Ніна Міщенко, Микола Міщенко
"Слово батьків - з усіх віків".

1136 сторінок. Формат - 84х108 1/32, палітурка - картон.
Видавництво "Богдана" 1998 рік

Зміст

Н. Міщенко. Приказки - золоте дно
Скарбниця найпевніших знань

Діти природи.
Природа навколо нас.
Нема землі кращої, ніж олюднена.
Усе добро - від землі
Хто за календарем сіє, той рідко віє
Щоб хліб мати - треба примічати
Хто із сонцем встає, тому воно світить довго
Не земля родить, а руки
Розумнішаємо - тільки в праці
У розумної голови - сто рук
Діло майстром славиться
У ремесла - золоте дно
Щастя і труд - заодно живуть
Як дбаєш, так і маєш
Не видно краю незібраному врожаю.
Ниви занапастили колективи.
А дороги кличуть і кличуть.
Хто прошкує, той удома не ночує.
Треба знати, що казати.
Доречне слово йде в діло.
Що влад, тому й рад.
На все свій час і своє місце.
Не носи воду в море.
Шовковою ниткою мішка не зашивай.
Живіт у пекло тягне.
Міряй рота по кишені.
Найменше діло - балакати.
Від слова до діла - як від землі до неба.
Кому в роботі руки заважають?.
До їжі - вовк, а до діла.- заєць.
Сорок зав'язок на торбі.
На одній латці - сорок дірок.
Миттю утнув, та геть спаскудив.
Розкидаємо хлівець та нарубаймо дровець.
Прикмети народного календаря.
Року початок - зими середина. Січень.
Про січень кажуть:.
Погода буде гарна або поліпшиться, коли:.
Будуть (триватимуть) опади, коли:.
Опади припиняться, якщо: .
Два друга: заметіль та хуга. Лютий.
Завесніло. Березень.
Буває март - за всі місяці варт.
Спробуймо ж передбачити погоду: .
Про березень кажуть: .
Місяць живої води. Квітень.
Отож - поспостерігаймо ще: .
Буває май - під кущиком рай. Травень.
А якою буде погода сьогодні-завтра? .
Краса - зросла! Червень.
Буде ясно, погода поліпшиться, якщо:.
Отже, невдовзі занегодиться:.
Крають небо громовиці. Липень.
Хрещеник Августа. Серпень.
Отже, погані вісники: .
Бабине літо. Вересень.
Серед довгострокових прогнозів були й такі: .
З народної скриньки - до вашої торбинки:.
Падолист. Жовтень.
Дещо - з довгострокових прикмет:.
Сутінкова пора. Листопад.
Хоч і не радує цього часу погода, але.
Сонце - на весну! Грудень.
Придивімося і до таких передбачень:.
Підкажуть зорі, порадить місяць.
То дощ, то сніг.
Читайте. хмари.
Рух хмар.
Зміна хмарності.
Ознаки появи заморозків.
Веселка.
Гроза. Грім. Блискавка.
Тумани.
Роса. Іній. Ожеледиця.
Підказують атмосферні опади.
Яка волога, така й погода.
Атмосферний тиск і опади.
Звідки вітер, звідти й погода.
Ознаки погіршення погоди.
Температура повітря.
"Провіщає" небо.
"Сигналізують" Сонце, Місяць, зорі.
Рослини-провісники.
Підказують "брати менші".
Тварини, риби.
Пернаті прогнозисти.
Віщують плазуни, членистоногі.
Ознаки гарної погоди.
Ознаки негоди.
Різне про погоду.
Відгадайте! .
У кожній загадці - своя відгадка.
Явища природи:.
Розмаїта флора:.
Тваринний світ:.
Знаряддя праці селянина:.
Продукти:
Відгадки .

Слово батьків - з усіх віків

Упродовж усього свого багатовікового вдосконалення й розвитку наші пращури вчилися якомога краще господарювати на землі й переда­вати свої знання і вміння нащадкам. Як це можна було робити в прасиву давнину, коли письма ще не знали? Для цього були потрібні лаконічні й точні, розважливі й образні вислови-поради, які легко за­пам'ятовуються і надовго врізаються в пам'ять.
Немов ті камінчики на морському узбережжі, досвід безперестану вигранювався, відшліфовувався, перевірявся й збагачувався набутками багатьох-багатьох наступних поколінь. У вигляді прислів'їв, приказок, порад, передбачень, прикмет цей найцінніший дар предків дістався нам гранич-но ла­ко­ніч­ним, досконалим, дохідливим, він відзнача­єть­ся глибиною і місткістю думки.
Прийшовши до нас із глибин усіх віків, слово батьків прикра­силося римами та співзвуччями, але не це його головна окраса й цінність, а -думка.
Он яких висот сягнула наука господарювання, але ж неспроста мовиться:
"Агронома слухай, а дідового слова не забувай". Бо за сло­вом цим - мудрість незчисленних поколінь, набута у важкій боротьбі за виживання на всякій землі за різних стихій. Відчуваючи себе у Природі її невіддільною часткою, розуміючи, що все добро береться з неї, що "Бог дає, але за пазуху не запихає", емпірично доходили науки, "коли сіяти, коли жати, коли копнувати", бо "за календарем сіяти - ні молотити, ні віяти". Треба постійно спостерігати й ана­лізувати.
Низько вклонялися землі-годувальниці: "Усе добро - від землі". Хлібороб знає: "Дай нивці, то й нивка дасть", "Добра земля в себе візьме раз, а десять пам'ятає", "Земля багата - народ багатий", "Земля - казна, вода -золото", "Земля праці не з'їдає - назад сторицею повертає".
Одначе - "Не земля родить, а руки", "Земля ціниться хлібом, а людина -ділом", "Без праці меду не вкусиш", "Без труда не виловиш і рибки із пруда" , "Благо людей - у житті, а життя - в труді", "На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить".
Звичайно, від своєї праці людина прагне мати якомога більше ко­ристі. А тому - "На все свій час і своє місце", "Весна - наші отець і мати: хто не посіє - не буде збирати", "Відстанеш годиною - не доженеш родиною", "Всякому зерну - своя борозна", "Землеробу в серпні - три турботи: і косити, і орати, і сіяти", "Не людина підганяє, а - час", "Раз літо родить"
..

