Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

Товариство української мови
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Громадський добродійний фонд імені Ігоря Білозора

МОВНІ КОНФЛІКТИ І ГАРМОНІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА

Матеріали наукової конференції
28-29 травня 2001 року

До правописної дискусії

Любов Гриднєва
ЯВИЩЕ ЗМІШУВАННЯ МОВ В УКРАЇНСЬКІЙ АНТРОПОНІМІЇ

Соціальне управління неможливе без ідентифікації окремих осіб. Кожна людина, що живе в суспільстві, має прізвище, ім’я та по батькові. Антропоніми тісно пов’язані зі звичаями й особливостями духовної культури народу і, як і інші слова, повинні відповідати сучасним орфографічним нормам. Основні правила правопису українських прізвищ такі:
Літеру и слід писати:
а) у коренях за етимологією слова, від якого походить прізвище: Шиян (шия), Кисіль (кислий), зокрема у прізвищах, утворених від імен та загальних назв, спільних для української, російської та інших слов’янських мов: Борисов (бо Борис), Данилов (бо Данило), Казимирський (бо Казимир), Митрофанов (бо Митрофан), Титов (бо Тит);
після к у переважній більшості прізвищ: Килимник, Кияк, Скиба;
б) у суфіксах: -ич (Гирич, Улянич), -евич, -ович (Якутович, Буткевич), -ик, -ик(а) (Андрусик, Дідик, Федорика), -ишин (Гринишин), -ило (Покотило), -ин(а) (Іванина, Петрина), -иця (Перепелиця), -ичк(о) (Павличко), -иськ(о) (Данисько), -ищ(е) (Петрище), -их(а) (Костиха), -инськ(ий) (Карпинський), -ицьк(ий) (Жилицький);
в) у префіксі при- (Прилипко).
Літеру і слід писати:
а) у прізвищах, утворених від слів, де і чергується з о або е: Ведмідь (Ведмедя), Леміш (Лемеша);
б) у прізвищах, де українському і відповідає російське е (на місці старого ? (Білик, Лісний);
в) у суфіксі -ій (Багрій);
г) у префіксі під- (Піддубний).
Хоч правил, які регламентують написання прізвищ, небагато, мовознавці (Л. Масенко, Л. Скрипник, Н. Дзядківська та ін.) неодноразово писали про перекручення, спотворення українських прізвищ у документах. Аналіз реєстру студентів лише одного столичного навчального закладу підтверджує хворобу українського антропомікону: ще й досі велика кількість прізвищ, похідних від загальних назв або особових імен, мають звуки й графічну оболонку, подібну до російської; неправильне написання мають суфікси відіменникових форм. Наприклад, замінено форми українських коренів у таких прізвищах: Калініченко (від калина), Мотовільський (від мотовило), Смірнов замість Смирнов (бо смирний), Віноградов замість Виноградов (бо вино), Піляєв і Пільнікова замість Пиляєв і Пильникова (хоч від слова пил, хоч від слова пила), Сініцина замість Синицина (бо синиця), Кулікова замість Куликова (бо кулик), Маліновська замість Малиновська (бо малина), Ківало замість Кивало чи Кивайло, що є назвою пташки плиски білої, очевидно пов’язаної з дієсловом кивати; Лізогубова, Зіміна, Кізілова, Худієнко.
Патронімічні назви, тобто такі, що утворені від власних імен, містять часто-густо помилку в основі імені, певно, тому що розглядаються як такі, що походять від російського імені, ніби аналогічного українського немає. От і бачимо: Архіпов замість Архипов, бо Архип; Осіпова замість Осипова, бо Осип; Євдокімов замість Євдокимов, бо Євдоким; Кіриленко замість Кириленко, бо Кирило; Нікіфоров замість Никифоров, бо Никифор, Мітрофанов замість Митрофанов, бо Митрофан; Демідов замість Демидов, бо Демид; Нікончук замість Никончук, бо Никон; Тітова замісь Титова; Казіміров замість Казимиров.
