Я з них. Я з тих, що там лягли давно,
Що їм земля оця накрила очі.
Я з тих, і все мені від них дано.
А другою не стану і не хочу.
А світ один — і два світи в мені;
Цей, що ллє листям сонячне проміння,
і той, з якого приросла корінням,
Тому мене немає в однині.
Атена Пашко.
ДЛЯ НАСТУПНИХ ПОКОЛІНЬ
Три роки тому членка ‘‘Просвіти” Богдана Процак започаткувала у Севастополі, в Криму, осередок Союзу Українок. Він об’єднав жінок різного віку, фаху, соціяльного статусу.
З перших днів спільної праці вони спрямували зусилля на пробудження національної свідомости українців міста. Хоч кожний його третій мешканець є українцем, більшість розмовляє по-російськи, не знає історії, культури, традицій свого народу. А дехто взагалі соромиться свого українства.
Севастопільські союзянки стали ініціяторками відродження таких забутих свят як Різдво Христове, Стрітення, Великдень, святого Миколая. Спільно з "Просвітою” заснували в місті українську національну школу. Її перші учні вже стали студентами. Наприклад, Денис Колісниченко торік вступив до Києво-Могилянської Академії. Він — перший спудей в історії міста Севастополя, цілого Криму. Денис має найкращі оцінки на своєму природничому факультеті. До речі, українську мову він вивчав самостійно, слухаючи радіо "Свобода”.
Праця з дітьми, молоддю, родиною — невідкладні, першочергові завдання членок Севастопільського осередку Союзу Українок. Тому вони ходили і продовжують ходити в дитячі садки, школи, військові частини, сім’ї. Саме союзянки підтримали перші кроки виховательок Наталії Дубняк і Ніни Підопригори, які першими в місті запровадили вивчення української мови у дитячому садку ч. 129 "Джерельце” Гагарінського району.
Вихованці Ніни і Наталії вже навчаються в першій клясі і продовжують вивчати українську мову в школі. А виховательки дошкілля вже вчать українську мову з дітьми четвертого року життя, які щойно прийшли в молодшу групу.
Союзянка Розалія Пляшечник, вихователька дитячого садочка ч. 117 теж Гагарінського району Севастополя, провела заняття для музичних керівників дошкільних закладів міста. Малі артисти (їм тільки по п’ять років) показали Вертеп, традиції, обряди Щедрого Вечора, колядували, щедрували, посівали, виконували пісенні, усні віншування.
Голова Союзу Українок Севастопільського осередку Богдана Процак цікаво розповіла музичним керівникам дитячих садочків про свята, традиції календаря українців. Вона дала поради до написання сценаріїв для свят Стрітення, Великодня, Дня Матері.
Під опікою союзянок перебуває також перша в історії Севастополя українська кляса. Її відкрили в середній школі ч. 37 на пропозицію директорки Галини Громової. Настусю Далмацьку, Ганнусю Чакіну, Онисю Гетьманець, Оленку Грищук та ще сімох їхніх товаришок учителька Тетяна Коюда вчить всі предмети по-українськи.
Дізнавшись про першу українську клясу у Севастополі, членки Союзу Українок міста Івано-Франківська Надія Островська, Ольга Краснопера, Марія Турчин, Дарія Циганкова передали для її учениць бібліотечку українських книжок і журналів, іграшки, театр "Червона Шапочка”.
Дуже уважно ставляться союзянки до сім’ї, особливо до багатодітної. Наприклад, у день св. Миколая вони запросили з дітьми до недільної школи Надію Аверченко, матір двох доньок і сина. Вони щиро привітали її з уроди нами, передали гостинці для родини, книги. Особливо тішився того дня її синок, шестирічний Семенко.
Членки Севастопільського осередку Союзу Українок намагаються завжди бути серед людей: йдуть у заклади освіти, військові частини, відвідують українські родини, спілкуються з вояками і матросами, розповідають про творчість українських письменників, про видатні історичні події, пісенно-музичну творчість композиторів. Особливо активні Богдана Процак, Наталія Яковенко, Олександра Гречко.
Нелегко перелічити всі добрі справи, зроблені членками Севастопільського осередку Союзу Українок. А попереду втілення в життя нових ідей, задумів, плянів. Кожний прожитий ними день сповнений плідною працею для України і її людей, відродження їх національного духу. Щоб українські сили Криму множилися, продовжувалися в наступних поколіннях.
Раїса Ліфантій,
членка осередку Союзу Українок Севастополя.
‘НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1994