Свою залежність від природи люди висловили простонародно:
"Жени природу у двері, а вона у вікно зайде". Тому з покоління у покоління ведуться наполегливі спостереження за найрізноманітнішими явищами природи та закономірностями змін у ній, щоб якнайповніше використо­вувати їх для ство­рення якомога кращих умов життя і праці.
Хлібороби примітили: "Безсніжна зима - безхлібне літо", "Багато інею на деревах - буде багато меду", "Багато горобини - осінь буде дощовою, мало -сухою", "Від привозного насіння врожай кращий", "Довгі бурульки - довгий льон", "Коли грибовно, то й хлібовно", "Пізня сівба у ранньої не позичає"...
Та якою б не була погода, - "Як дбаєш, так і маєш: де не сіють, там не жнуть". "За двох попрацюєш - за трьох поїси", "З чим приї­хав, з тим і поїхав", "Не упріє лоб - не закипить котел", "Що посієш, те й пожнеш", "Хто сіє полову, з вітру жатиме".
Споконвіку славне у народі звання майстра-умільця: "Всяка робота за своїм майстром тужить", "Джигіт без ремесла - кінь без вуздеч­ки", "І швець, і жнець, і на дуду грець", "Нема над те ремесло, як леміш та чересло", "Не сокира теше, а чоловік", "У ремесла - золоте дно".
У труднощах, боротьбі зі стихією людина мудрішає. Прислів'я "Вік живи - вік учись" знає кожний, хто ще тільки навчився читати. Це й справді необхідно, бо "У розумної голови - сто рук". Ще древні казали: "Була б голова на плечах, а хліб буде", "За науку - поцілуй у руку", "Знан­ня - половина розуму", "Золоті руки все вміють", "Люди стали знати, як почало хліба не ставати", "Краще знання, ніж багатство", "Наука і труд дивнії сходи дають", "Учити - розум точити". Розумне слово йде в діло.
У віковій народній творчості значне місце відводиться власне практичним порадам: "Шовковою ниткою мішка не зашивай", "Будь квапний слухати, та забарний говорити", "Вір баченому, а не чутому", "Далі покладеш - ближче візьмеш", "Двічі пришите - довго держиться", "Дешеве -дорого обходиться", "Дуба не садять біля дуба", "Лови рибку, де лопух є", "Не хвали день до вечора", "Стеж за буднями, а свята самі прийдуть".
Про злиденне життя селян свідчать хоча б такі крилаті вислови: "Назву хлібу забув", "Тільки й маю землі, що під нігтями", "Заробив на сіль до оселедця".
Дещиця прислів'їв виникла і в недавні роки. Наскільки вони на­родні, судити непросто. Нечуваний експеримент відчуження хлібороба від землі та результатів власної праці дав гіркі плоди і в фольклорі.
Це було, і це треба знати.

Селяни звикли вчитися й на помилках. На жаль, на­віть переважно на них, бо й досьогодні у хліборобській - найхліборобнішій! - Україні на широких ланах гине врожай, а селами гуляє голод. Ми, "радянські", тим часом не могли "приміряти" до себе хоча б таке: "Ротом жне, спиною колосся збирає", "До їжі вовк, а до діла - заєць"...
Та не про нас те! З'ясовується, - передусім про нас. Бо коли люди жили з праці, то лежнів не справляли.
Втім, з певністю сказати, за яких часів і на якій землі вперше виникло прислів'я, практично неможливо. Та й недоцільно, бо в умо­вах міграції населення, у вік інформації умовні, неістотні грані стираються, як відвіюється полова, а лишається лише чисте зерно правди. Для лаконічної народної мудрості не потрібні ніякі коментарі, але читати її треба вдумливо, критично: "Людей питай, а свій розум май". Тим паче критично треба ставитися до відібраних для цієї книги перлин народної творчості, адже принаймні половина зразків - узята з народних уст, апробації друкованим словом не проходила. Зате деякі інші так постійно пере­кочовують з однієї книги до іншої, з газети в журнал, чи навпаки, що від них - аж оскомить. А з глибоченної криниці народної мудрості - черпати й черпати. На здоров'я і для більш плідної праці й кращого життя, гідного оріїв-українців.

Природа навколо нас

Аби болото, а жаби будуть.
Аби болото, а чорти знайдуться.
А весняночка вам каже, щоб кидали сани, брали віз - і їхали по рогіз.
Аж шпари зайшли - такий мороз.
Ай, ай, місяць май: теплий, та холодний.
Ай, ай, місяць май - як не холодний, то голодний.
Ані в студеній воді не вмиється.
Ані за холодну воду.
Ані свяченою водою не відхреститися.

Баба Варвара ночі урвала, а дня доточила.
Бабине літо - до Петра тілько.
Багато дива - мало млива.
Багато диму - малий вогонь.
Багато грому, а мало дощу.
Багато диму, та мало тепла.
Багатообіцяюча весна, та вирішує не одна вона.
Багато снігу - багато хліба.
Багато хліба в році - багато хліба на тоці.
Батько гір - пісок, мати річок - джерело.
Бачить лиска, звідки блиска.
Бджоли раді цвіту, люди - літу.
Без вітру дерево - й не хитнеться.
Без вітру і листя не ворушиться.
Без вітру й билинка не шелехне.
Без вітру з ніг падає.
Без вітру море спить.
Без вогню пече.
Без води - ні туди, ні сюди.
Без води каші не звариш.
Без води навіть борщу не буває.
Без диму й вогню нема.
Без дощу й трава не росте.
Без снігу зими не буває, а як буває, то швидко минає.
Без кривих та скрипучих дерев лісу не буває.
Без морозу вода не замерзає.
Без підпалу і вогонь не горить.
Без прочистки ліс вироджується.
Без роси і трава не росте.
Без хмари дощ не приходить.
Без чорта болота не буває.
Без шуби і валянок зимують на печі.
Без шуму тече глибоководна ріка.
Берег обвалиться - вода підніметься.
Березень вбирає в землю, серпень - у комору.
Березнева вода - цілюща.
Березневе сонце квітки не зв'ялить.
Бере, як багатого за живіт.
Бери сани - то поїдеш до Оксани.
Бистра вода як надійде, так і перепаде, а тиша - шумить і шумить.
Бігла вода тут хоч раз - ще не раз тектиме.
Біду і грім не розіб'є.
Біжи від тієї води, яка не дзюрчить і не біжить.
Бійся блискавки ясного дня.
Бійся тихої ріки, а не шумливої річки.
Біла зима й чорне сіно з'їсть.
Білий сніг на чорну землю, коли вчасно, то - пасує.
Білий сніг, та смаку - ніякого.
Біля бурхливого потоку довго не всидиш.
Біля вогню соломи не тримають.
Біля води дерево швидко росте, та швидко й старіє.
Біля жару - й камінь трісне.
Біля сухого дерева й мокре горить.
Більше диму, ніж вогню.
Блаженна вода, що не мутить ума.
Блискавка блисне - і камінь трісне.
Блискавка влучає у найвище дерево.
Блисне сонце і в наше віконце.

