найбагатшою верствою населення.
Богдана Михайлівна також підкреслила важливість об’єднувального заходу для українців Севастополя, яким став “круглий стіл”.
Із доповіддю “Виживання і життєствердження севастопольської української громади” виступив голова Севастопольської організації КУН, голова Севастопольського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка Володимир Проценко.

Чи почує влада...

За результатами роботи учасники “круглого столу” прийняли заяву та два звернення.
До Президента України Віктора Ющенка, прем’єр-міністра України Віктора Януковича, голови Верховної Ради України Олександра Мороза, голови Севастопольської міської державної адміністрації Сергія Куніцина, голови Севастопольської міської Ради Валерія Саратова учасники “круглого столу” звернулися з проханням відновити фінансування будівництва української школи-колегіуму, прискорити будівництво та не допустити перепрофілювання навчального закладу.

У заяві про становище українців у місті Севастополі учасники “круглого столу” відмітили подальше погіршення умов національно-культурного життя українців Севастополя, зазначили, що інформаційний простір Севастополя є фактично інформаційним простором провінційного міста сусідньої держави; севастопольці не мають можливості регулярно читати в бібліотеках чи купувати в кіосках київські видання, що формує атмосферу ізольованості, анклавності Севастополя. Державна телерадіокомпанія виконує функції ретранслятора російських програм.
Офіційний Київ демонструє абсолютну байдужість до проблем севастопольського українства, яке переживає неймовірний російський ідеологічний вплив, зокрема, нині здійснюється тиск на викладачів історії з метою змусити викладати історію України з позицій іншої держави. У питаннях мови, культури, інформації, освіти українська громада Севастополя перебуває в гіршому стані, ніж українська діаспора будь-якої цивілізованої демократичної країни.
У своїх вимогах українська інтелігенція Севастополя наголошує на необхідності припинити системну передачу міста Севастополя в користування і володіння Росією, її військовими та бізнесовими структурами, та припинити пропагандистську та комерційну діяльність Чорноморського флоту Російської Федерації. Також нинішній виконавчій та представницькій владі міста запропоновано провести зустріч з представниками української громадськості міста для вивчення та пошуку можливості задовольнити культурні та інформаційні потреби “меншини в меншині”, якими є українці в Севастополі.

Голові Державного комітету телебачення і радіомовлення України Едуарду Прутніку та голові Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Віталію Шевченку учасники “круглого столу” направили звернення, у якому висловили незадоволення існуючим станом теле- і радіомовлення, який впродовж кількох років триває на СРДТРК. “Програми, які виробляє державна телерадіокомпанія, є в більшості своїй пропагандистськими продуктами, які однобічно висвітлюють теми і питання, що турбують мешканців міста, та висвітлюють життя і діяльність практично однієї політичної сили. На телебаченні відсутні дискусії та альтернативні думки, що призводить до дезорієнтації глядачів. Цей стан є післявиборчим синдромом, якого керівництво СРДТРК та журналісти все ще не можуть позбутись”, написано у зверненні.
“Небезпечним для національної безпеки в інформаційній сфері є той факт, що СРДТРК суттєву частину мовлення надає для тиражування програм почасти тенденційного російського каналу “ОРТ” та пропагандистських матеріалів студії ЧФ Росії”, пишуть учасники “круглого столу” і підкреслюють, що керівництво СРДТРК мусило б забезпечувати реалізацію державної політики в інформаційній сфері та державної мовної політики.
Телевізійному керівництву запропоновано створити на СРДТРК українську редакцію програм, де працюватимуть віддані державницькій ідеї професіонали.
“Вважаємо, що українці Севастополя можуть вимагати від української держави захисту своїх громадянських прав та створення в місті лояльної атмосфери до держави, тим більше в стратегічно найважливішому для України регіоні”, — так закінчили своє звернення учасники “круглого столу”. “Майбутнє севастопольської громади у складі української політичної нації”.

Джерело

Голові Державного комітету телебачення і радіомовлення України
ПРУТНІКУ Едуарду Анатолійовичу,
Голові Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
ШЕВЧЕНКО Віталію Федоровичу
Копія:
Генеральному директору
Севастопольської регіональної державної телерадіокомпанії (СДТРК)
СКРИПНИЧЕНКО Олександру Анатолійовичу

ЗВЕРНЕННЯ
учасників круглого столу
«Майбутнє Севастопольської громади у складі Української політичної нації»

Шановні панове!

