Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРK Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

У Києві Бузина, у Севастополі – Ковшарь й соловейко

Ой, що ж то за шум у севастопольській пресі учинився? То Бузина у Севастополі появився. Та не де не будь, а в самому будинку Москви. І взявся там праведну історію писати про те, як могучий Чорноморський флот різали по-живому.
Взагалі-то, не здавалося чимось дивовижним, що з завершенням ремонту підводного човна Військово-Морських Сил України «Запоріжжя» та виведенням його в море, нашими «не виносимо дружніми» побратимами по морю розпочнеться чергова дискредитація як самого човна, так і самих українських підводників. Ті, хто у період розподілу колишнього ЧФ добряче поглумився над заслуженою перед флотом субмариною, спершу торочили в пресі, що українці не справляться з її ремонтом, затим почали просторікувати, що у ВМС України немає відповідних фахівців і тому подібне. Та коли й без «дружньої допомоги» підводний човен «Запоріжжя» таки вийшов в море і успішно повернувся після перших морських випробувань, видно запас «творчих сил» місцевих письменників іссяк, тому заступники директора будинку Москви у Севастополі відставні контр-адмірали ЧФ, перший з чисто російським прізвищем Ковшарь, а другий таки росіянин Соловйов, запросили на допомогу до Севастополя не кого не будь, а найбільшого фахівця з дискредитації історії України Олеся Бузину, якого «не давить» німб манкурта України – сам визнає, відверто.
Закинувши важкі труди над продовженням «Воскрешения Малороссии» товариш Бузина примчав до однодумців Севастополя. З вікон дома Москви акваторії Севастопольської бухти видно не багато, тож після теплої зустрічі вийшли на Графську пристань. Звідти київському «історику» відкрився вид на «несколько суденышек, окрашенных в «американский» оттенок серого цвета с латинскими буквами «U» на борту. Они приткнулись к берегу, который носит символическое название Куриный причал. Иногда этих кораблей три. Иногда — на один больше. Но все они влезают в объектив обычного непрофессионального фотоаппарата, имеющегося у любого туриста. Эта утиная стая официально именуется «эскадрой разнородных кораблей» ВМСУ». З Графської пристані до об’єктива київського гостя вмістився весь флот України, і ще місце осталося. Для російського крейсера, Ковшаря і Соловйова.
Бузина ніколи в море не ходив, і що воно таке служба флотська не знає. Тому інструкторами історика Малоросії виступили колишні командир давно зданої на металобрухт 30 дивізії кораблів ЧФ Ковшарь і головний розвідник ЧФ Соловйов та знай, під гарну погоду, давай перед ним заливатися соловейком. А Бузина слухає, того йому й треба, за тим приїхав, нотує й записує історію, як «Флот, разрезанный по живому: как делили черноморское наследие СССР». Севастопольські проросійські ЗМІ, київське «Сегодня» тут же їх підхопили і повідали світу як ті, хто до 1997 року розікрав флот – стали патріотами Севастополя. Гомеричний сміх у «історика» і у тих, хто повірить його слову, мабуть мали би визвати яскраві опуси про те, що частина кораблів ВМС України пришвартована до пристані, яку називають Куриною, що у «новітніх запорожців» не осталося моряків-підводників «способных не только вывести лодку в море, но и затолкнуть ее в пучину», що закуплені акумуляторні батареї у Греції квадратні і не лізуть у круглий люк підводного човна, та як вони довго «валялися» на березі. Далі відставні адмірали як великі фахівці від флоту повідали Бузині, що російські «батарейки» (либонь, круглими являються?) можна легко встановити у круглий люк підводного човна та, що українські адмірали, коли їх квадратні голови округлились, таки поміняли грецькі квадратні батареї на прекрасно-чудові підходящі російські. І ще багато чого було наговорено і все це старанно Бузиною описано.