<...>

Усе добро - від землі

Аби дубки, а берізки будуть.
Аби земелька була нам доброю матір'ю, аби небо знало, що воно для нас - як батько.
Аби ліс, а сокира знайдеться.
Аби на пашу добрий, а до роботи - байдуже.

Багато сили у вола, але й малої дитини слухається.
Багатство не в майні, а в гідності.
Баран на лузі цінніший за барана в горах.
Барвінок на вінок, а полин - на віник.
Батько достатку - праця, а мати - земля.
Бджола: годуй мене до Івана - зроблю з тебе пана.
Бджола - дармовий наймит.
Без господаря двір плаче, а без господині - вся господа.
Без господаря земля - кругла сирота.
Без господаря хата - пустка.
Без добрив збирайтесь лише на врожай бур'янів.
Без догляду земля занепадає.
Без догляду дім - сарай.
Без догляду тільки мурашки плодяться.
Без дощу виноград - одна шкірка.
Без корму чекати від курки яєць - дуже довго.
Без м'яса проживеш, а без хліба - пропадеш.
Без роботи день роком стає.
Без кореня і трава не росте.
Без роси й трава не росте.
Без стовпчиків і тин не стоятиме.
Без труда нема плода.
Без хазяїна товар плаче.
Без чабана - не отара.
Без щастя в ліс і за грибами не йдіть.
Береженого коня звір і в полі не бере.
Бикові, котрий справляє лежні, корму нема.
Бик тютюну й не нюхає.
Битливій корові - ходити з колодкою.
Біб - половина хлібова.
Біб - то напиханий хліб.
Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.
Біда тому дому, де чоловік - підмітайло.
Біла земля не вродить і проса.
Більше дасть вовни дурна овечка, ніж мудрий цап.
Більше землю вдобряй - матимеш урожай.
Більше хліба в полі - більше і в коморі.
Близький сусід краще далекої рідні.
Боїшся морозу - винограду не саджай.
Бойовий кінь потрібен у бою, а скакун - щодня.
Борозна буде добра, якщо гарно вродить нива.
Буває, жінка перетворює овес на пшеницю, а часом -навпаки.
Буває - і на полі рожа виростає.
Був би сад, а солов'ї прилетять.
Був кінь, та з'їздився.
Був колись горіх, а тепер - свистун.
Був колись горіх, та звівся на сміх.
Буде за худобою догляд - буде й прибуток.
Буде земля, то й корову купите.
Буде і на кропиву мороз.
Будинок, що розвалюється, ніякими підпірками не втримаєте.
Була б корівка, буде й дійничка.
Була б корівка, буде й молочко.
Була б свинка, буде й щетинка.
Була б свинка - буде не тільки м'ясо, а й щетинка.
Було б у коморі, а в кишені тоді буде.
Була м'ята, та пом'ята.

Важко сіяти овес на бур'яні.
В горах світ дошками забитий.
В доброго господаря й соломина не пропаде.
Вдячність і пшениця родять лише на доброму ґрунті.
Веди за тваринами старанний догляд - будеш мати прибуток.
Велика риба у малій воді не водиться.
Велике дерево дає більше тіні, ніж фруктів.
Велике дерево росте поволі.
Велике діло - опеньки.
Велике нещастя, як дощ у жнива вдасться.
Великий дощ дає більше зла, ніж користі.
Великому коню - й роботу немалу.
Верба і дівчина приймуться будь-де.
Верба пожиточніша від яблуні.
Верба товста, та всередині пуста.
Верба - як лугова трава, скільки не коси - знову росте.
Верблюда ложкою не напувають.
Вербові дрова і козиний кожух - випре дух.
Веселе дерево весело й співає.
Весняна земля солодша за траву.
Вимете помазком, а вивезе повним возом.
Виросло лоша - кобилі поміч.
Високе дерево вітер зламає найперше.
Високі гори мають найглибші доли.
Вівцю не шуба, а корм гріє.
Вівцю, котра не тримається отари, заберуть вовки.
Вівця вирощує руно не тільки для себе.
Від господарського ока худоба поправляється.
Від доброго дерева - добрий і плід.
Від доброго кореня - добрий і одкорінок.
Від догляду і кінь слухнянішає.
Від колеса не чути й голосу.
Від привозного насіння врожай - часто кращий.
Від путящого господаря собака не втече.
Віз возить хліб у дім, сани - на ринок.
Візьмешся за землю - втрапиш на золото.
Віл з'їдає за раз стільки, як комар за увесь рік, та -вигідніший.
Віл, що оре, вигідніший, ніж ледача людина.
Вір сходам, коли скосиш, обмолотиш і завезеш у комору.
Віслюки возять зерно, а їдять полову.
Вітер не віє - листя не колихається.
В кожній троянді є свої колючки.
Вовка боїтеся - овець не тримайте.
Вовк бере і пораховані вівці.
Вогнище ніколи не вгомониться дровами, а земля - дощами.
Вогонь сильний, вода - від нього сильніша, земля - від них обох, а працьовита людина - від усього.
Возиш гній - Богові не молись.
Воли орють, а скакуни овес їдять.
Ворота тримаються на стовпах, а дім - на подружжі.
В полі пашня, як лава.
Всіх справ - на один день, а турбот - на місяці.
Всяка людина цінується за працею.
Всякий двір господарським оком тримається.
Всякий доход не обходиться без турбот.
Всякий рахує своїх гусей найкрупнішими лебедями.
В хазяйстві все знадобиться.
Вчасно не виполеш - осот потім не вибереш.
В чужому дворі телята вгодованіші.
В'яжи коня там, де каже господар.
Гарба починає скрипіти вже за місяць до того, як розпадеться.
Гарбу везе не кінь, не віл, а корм.
Гарний цвіт не буде довго стояти при дорозі.
Гладь коня вівсом, а не батогом.
Гладь коня мішком - не ходитимеш пішки.
Глибше орати - більше хліба жувати.
Гни деревину, поки молода, бо потім не зігнеш.

<...>

У розумної голови - сто рук

Аби розум - щастя буде.
Батьковим розумом хвалися, коли й свій маєш.
Бачив і горох, і сочевицю.
Бачить око глибоко, а розум - ще глибше.
Без навчання нема пізнання.
Без науки й часу не зготуєш і квасу.
Без наук - як без рук.
Без обережності й мудрість беззахисна.
Без приправи й паляниці не спечеш.
Без сокири по дрова ходять - один хмиз приносять.
Без терпіння немає вміння.
Берег один раз обвалюється, чоловік багато разів помиляється.
Більше житимеш - більше зможеш дізнатися.
Більше ремесла - більше злиднів.
Більше узнаєш - щасливішим будеш.
Борися з труднощами працею й розумом, а з небезпекою -досвідом.
Боятися збитку - не мати прибутку.
Боятися збитку - не бачити прибутку.
Буде єдиного сонця на небі.
Була б голова на плечах, а хліба вона придумає.
Було б бажання, а розум знайдеться.
Бути вчителем і не навчитися - неможливо.