Той стан із теле- і радіомовленням, який впродовж кількох років існує на СДТРК, не може задовольнити духовні і культурні потреби не лише українців Севастополя і севастопольського регіону, а й великої кількості думаючих глядачів. Програми, які виробляє державна телерадіокомпанія, є в більшості своїй пропагандистськими продуктами, які однобічно висвітлюють теми і питання, які турбують мешканців міста, та висвітлюють життя і діяльність практично однієї політичної сили. На телебаченні відсутні дискусії та альтернативні думки, що призводить до дезорієнтації глядачів. Цей стан є післявиборчим синдромом, якого керівництво СДТРК та журналісти все ще не можуть позбутись.

Через екран глядачам навіюються неіснуючі проблеми, наприклад, про утиски російської мови в місті; насаджуються реакційні погляди, особливо на дротовому радіо, запроваджується сепаратистська термінологія.

Небезпечним для національної безпеки в інформаційній сфері є той факт, що СДТРК суттєву частину мовлення надає для тиражування програм почасти тенденційного російського каналу ОРТ та пропагандистських матеріалів студії ЧФ Росії. Також часті випадки, коли журналісти української державної телерадіокомпанії лобіюють інтереси іншої країни.

У той же час керівництво СДТРК не допускає на екран інтелектуалів-експертів із поміркованими поглядами і державницьким мисленням.

Всі перераховані фактори суттєво та вирішально впливають і на політичний вибір севастопольців.

Особливе занепокоєння учасників круглого столу викликає стан з українськомовними новинами, який інакше як ганебним для журналістів і для керівництва назвати не можна. Новини просто слово в слово перекладаються на українську мову, часто з прикрими помилками. Таку діяльність журналістською називати не можна.

На наш погляд, керівництво СДТРК мусило б забезпечувати реалізацію державної політики в інформаційній сфері та державної мовної політики. Навпаки, останнім часом почастішали прохання журналістів не вживати українську мову. Очевидно, існує негласна заборона показувати навіть керівників міста, коли ті вживають державну мову.

Упевнені, що державним підходом влади мусить стати згуртування української нації і одним із шляхів цього є повернення інформаційного простору, націоналізація його за допомогою закону Верховної Ради. Також ні в якому разі не можна допускати роздержавлення ЗМІ в кримському регіоні і приватизації їх антиукраїнськими і антидержавними силами, натомість укріпити їх державницькими кадрами.

Також природнім демократичним кроком було б створення української редакції програм на СДТРК, де працюватимуть віддані державницькій ідеї професіонали.

Вважаємо, що українці Севастополя можуть вимагати від Української Держави захисту своїх громадянських прав та створення в місті лояльної атмосфери до держави, тим більше в стратегічно найважливішому для України регіоні.

Прийнято учасниками круглого столу «Майбутнє Севастопольської громади у складі Української політичної нації»

м. Севастополь, 10 лютого 2007 р.

****

Президенту України Віктору ЮЩЕНКУ,
Прем’єр-Міністру України Віктору ЯНУКОВИЧУ,
голові Верховної Ради України Олександру МОРОЗУ,
голові Севастопольської міської державної адміністрації
Сергію КУНИЦИНУ
голові Севастопольської міської ради
Валерію САРАТОВУ

ЗВЕРНЕННЯ
учасників круглого столу
«Майбутнє Севастопольської громади у складі Української політичної нації»