Як у наведених вище прикладах, помилки в суфіксальній частині прізвищ найчастіше трапляються через заміну літери и на і. Отже, замість суфікса -ич маємо -іч: Кукліч замість правильного Куклич, Кондратевіч замість правильного Кондратевич, Савічев замість правильного Савичев. Суфікс -ик замінений на -ік у прізвищах Сопік, Голік, Усік (правильно Сопик, Голик, Усик); суфікс -иченко на -іченко у прізвищах Мірошниченко та у вже наведеному вище Калініченко (правильно Мірошниченко, Калиниченко); суфікс -ин – на суфікс -ін у прізвищі Сербіна. Останні два приклади мають по дві помилки: прізвище Калініченко має помилки в корені та суфіксальній частині, а Сербіна – у суфіксі та флексії, бо за правилом, що стосується іменникових прізвищ, які означали національну належність, жіночі форми в називному відмінку ідентичні чоловічим і не відмінюються (Яна Сербин, Яни Сербин, Яні Сербин і т. д.). Також літера і вжита замість и в таких словах: Шипіло (правильний суфікс -ило), Пріліпко, Максимішина. Трапляються і випадки діалектного написання суфікса -ин у формі -ен: Василишен, Марцінишен.
Деякі паспортні дані наводять на думку, що при оформленні документів у паспортних столах не користуються правилами чинного Українського правопису, нехтують специфікою українських словотвірних форм антропонімів. Тому так часто зустрічаються прізвища з однією, а то і з двома помилками у написанні. Русифіковані форми прізвищ спотворюють питомі українські слова. Так, українська студентка Кисіль у своєму паспорті має прізвище Кисель; міністр освіти фактично має російськомовне прізвище Кремень замість питомого українського Кремінь. У прізвищі Кармазін питоме українське кармазин (іменник, що означає старовинне дороге темно-червоне сукно або одяг із цього сукна; так називається й той, хто носив одяг із цієї тканини) замінено формою, побудованою за російськомовною моделлю з російським суфіксом -ін. Через незнання української лексики не розпізнається прикметник у прізвищі Лабата й тотожня форма записується для чоловіка (замість Лабатий, що означає, як і прикметник лапатий, 1) з великими лапами; 2) такий великий і широкий, як лапа).
Звідки ж беруться такі помилки? Відповідь, здається, проста. Згідно з правилами написання українських прізвищ російською мовою у деяких випадках на російськомовній сторінці паспорта українське и буде замінене на російське и: Винокур, Литвин, Прилипко, Ткачик. А далі (один технологічний крок) українське прізвище транслітерується з російської форми, потрактоване вже як російське, бо саме в російських прізвищах з голосним и українська мова зберігає написання антропонімів максимально наближеним до російської вимови. Так пише Український правопис: “Російська літера и передається літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Багіров, Гагарін, Мічурін, Пушкін”.
Подібне відбувається і з українськими прізвищами, які містять у собі в російськомовному варіанті літеру е на місці старого ?. Так, українське Білоцвіт перетворюється на Бєлосвєт, бо транслітерується з російськомовного варіанта Белосвет. Або прізвище українця Лебедя в називному відмінку буде мати непідвладну правилам форму Лебєдь, а не Лебідь. Витісняється апостроф з постійного місця після губного приголосного: читаємо в академічному журналі прізвище Демянишина замість Дем’янишина.
Звичайно, треба було б вимагати від працівників паспортних столів знання двох-трьох сторінок з Українського правопису, які містять правила написання українських антропонімів. Пропозиція міняти паспорт при наявності помилки за рахунок безграмотного працівника прозвучала по радіо в розмові із заступником директора Інституту української мови пані Катерини Городенської.
Повноважним організаціям треба було б розглянути також пропозицію замінити український (він же двомовний українсько-російський) паспорт на одномовний, тобто такий, який має лише одну українську сторінку, зменшивши у такий спосіб велику кількість спотворених прізвищ, спричинених саме сусідством двох різномовних варіантів.
Представники будь-якого з народів, що проживають в Україні, а в першу чергу саме українці, ще в шкільні роки на уроках української мови повинні знайомитися з найбільш поширеними моделями українського антропомікону, з’ясовувати за допомогою етимологічних словників походження своїх прізвищ, вивчати правила написання власних імен, зрозуміти, що прізвище – то пам’ять роду і народу”, яку треба берегти й передати нащадкам у неспотвореному, неперекрученому вигляді.

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