Не будемо більше цитувати Бузину, бо підводний човен у море вже виходив з грецькими акумуляторними батареями на борту і незабаром вийде знову, в українськім флоті бойових «вимпелів» не менше чим на флоті російськім, гордитися останньому сьогодні крім колись затоплених кораблів особливо нічим. Можна злословити, звичайно, що грошове утримання українських моряків майже втричі менше від російських моряків. Але, до слова, у ВМС Франції воно ще більше, то й що нам з того?
Скажемо тільки, що Бузина, хотів того чи ні, не знаю, а відкрив головне завдання російської розвідки у Севастополі: перевертати все дибки, сіяти розбрат і конфронтації, недовіру і неправду, принижувати все українське, особливо перед черговими виборами в Україні. Бо ж колишніх розвідників, як кажуть у Росії, не буває. Недарма ж Соловйов після звільнення в запас не подався на так любиму історичну «Родіну», а осів поряд з «утиной стаей».
Що ж до Ковшаря, то він свого часу «стріляв» на посаду начальника штабу ВМС України, тобто тої самої «утиной стаи», над якою зараз разом з Бузиною насміхається. Приходилося мені колись особисто возити на зустріч з цим колаборантом народного депутата України Богдана Гориня. І клявся тоді Ковшарь йому, у моїй присутності, що він українець, що приведе до української присяги всю свою дивізію, і рапорт відповідний напише та служитиме вірно своєму народу. Горинь затим всю зворотну дорогу виказував мені, що я осьде по відношенню до цього адмірала був несправедливий.
Та розгледіли у штабі ВМС України природній хист цього «українського патріота» і не відбулося призначення, і не вийшло з нього флотоводця. Не став він, про що так мріяв, командувачем флоту, не високо оцінили ставшого раптово «верным единыжды принятой присяге» контр-адмірала і на флоті російському – звільнили в запас. Ось лише виявився потрібним він таким як сам, севастопольським колаборантським організаціям, та Бузині для чергового псевдоісторичного опусу. Тому й мстить подібним чином сьогодні Військово-Морським Силам України і заодно своєму народу.
Що стосується ВМС України, то вони свою справу роблять не зважаючи на бузіне «квакання». Кораблі стоять поряд з російськими і фарбовані, як кажуть, фарбою з однієї бочки. І стоять вони у бухті, де за спогадами сучасників часів будівництва Чорноморського флоту був дислокований козацький курінь, звідки й назва. Акумуляторні батареї закупили у Греції бо «брати» таку ціну виставили, що значно дешевше їх було закупити у Греції. Що й зробили. І встановлені вони на «Запоріжжя» як лише дозволив хід ремонту підводного човна і працюють належним чином.
Своїм опусом, ой, вибачте, севастопольськими історіями, Бузина при допомозі «екскурсоводів» з будинку Москви намагається образити не лише українських моряків-підводників, але й судноремонтників севастопольських заводів, які провадили і зараз завершують ремонтні роботи на човні. Видає їх як остатніми бездарами. Але саме вони, громадяни України, разом з екіпажем човна відновили бойову готовність здавалось би, остаточно виведеного з ладу Б-435. Як і збудували на стапелях Миколаївського кораблебудівного заводу в часи СРСР ракетний крейсер «Слава», а в часи незалежної України відновили бойову готовність російського крейсера уже під назвою «Москва». Без допомоги «висококваліфікованих» російських зварювальників, між іншим.
Перефразую українське прислів’я. Виходить, коли в Києві Бузина, у Севастополі Ковшарь і Соловйов. Всі троє співають соловейком. Фальшивите, однак. Як адмірали ЧФ різали флот по живому вже написано багато. Врешті ті ж самі особи сьогодні намагаються різати свідомість молодого покоління українців з допомогою куплених борзописців, як писав колись Богдан Хмельницький, хочуть «честь в безчестя перетворити». Не вийде господа розвідники й історики, колишні і теперішні. Бо скільки не дуй в трубу фальшиву ноту, її таки не приховати.

Мирослав МАМЧАК,
капітан 1 рангу запасу.

 

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