Починаючи з 1998 року громадськість Севастополя доклала чимало зусиль, щоб переконати українську владу щодо необхідності побудови українського колегіуму у нашому місті, який надав би можливість забезпечення рівня знань вище державного освітнього мінімуму, у якому навчально-виховний процес проводився б українською мовою, з урахуванням історичних та культурних традицій українського народу.
Головним завданням колегіуму, на думку учасників круглого столу, мусить стати виконання соціального наказу українського суспільства – виховання особистості, виховання у молоді споконвічних якостей національного характеру – доброти, милосердя, доброзичливості до інших людей, чесності, порядності, любові до Батьківщини.
Будівництво школи-колегіуму було заплановано на березі бухти Круглої (Омега). 23 серпня 2005 року за участі керівництва міста, району, представників громадськості, учнів був відкритий пам’ятний Знак на місці будівництва школи-колегіуму.
Український колегіум розрахований на навчання 720 осіб. Був замовлений і виконаний проект будівництва школи-колегіуму. Оплачена вартість проекту склала 1 млн. гривень.
Нині будь-які роботи щодо будівництва школи-колегіуму зупинились.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми сталого соціально-економічного, екологічного і культурного розвитку м. Севастополя на період до 2015 року» №1017 від 27.07.2006 року орієнтовний обсяг фінансування на спорудження колегіуму становить 42,6 млн. гривень (в тому числі в 2007 році – 10,5 млн. гривень).
Але в державному бюджеті України на 2007 рік пункт про будівництво школи-колегіуму в Севастополі відсутній.

Учасники круглого столу звертаються з проханням відновити фінансування будівництва української школи-колегіуму, прискорити будівництво та не допустити перепрофілювання навчального закладу.

Прийнято учасниками круглого столу «Майбутнє Севастопольської громади у складі Української політичної нації»

м. Севастополь, 10 лютого 2007 р.

****

Президенту України Віктору ЮЩЕНКУ,
Прем’єр-Міністру України Віктору ЯНУКОВИЧУ,
голові Верховної Ради України Олександру МОРОЗУ,
голові Севастопольської міської державної адміністрації
Сергію КУНИЦИНУ
голові Севастопольської міської ради
Валерію САРАТОВУ

ЗАЯВА
учасників круглого столу
«Майбутнє Севастопольської громади у складі Української політичної нації»
про становище українців у місті Севастополі

Учасники круглого столу зазначають подальше погіршення умов національно-культурного життя українців Севастополя.

Інформаційний простір Севастополя є фактично інформаційним простором провінційного міста сусідньої держави; севастопольці не мають можливості регулярно читати в бібліотеках чи купувати в кіосках київські видання, що формує атмосферу ізольованості, анклавності Севастополя. Державна телерадіокомпанія виконує функції ретранслятора російських програм.

Офіційний Київ демонструє абсолютну байдужість до проблем севастопольського українства, яке переживає неймовірний російський ідеологічний вплив, зокрема, нині здійснюється тиск на викладачів історії з метою змусити їх викладати історію України з позицій іншої держави. У питаннях мови, культури, інформації, освіти українська громада Севастополя перебуває в гіршому стані, ніж українська діаспора будь-якої цивілізованої демократичної країни.

Таке становище аж ніяк не можна визнати прийнятним. Нам дуже приємно, що Президент України планує відвідати Крим для вирішення проблем кримськотатарського народу. Але коли в столиці України згадають про кримське та севастопольське українство? Адже задоволення духовних і культурних потреб своїх громадян мусило б стати турботою Української Держави ще й в інтересах збереження ідей Соборності і на Півдні.

Вимагаємо від Президента України та Уряду України:

а) припинити системну передачу міста Севастополя в користування і володіння Росією, її військовими та бізнесовими структурами;

б) припинити пропагандистську та комерційну діяльність Чорноморського Флоту Російської Федерації, які стали основними видами діяльності військових РФ на території України і, зокрема, в Севастополі, як такі, які не повинні бути властивими військовим формуванням;

Пропонуємо нинішній виконавчій та представницькій владі провести зустріч з представниками української громадськості міста для вивчення та пошуку можливості задовольнити культурні та інформаційні потреби «меншини в меншині», якими є українці в Севастополі.

Пропонуємо Управлінню освіти і науки СМДА м. Севастополя розглянути пропозицію української громади щодо викладання всіх предметів українською мовою в одній із шкіл кожного району міста та про створення навчальних комплексів «дитсадок-школа» для забезпечення безперервності навчального і виховного процесів.

Пропонуємо Управлінню культури і туризму СМДА м. Севастополя сприяти проведенню 15 квітня вечора пам’яті з нагоди 90-річчя від дня народження члена Національної Спілки письменників України прозаїка і поета Дмитра Вітюка в центральній бібліотеці міста.

Прийнято учасниками круглого столу «Майбутнє Севастопольської громади у складі Української політичної нації»

м. Севастополь, 10 лютого 2007 р.