Важить і початок, важить і кінець.
Важлива сміливість, та ще більше потрібне вміння.
Вбиті в голову знання - полова.
В біді чоловік розумнішає.
В голову, як у торбу: що знайдеш, те й сховаєш.
В доброго господаря й сірник не пропаде.
Весняний дощ ніколи не зайвий.
Видющий у болото не влізе.
Вийшов сухим із води Юхим.
Від жирного кабана користі більше, ніж від розжирілого дядька.
Від знань відстанеш - хвостом ся зоставиш.
Від мічурінської науки мали працю розум і руки.
Від науки допитлива голова не болить.
Від науки кмітлива голова не втомиться.
Від порядку гультяєм не станеш.
Від умілої роботи - тяжкі труди, а малі клопоти.
Від ученого набирайся розуму, а від майстра - кмітливості.
Вік живи - вік учись.
Вік проживеш - не тільки копійок наживеш.
Вік прожити - не поле перейти.
Він знає, що починає.
Він з піску мотузки суче.
Він і з пуху мури зведе.
Він навіть пісок може постригти.
Він на обусі жито змолотить - й зернини не втратить.
Він такий, що з вареної крашанки курча висидить.
Вміння в праці прикрашає, а в спочинок - утішає.
Вміння і труд усе перетруть.
Вміючи, печуть хліб і з каменю.
Вміючи, печуть хліб і на камені.
Восени зорати - наполовину удобрити.
Всяке дерево з лісу, та не кожне однакову ціну має.
Всяке діло починай з голови.
Всяке діло здолає терпіння.
Всяке напівзнання - гірше невігластва.
Всякий двір хазяйським оком держиться.
В умілого та кмітливого і долото рибу ловить.
В умілого руки не болять.
Вчення в щасті украшає, а в нещасті - утішає.
Вчення - ясний світ, а не вчення - маків цвіт.
Вченому - й книги в руки.
Вченому - світ ясний, невченому - примарні зорі.
Вчитися замолоду треба, якщо хочеш не мати потреби.
Вчися замолоду, якщо хочеш колись стати мудрим.
Вчитися ніколи не пізно.
Вчитися у батька - простіше, а в інших - склад­ніше.

Гарна праця пером, а чоловік - умом.
Гірка наука, зате плоди її солодкі.
Гни дерево, поки молоде; вчи дітей, поки малі.
Гнилі яблука псують і добрі.
Годі молитися - треба учитися.
Голова найбільше радиться з очима та вухами.
Голова - як маківка, а розуму - як наклано.
Головна цеглина - скраю у фундаменті.
Головою працювати не легше, ніж лопатою махати.
Головою починай, а працею закінчуй.
Гострий ніж швидше відріже шмат.
Грамота - не хвороба: літ не збавить.
Грамоті вчиться - завжди пригодиться.
Гречана каша сама себе хвалить.
Грамотний - видющий, на все тямущий.

Давні пригоди боронять від шкоди.
Дай усякому ділу, як тій воді, відстоятися.
Двічі дає, хто вчасно дає.
Де вчені люди, там злиднів не буде.
Де можна в торбу, там лантух не потрібний.
Де мудрість, там і талан.
День вечору - не сніг, що розтанув.
День сьогоднішній - молодший учорашнього.
Де порядок, там успіх.
Дерево для скрипки чути ще в лісі.
Дерево цінується за плодами, як людина за ділами.
Дереву ліпше зламатися, ніж далі рости криво.
Де рука, там і розум.
Де старий спіткнеться, там молодий добре напнеть­ся.
Де хотіння, там знайдеться і вміння.
Дивиться рідко, та бачить густо.
Діло порядком красне.
Діло розумом починається, а руками робиться.
Для цього треба не тільки борщ їсти.
Дно терпіння - чисте, як золото.
Добра капуста поспішає зав'язати в качан.
Добра кропива жалитися починає рано.
Добра робота не пропаде.
Добра робота не один вік живе.
Добре вчити того, хто слухає.
Добре діло живить людину працею.
Добре діло не застоїться.
Добре знаряддя - веселіша робота.
Добре з усіх боків очі мати.
Добре зшиті чоботи добре й носяться.
Добре - початок справи, та краще - її вінець.
Добре річці з притоками.
Добре хмелеві триматися дерева.
Добрий приклад і повторити не соромно.
Добрий собака на вітер не гавка.
Добрий тесля - і в чистому полі майстер.
Добрий урок назавжди запам'ятається.
Добрий чабан овець стригти не перестане.
Добрий чабан має масло і від барана.
Добрі діла похвали не потребують.
Добрі жорна все перемелють.
Добрій пораді ціни немає.
Доброму навчитися найважче.
Добро ходить за роботою, а за лінощами - зло.
Добро стоїть доброті на заваді.
До великого терпіння неодмінно прийде вміння.
До господарства треба також доброї голови.
Дізнавайся світу, поки служать літа.
Доки в мішку монет не чують, доти тебе не шанують.
Доки не намучишся, доти не научишся.
До роботи в широкому полі потрібно снаги доволі.
До торби грамоти треба ще й мішок розуму.
Досвід - дуже довга дорога.
Досвід кожного навчить.
Досвід - найкращий вчитель.
Дотримуйся порядку - сон буде спокійний.
До чого охота, до того й робота.
Другий день завжди мудріший від попереднього.
Думай звечора, а починай зранку.
Думай звечора, а починай удосвіта.
Думай і так, і сяк, а роби однак.
Думай, що робити, а роби те, що надумав.
Думають добру думу без зайвого шуму.
Думка за руки прудкіша.
Думки обсіли, аж серце виривається.
Думкою дістанеш далі, ніж очима, винесеш більше, ніж плечима.
Дурний руки опускає, а кмітливий виходу шукає.
Дурні воду каламутять, а спритні рибку хапають.
Душа рибалки - море.

Живий пролізе і крізь вушко голки, якщо розум в нього тонкий.
Живи своїм розумом, але звіряйся з чужим.
Життя так вчить, що на тілі синці лишаються.

За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
Заднім розумом кожний розумний.

<...>

Від слова до діла - як від землі до неба

Аби день переднювати та ніч переночувати.
Аби танцювати вмів, а робити - лихо з ним.
А ви часом - не з Брехунівки?
Аж до діброви чути ваші розмови.
Аж на третій яр чути ваш базар.

