ВІЗЕРУНОК УКРАЇНСЬКОЇ ДУШІ

Акція стартувала у Запоріжжі і триває вже три місяці. Близько 600 вишивальниць різного віросповідання та політичних уподобань вкладали свою душу в орнамент. Організатори кажуть, що у жодному регіоні не було помічено негативного ставлення до акції. А проїхали вже 17 регіонів.
До нас рушник прибув з Бахчисарая. До речі, на думку організаторів, саме тамтешні майстрині виявилися найспритнішими та найфаховішими. Левова частка роботи була зроблена саме бахчисарайськими майстринями, серед яких чимало кримськотатарських вишивальниць.
Полотно довжиною 9 метрів було знайдене в одному з українських сіл на Хмельниччині. Зіткане вручну, воно зберігалося 55 років. Нитки для вишивання - також ручної роботи, пофарбовані природними барвниками за старовинним рецептом. Узор для полотна опрацьований на основі національних українських орнаментів і складається з трьох частин, символізуючи минуле, сьогодення та майбутнє.
Зустрічати Рушник національної єдності до Українського культурно-інформаційного центру прибуло керівництво міста, представники національно-культурних товариств, учні місцевих шкіл. Організатори акції - державний комітет телебачення та радіомовлення України, Національне товариство народних майстрів України, Київський центр народної творчості та культурологічних досліджень, Асоціація працівників ЗМІ та державна телерадіокомпанія "Всесвітня служба українського телебачення і радіомовлення".
Мета акції: через створення символу єдиної України закликати до національної єдності. На переконання організаторів акції, рушник має примирити різні політичні партії, закликати до порозуміння та взаємоповаги. Вони сподіваються, що цей Рушник як оберіг, як витвір мистецтва, здатен буде навіть Верховну Раду наступного скликання змусити по-іншому дивитися на свої обов’язки.
Спочатку Рушник провезуть через всю Україну, а потім він стане першим експонатом Музею українського рушника, який організатори акції збираються невдовзі відкрити. Адже по селах ще збереглося чимало рушників старовинної роботи. Це цілі скарби, які лише чекають на гаряче патріотично налаштоване серце, котре візьметься все це зібрати й упорядкувати.
Пора нам відроджувати своє коріння...

Лідія СТЕПКО.

Фото Миколи ВЛАДЗІМІРСЬКОГО

Газета "Кримська світлиця" №38 за 2007 рік.