Не для людей, тієї слави, 
мережані та кучеряві
оці вірші віршую я. 
Для себе, братіє моя! —

ці не так часто цитовані слова Тараса Шевченка згадались мені, коли закінчував роботу над оновленням інформації на сайті. Наш геній дуже сучасно і всеохоплююче пояснює процес творчості — автору це потрібніше, ніж користувачам — йому треба позбавитися — творчо позбавитися — від ідеї, що його переслідує з того часу, як з'явилась у думках. 

До висновку, що питання "Чим заповниш простір?" є для людини визначальним, я дійшов уже давненько. І зараз роблю це у відповідності до своїх смаків і уподобань. Зрозуміло, що важко всім догодити, та це й не може бути метою. Але персональна відповідь на дуже теплий відгук або конструктивні пропозиції гарантована. 

Ще одне цікаве спостереження про те, що надто розповсюджене — не обов'язково значить правильне, а правильне — не значить: розповсюджене. Це може остудити будь-які гарячі голови, які беруться за нову справу. А справедливість може настигнути тебе колись, але як випадковість. 

Продираючись крізь нетрі байдужості, все ж вдається щось робити. Без перебільшення дуже багато матеріалів у розділах  "Бібліотека" та "Просвіта". 
На цьому сайті читач може причаститись українською мовою на відміну від 98% з більше 5000 тисяч, які наявні в Україні. Ця тенденція ще виразніша, ніж в пресі. А в Указ Президента про Інтернет повірю відразу, коли відчую підтримку в розбудові сайту. Ідей — безліч. Хоча в умовах новітнього переділу ще довго буде не до "Українського життя в Севастополі". І без лапок теж. 

І чим більше говоримо про якусь проблему — тим навічно вона постає перед суспільством. Ця закономірність пригнічує. Може краще не називати речі своїми іменами і не говорити? Тим більше, що у нас вже є нещодавній приклад такої спроби. У світі він має синонім під ім'ям Сізіфової праці. 

Нічого не змінилось. Погіршилось навіть. 
Хоча є прекрасний прецедент для переходу севастопольських чиновників при проведенні державних заходів на українську мову — на урочистому засіданні на честь Дня ВМС України голова Севастопольської держадміністрації п. Жунько промовляв рідною мовою. Під час аналізу цієї події не забуваймо, що перед цим просвітяни провели пікетування держадміністрації і однією із вимог було якраз дотримання законів України державними чиновниками. 

Та ось ще після 12 серпня у херсонеського дзвону може з'явитися язик. З Києва привезуть. Всеукраїнська акція — збiр металу на язик для дзвону,  — як нам обіцяють, переможно завершиться у Херсонесі. (Читайте результати акції). А поряд з дзвоном дружиною високої посадової особи для Московської церкви реставрується Володимирський собор. Що реальніше для України? Що відчутніше і болючіше? 

Не три місяці, а три тисячі років з такими темпами потрібно для покращення життя. 
В іншій країні Мао-цзе-Дун казав: "Три роки роботи і десять тисяч років щастя". А хіба в українців є якийсь час, щоб чогось чекати, ніби воно саме прийде? То може попрацюймо хоча б три роки? З китайським прицілом. Бо, коли будемо мати достойну мету, коли еліта українська  — духовна, культурна, наукова, бізнесова, політична — вже визначиться, що незалежність і гідність — то є синоніми, то всі ці лужкови, затуліни, малінковичі, жиріновські для нас будуть мати таке ж значення і вплив, як далекі зірки на темному північному небі. Це і буде однією із граней щастя. А нам своє робить. 

Отжe, тепер Ви можете переглянути зміст сайту і, приємно вражені ним, 
а) послати мені листа на адресу maxima@stel.sebastopol.ua, 
б) зробити запис у книзі гостей, або 
в) просто подумати: "Це мені давно відомо..." і перейти на інший сайт, або 
г) просто зайнятися своїми справами. 

Актуальною залишається велика подяка за підтримку і розуміння п. доктору Марії ФІШЕР-СЛИЖ з далекого але близького канадського Торонто. 

Окрема подяка Українському комітету "Гельсінкі-90" helsinki@ksv.net.ua 
т. 573-90-20 Кловський узвіз, 12 пом.2, Україна, 01024, Київ. 

Подяка Севастопольському товариству "Просвіта" ім. Тараса Шевченка - 
голова п. Микола ГУК — за комп'ютерне обладнання, використане під час роботи.