Багато дива, аби стільки млива.
Багато листя, до нього - ще б горіхів.
Багато на умі, та мало в коморі.
Багато прях, та щось прядива не видно.
Багато шуму-гамору, а мало толку.
Балаканням роботи не почнеш і не закінчиш.
Балачок до рахунку не беруть.
Без гною не буде врожай горою.
Без діла слабіє сила.
Без охоти нема роботи.
Без охоти не скоро йдуть до роботи.
Без початку нема кінця.
Бережись підлесливого, а на ласкавого не здавайся.
Бесіди багато, а розуму - мало.
Білі руки роботи бояться.
Більше діла - менше слів.
Більше робити, а менше - говорити.
Борода робить мудрим тільки цапа.
Брехали твого батька сини, та й ти з ними.
Брехливий чоловік - як вугілля: хоч не спалить, та очорнить.
Брехливу собаку далеко чути.
Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.
Брехню слухають, а брехунів б'ють.
Брехня далеко не завезе.
Брехня і приятеля робить недругом.
Брехня часта, але пуста, а правда гірка, зате - як квітка.
Брехун на всі заставки.
Брехун раз на рік правду скаже, та й то кається.
Брехнями хліба не їсти.
Брехня, аж услід курить.
Бреше - і не заїкається.
Бреше - і оком не моргне.
Бреше - як шовком шиє.
Буває велика людина на дрібні справи.
Був би початок, а кінець якийсь та буде.
Був, не стало - мов язиком злизало.
Будинки зводять не язиком, а сокирою.
Була б охота - знайдеться всяка робота.
Була б охота - буде гарна робота.
Бурчанням - надокучиш, прикладом - научиш.

В голові тік, а на язиці - ціп: де схоче, там і змолоте.
Вдача - собача: не збрехне, то й не дихне.
Великий рот у вола, а говорити не може.
Великий віялом, та малий діялом.
Великої треба хусти, щоб зав'язати людям усти.
Верба хоч і товста, але всередині пуста.
Весна красна не стільки квітами, скільки роботами.
Вже моє ремесло бур'яном поросло.
Вибирається, як за море стріляти.
Високо літав, та низько сів.
Від бажання приготувати плов, називати ячмінь рисом -замало.
Від діла до діла у кожного своя дорога.
Від людського поговору не запнешся пеленою.
Відмовкою од слова не відговоришся.
Від поради язик не всохне, аби вуха були живими.
Від слова до діла - найтрудніша дорога.
Від слова до діла - найдовша верста.
Від слова до діла - сотні шинків.
Від слова до діла - як від землі до неба.
Від слова "мед" язикові не посолодшає.
Від хвалька-базікала - робота ніяка.
Він і за косою мерзне.
Він набалакає, що на вербі груші ростуть.
Він схожий на курку: знесе одне яйце, а кудахче на весь світ.
Він то й раденький косити, та нема кому косу носити.
Він укусить і меду дасть.
Вовк прийшов у овечій шкурі.
Вовк рахунку не має, бере овець і лічених, і мічених.
Вовча думка, а лисячий хвіст.
Вода в решеті не застоїться.
Вона знає, що в нас у борщі кипить.

<...>

Розкидаємо хлівець та нарубаймо дровець

Аби голова на плечах, а розум - дарма.
Аби день до вечора.
Аби день переднювати та ніч переночувати.
Аж на небі чути, як мухи наші кашляють.
Аж тоді стайню замикає, як коней уже немає.
Аж гарчить, так на меншого кричить.
Андрею, не будьте свинею, коли вас люди величають.
Ані каменю не дадуть голови провалити.
Ані пришити, ані прилатати.

Баба знехотя ціле порося з'їла.
Баба сім літ похмелялася, та з похмілля і вмерла.
Бабка від бабки, як від Києва до В'ятки.
Багато вереску, а вовни мало.
Багато диму, та мало печені.
Багато крику, а шерсті мало.
Біс чортові око не виколе.
Бовть, мов козел у воду.
Бодай ніхто товченого хліба не діждав їсти чи пекти.
Болить бік дев'ятий рік, та не знаю, в якім саме місці.
Був колись горіх, та звівся на сміх.
Був колись господар, а тепер бовкуном їздить.
Буду в попіл умочати, та знатиму, що сам собі господар.
Буду господинею хоч над одним горшком.
Будували - не дрімали: фундамент заклали та й перестали.
Було, та з вітром загуло.
Бур'ян росте й без поливу.
Бути б негоді, та сніг завадив.
Бути козі на торзі.

Важкий білий хліб.
Василь брат бабі в перших.
Ваша Катерина нашій Орині - двоюрідна Одарка.
Ваше і шило - голило, а наша й бритва - не хоче.
Вали кулем - потім розберем.
В гарячці лежить, а без пам'яті хліб їсть.
В голову, як у торбу: що знайдеш, те й сховаєш.
Вдає пана, а їсть солому.
Вдає пана, а не їв зрана.
Вдача - собача, натура - вовча.
Вдень від спеки ховається, увечері - від комарів.
Вдень працювати нудно, а вночі - кусаються комарі.
Вдень скіпку світить, а вночі тіні шукає.
Від порога хату мете, а в казані млинці пече.
Від чого кіт гладок: поїв - та й набок.
Від чужої брами - і ключі в воду.
Вік учись, а дурнем помреш.
Він аби тільки за тонший кінець ухопив.
Вільно собаці й на владику брехати.
Він без кінця воду варить, а нічого не смалить.
Він би ґаздував, якби батога мав.
Він гасить вогонь олією.
Він добрий жнець, та вузький загонець, а як широка нива, то бестія лінива.
Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить.
Він і в пташиній тіні сховається.
Він і за косою змерзне.
Він і з каменю борошно змеле.
Він і квашею зуби поламає.
Він і на холодну воду дме.
Він коня шукає, а кінь його виглядає.
Він собака добрий: як годуватимете, то не почуєте, як і гавкає.
Він такий, що його й кури заклюють.
Він товче воду в ступі.
Він то й радий косити, та нема кому косу носити.
Він тямковитий до дрібниць.
Він такий, що і в ложці води втопиться.
Він, цей хліб, не тільки не молочений, а й на тік не волочений.
Він - як зла курка: їсть у нас, а несеться у сусіда.
Восени багач, а навесні - прохач.
Воскова вдача: аби до тепла, так і тане.
В очах мигтить, а в голові свистить.
В очереті шукає сучка.
В порожній стодолі й горобці не тримаються.
В порожній стодолі і миша не втримається.
В порожній бочці дзвону багато.
Все один чорт: що собака, що хорт.
Все одно, що зелене жати, що нічого не мати.
В середу родилася, а кобилу вкрала в четвер.
Все починає, та нічого не кінчає.
В сімох водах руки миє.
В службі - пес, а вдома - свиня.
Все одно, що голкою криницю копати.
Всіх би перегнав, та бігти боюсь.
Всюди він рогом зачепить.
Всю ніч просиджу, а ночувати не стану.
Всю цю роботу - докупи змести та в сміття.
Всякий знає, як чобіт муляє.
Всяку ягоду в руки беруть, та не всяку до рота кладуть.
Втікаючи від дощу, остерігайся граду.
Втопили кота миші в помийниці, та тільки мертвого.
Втратив млина - викидай і жорна.
Втратив хвилину - втратив і годину.
Втратили сокиру, аби топорище вернулося.
Втрачена волосина здається мотузкою.
Втраченого дня ні за які гроші не купиш.
Втраченого часу не доженеш.
В хаті - наче люди не бували, а тільки гуси ночували.
Вхопив кіт сало та й кричить, що мало.
Вхопив шилом патоки.

Голодний не доварить, голий не дошиє.
Гониться за лисицею, а стріляє зайця.
Горе дворові, де корова розказує волові.
Горе тобі, воле, якщо тебе корова рогом коле.
Горе тому, в кого нема порядку в домі.
Горе тому, хто сидить дарма в домі.
Горе - усьому доброму злодій.
Горілка без вогню спалить.
Горілка серце веселить, та од неї голова болить.
Горобці горох з'їли, а свиня у клітку попала.
Городить таке, що ні літо, ні зима.
Горя боятися - і щастя не бачити.
Господар: аж тоді стайню зачиняє, як коня вже немає.
Господар з тебе кепський, як із собачого хвоста сито.
Господар на всю губу.
Господар, що свині попродав.

- Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п'ю, чи я жінки не б'ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?

Господиня: сорок грядок - одна диня.
Гостра була сокира, та на сук натрапила.
Готово, та безтолково.
Гречана каша хвалилась, ніби вона з маслом родилась.
Гречка в нього на бороді цвіте.
Гризе, мов іржа залізо.
Гулі не одного в постоли взули.
Гуляли, поки голі стали.
Гультяйство губить господарство.
Гучно, бучно, а п'яти мерзнуть.

Давався скарб, та не зумів надбати.
Давали, та з кишені не виймали.
Давали, та з рук не пускали.
дівка не плетена.
Дивіться на нього сьогодні, бо завтра не дотов­питесь.
Димом догори пішло.
Дим вогню не боїться.
Дівка заплетена, а хата не метена.
Дівка шиє та співає, а мати поре та плаче.
Дід дурний диба, піймав жабу, каже: риба.
Діжа, діжа, треба тобі віхтя та ножа.
Діла на копійку, а балачок - на карбованець.
Діркою дірку латає.
Дід побачив, що село горить, схопив торбу - й далі.
Для дурня - ні гір, ні долів.
Дметься, як жаба в болоті.
Дметься, як пузир на воді.
До багаття з ковальським міхом біжить.
Добрався, як вовк до кошари.
Добрався, як кіт до сала.
Добра кобила, що воза побила.
Добра диня шакалові дісталася.
Добра кума, та розуму нема.
Добра та річ: попоїв - та й на піч.
Добра псові муха, якщо гола юха.
Добре, що в очей немає рук: все захопили б.
Добре вмостився: під голову кулак, а ногами вкрився.
Добрий горщик, та поганий борщик.
Добрий пес луччий, як злий чоловік.
Добрий господар збере, а поганий - розтринькає.
Довго будувати - дорожче обійдеться.
Довго чекали, а дива не бачили.
Дурному не скучно ніколи: сидить та й регоче.
Дурному свого розуму не вставиш.
Дурному синові й батьківське багатство - не в поміч.
Душа міру знає: вип'є та й лежить.
Жаба і на вола рот роззявля.
Жвавий, як рак на греблі.
Живемо, як двоє в чоботі.
Живіт та головка - ледарська одмовка.
Живіт товстий, та лоб пустий.
Життя вільне, як собаці на цепу.
Жне, де не сіяв, меле, де не віяв.
Журавель у небі, а ти йому вже ціну виставляєш.
Забажав печеної криги.
За безплідну працю й не дякують.
Забив йому сук в голову.
Забив, як ведмедя жолудь.
Заблудив між трьох дубів.
Заборони щось дурневі - і він неодмінно це зробить.
За все береться, та не все вдається.
Завтраками коня годував циган, та пізно передумав.
Заганяє качки собою.
Злі то двері, котрі будь-який ключ відмикає.
Здобуте без праці не цінується.
З дуги оглоблі не майструють.
З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить.
З дурнем пива не звариш.
З дурнем розмова, як з вітром полова.
З-за вугла мішком прибитий.
Ззаду і так, і сяк, а спереду - дурак.
Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.
Зима була - чом не пряла, весна була - чом не ткала?
Зійшов з ума, та не свого, а чужого.
З козла - ні шерсті, ні молока.
З лежні не буде одежі, а зі спання - коня.
Зимою й пес хату ставить.
З їжака не буде бика.
З ледарем поведешся - горя наберешся.
Зловив зайця за хвіст.
Злодія не бити - доброго губити.
Злому женцеві кожний серп тупий.
Змайстрував таке, що купи не тримається.
Змилувався Бог над раком та дав йому ззаду очі.
Змилувався рак над жабою, та й очі видряпав.
З пуху фортець на будував.
Зриває лише ті плоди, які вже на землі.
Зробив дірку до бублика дядя, на себе дивлячись.
Зробив з глека лійку, а з живота - барило.
Зробив з дуба шпичку.
Зробив з лемеша швайку.
Зробив з поросяти карася.
Зробив курям насміх.
Зробив на п'ятак, а зіпсував на гривеник.
Зробив: на собаку мале, на кішку - велике.
Зробив на свою подобу.
Зробив сяк-так, а вийшло ніяк.
Зробив наспіх, як насміх.
Зробив на швидку руку, та на босу ногу.
Зробив спішно, то й вийшло смішно.
..
Їж, на живіт не зважай, аби шкура витримала.
Їж, козо, лозу, коли сіна нема.
Їжте, очі, хоч повилазьте: бачили, що купували.
Їздив ні з чим, привіз воза.
Їздили та возилися і за дуба зачепилися.
Його де не посій, то вродиться.
Його кури заклюють.
Його й кури загребуть.
Його мати моїй матері - двоюрідна Параска.
Його робота не лізе ні в які ворота.
Йому й ворона за солов'я стане.
Йому пробігла собака проміж ногами.
Йому щодня неділя.

Кажуть, що п'яниця, але то брехня: він не п'є, а просто ковтає.
Калина хвалилася, що з медом солодка.
Кашляй собі помалу, щоб на весь рік стало.
Квап - поганий порадник.
Кепський господар десять робіт починає, та жодної не кінчає.
Кепський то господар, коли десять робіт починає, а жодної не кінчає.
Кепський то господар, що в своїй хаті змокріє.
Казав сліпий: "Побачимо".
Казав сліпий до глухого: "Слухай, як безрукий голого обдирає".
Києм того, хто не береже свого.
Кинув своє смажене і побіг за чужою редькою.
Кисличка від кислички різнитися не має звички.
Кишеня в злодія у мішку.
Кінчив усю науку, а книг не брав у руки.
Кіт із дзвіночком - мишам забава.
Кіт їв би рибу, та в воду лізти не хоче.
Кіт мишей під стелею не ловить.
Кіт у рукавицях не зловить птиці.
Клаповуху хоч родзинками годуй, а все буде клаповуха.
Клуня палає, а підкласти соломи немає.
Книг одцурався - і дурним назвався.
Кляча воду везе, цап бородою трясе - обоє при ділі.
Короткої нитки у вузлик не зав'яжеш.
Косити вмію, та вперед іти не вмію.
Косить би косив, та коли б чорт косу носив.
Косо, криво, аби живо.
Котюзі - по заслузі.
Кравець такий, що тільки мішки вміє шити.
Красавиця - з-під столу кусається.
Краще втратити отару, ніж розум.
Краще гляди свого носа, ніж чужого проса.
Краще з розумним два рази згубити, як з дурнем раз знайти.
Краще один дурний, ніж десять нерозумних.
Краще скласти руки, ніж працювати, опустивши рукава.
Крива овечка - знахідка для вовка.
Криве колесо себе ж забруднює.
Криве коромисло зручніше рівного.
Кривого веретена не випрямляють, але й не вики­дають.
Крук і в морі не змиє чорноти.
Крутив і так, і сяк, а вийшло абияк.
Круть-верть - в черепочку смерть.
Кував, грів та на пшик звів.
Куди вітер дме, туди й гілля хилиться.
Куди вітер, туди й він.
Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею.
Куди коваль з кліщами, туди й жаба з лапами.
Куди тобі кисіль їсти: ти й квашею замазався.
Кудкудахкає на току, а яйце знесла в кропиві.
Кумова хата горіла, а моя тітка руки нагріла - ось ми й родичі.
Кручену вівцю вовк не бере.
Купив, та насилу втік.
Купив Хома хорта, а Ярема - чорта.

Літає добре, а сісти не може.
Літо просвистав.
Ловко піч змайстрував: весь дим у своєму подвір'ї.
Ложка дьогтю зіпсує бочку меду.
Лука негребена, як дівка нечесана.
Лупилось курчам, а виросла чечітка.
Лучив у корову, а попав у ворону.
Лучче бути гарною наймичкою, ніж ледачою хазяй­кою.
Лучче бути хвостом живої собаки, ніж головою дохлого лева.
Лучче з розумним у біді, ніж з дурнем у добрі.
Лучче нехай буде злий, ніж дурний.
Любить свиню, тільки смалену.
Люди будують, а свині риють.
Люди - жать, а ми на межі лежать.
Люди йдуть жати, а ми на осонні лежимо.
Людина він розумна, тільки праця його бридка.
Людина без освіти - що корова без молока
Людина, що заблукала, кричить; хто міряє п'яддю, помиляється.
Люди - орать, а він - досипать.
Люди - орать, а ми - руками махать.
Люди працювати, а він - повітрям торгувати.
Людям свято - свині смерть.
Люльку шукає, а вона в зубах.

Молодець - не згірш старої баби.
Молодець проти овець, а проти баранця - і сам вівця.
Молотив цілий день, а віяти нічого.
Молотити торішню солому - краще й не виходити з дому.
Море мукою засіяв.
Моя хата небом крита, землею підбита, вітром загороджена.
Моя хата скраю - я нічого не знаю.
Мудрий не все скаже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Мудрий пан по шкоді: коні вкрали, то він стайню закрив.
Мудріше теля від корови.
Муха одна весь борщ зіпсує.
М'ясом хвалиться, а він і юшки не їв.

Набалакала, наговорила: дайте жолобчастого Данила.
На батогові далеко не заїдеш.
На безплідне дерево й кози не скачуть.
Набрався сорому, що й світа не бачить.
Набрався, як лин мулу.
Набрався, як свиня.
Набрав, що аж голому поза пазухою повно.
Набрид гірше гіркої редьки.
Набув, як сокола, а тяжко збути, як осла.
На вербі груші, а на осиці кислиці не ростуть.
На вершині і ворона скидається на орла.
На вітер надіятися - без мелива бути.
На вовка неслава, а овець їсть Сава.
На вовка помовка, а кобилу вкрав Жорка.
На гарбі зайців не полюють.
Навпростець тільки ворони літають.
Нагадав козі смерть.
Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, поки не здохне.
На тобі, Данило, що мені не мило.
Нате й мій глек на кварту, щоб і я була Химка.
Нате й мою сироватку, щоб і моя була масниця.
Наче свиня: спідтишка мішки рве.
На печі гаряче, а на лавці тісно, на лежанці пече, а на полу - смішно.
На чорта й ворота, як нема ні хати, ні плота.
На тобі, куций, кашки, щоб і ти знав Великдень.
Наша Катря то шиє, то поре, тільки ниткам горе.
Наша хата з холодом не спориться: як надворі тепло, то й у нас тепло, а як холодно, то й у нас так.
Наша хата скраю - я нічого не знаю.
Нашвидкуруч робити - чортам годити.
На швидку руку - собі на муку.
Наше діло півняче: проспівав, а там, хоч і не розвидняйся.
Наш кравець дубовою голкою шиє.
Наш кравець на великих пнях любить правити.
Нашим очам - не перший базар: гірше було, та перелупали.
Нащо в криницю воду лити, коли вона й так повна?
Нащо свині намисто?
На чуже пшонце окропцю не приставляй.
На чужий коровай очей не поривай: свій заробляй.
На чужій козі хутро - й на задній нозі.
На чужу роботу дивитися - ситому не бути.
Нашій кішці миші хвоста від'їли.
На що гляне - те й зів'яне.
Не бачила сова орла, а як побачила, то аж зомліла.
Не бачить лісу за деревами.
Не бачить сова, яка сама.
Не бережеш річ - не натопиш і піч.
Не буде з пса ні солонини, ні ковбаси.
Не будь тією людиною, що догори щетиною.
Ні купити, ні продати, ні жувати, ні ковтати.
Нікчему півня шукай, де росте курай.
Ні орати, ні волочити - хіба що небо коптити.
Ні пес, ні баран, але й не Іван.
Ні п'ється, ні ллється, ні в чарці не остається.
Ні плуга, ні поля - хоч виспишся доволі.
Ні рак, ні жаба, а просто п'яна нахаба.
Ні риба, ні м'ясо, а щось наче гриб.
Ніс, ніс, а на порозі впустив.
Ні сіло, ні впало, з'їв кіт сало.
Ні се, ні те, ні "кукуріку".
Ні стругане, ні тесане.
Ні удою, ні убою.
Ніхто не чув, як комар чхнув.
Ні швець, ні кравець, ні на дуду грець.
Ні шити, ні пороти.
Носив кіт сало, поки його не стало.
Носить воду в нову бочку - забув навіть про сорочку.
Носить голову тільки для шапки.
Носиться, як баба зі ступою.
Носиться, як дурень зі ступою.
Носиться, як дурень з тесаною торбою в будень.
Нудьга за біду дочку оддав, а халепа на весіллі грав.

Обернув кота хвостом.
Обібрав, як молоденьку липку.
Обіцянка - цяцянка, а дурневі - радість.
Обіцянка - цяцянка, а цяця й досі в кишені.
Отак наші гадки б'ють: ні з чим додому йдуть.
Отак, не бродячи, качку піймав.
Отак, тату, зроби ковальський пшик.
От вам мука: рукавиці за пазухою, а ніяк не знайдете.
От і нагадав козі смерть.
Оце вшив: два чоботи на одну руку.
Оце надулась: наперед п'ятами взулась.
Оце так чорт: скору роботу бере.
Оце тобі, Гапко, за те і плата, що в тебе голівка губата.
Оце, мамо, люди вже хвалять і нас: ви мене, а я вас.
Оце тобі швець, коли за крамаря не хотіла.
Оце Федот роззявив рот, а толку - ні на голку.
Очам видно, та ногам набридло.

Палець об палець не вдарить.
Пані на всі сани, тільки хвіст волочиться.
Партач найбільше трісок робить.
Пень горів, а він руки грів.
Перевівся на руді миші.
Перед сороками просо сіє.
Передумкою зіпсованого не виправиш.
Перезріле яблуко ще висить, а червиве давно впало.
Піймав куцого за хвіст.
Пірнати він уміє, лише випірнати не навчився.
Пірнала-пірнала черепаха, та підводним човном так і не стала.
Піску в снопи не в'язатимеш, з пір'я фортеці не будуватимеш.
Після бійки кулаками розмахують.
Після рубанка - сокирою.
Пугач солов'їв не переспівує.
Пшениця - дурниця, а гроші - мана: сьогодні є, а завтра нема.
П'яний - гірше скаженого пса.
П'яниця і з каганця питиме.
П'яному гори немає - усе рівне.
П'яному й калюжа по вуха.
П'яному море по коліна.
П'ятами накивав - аж залопотіло.
П'ять днів нічого не роблять, на шостий - відпочивають.

Рад би й він косити, та нікому косу носити.
Рад дурний, що пиріг великий.
Радий дурний, що знайшов дурнішого од себе.
Раденький, що дурненький.
Ранні пташки росу п'ють, пізні - слізки ллють.
Рання пташка дзьобик чистить, а пізня від сонця очі жмурить.
Ранні пташки воду п'ють, пізні - слізки складають у всі валізки.
Ремісник: старі недоробки поправляє, а до нових майстра наймає.
Рибачив, рибачив, а риби не бачив.
Риба починає смердіти з голови.
Риби не навудив, а шмат хліба спудив.
Рибка в ріці, та не в руці.
Рівне ягня проти коня.
Рівно, криво, аби живо.

Сила воляча, а ум - телячий.
Сила без мети - порожні роти.
Сила без ума - толку нема.
Силою колодязь копати - води не пити.
Силуваним конем не наїздишся.
Сильний ведмідь, а дуги не зігне.
Сирая земля, та не мати моя.
Сирно і масляно - корова отелилася.
Сирого не їм, печеного не хочу, вареного терпіти не можу.
Ситий собака не нудьгує.
Сів поперек: ні взад, ні вперед.
Сів, як на льоду.
Сідайте, на чому стоїте, ще й ноги звішуйте.
Сім верств не полічить Матвій.
Сім воріт, і всі без чобіт.
Сім днів молотив, а на восьмий з'їв.
Сім літ минуло, як музика грала, а він і досі танцює.
Сім мішків гречаної вовни.
Сім п'ятниць на тиждень у п'яниць.
Сіємо, оремо, а хліб з базару їмо.
Сіткою води припасає для біди.
Сіяли втрьох горох, а вродило - на двох.
Сіяли гречку, а вродив мак - добре, хоч не будяк.
Сіяли насіння на дубове коріння.
Скажи, покажи та в рот положи.
Сказав би, та піч у хаті.
Сказано - велика птиця: як горобець!
Скільки б ворона не купалась, гускою не стане.
Скільки заробив, як комар надзижчав.
Скільки не витягуй рукава, не для тебе булава.
Скнарі гроші, що мусі калоші.
Скорий поспіх - людям посміх.
Скороспілка - горобині не спілка.
Столяр: робить цівки на денцівки.
Стривай, кума: не з тої ноги танцювати пішла.
Стриже вовну разом із шкурою.
Стрілець мокрий, а рибалка сухий - нічого не варті.
Стрілив у ворону - попав у корову.
Стріляв у качку, а підстрелив жабу.
Стругав, стругав дишло, та й сірника не вийшло.
Стук-грюк, аби з рук.
Стукотить, гуркотить - комар з дуба летить.
Суперечок нема, але й діла не видно.
Сусід спати не дає: добре живе.
Схаменувся куций, як хвоста не стало.
Схилився на коліно, та стовк собі коліно.
Схотів з чорта молока, а він не пасеться.
Сюди ник, туди ник, та й день невелик.
Сюди ник, туди ник, та й день зник.
Сюди тень, туди тень, та й пройшов Івану день.
Сяде курка й без покладу.
Сяк-так, накосяк, аби не по-людськи.
Сьогодні пан годує, а завтра, може, й не взує.
Сьогодні - святого нероби: хто не робить, того не візьме хвороба.

Та в лузі, а та в перелузі.
Така хата тепла, що потієш, дрижачи.
Така рідня, як чорт козі - дядько.
Така честь, як собаці на ярмарку.
Така вже вдача собача.
Той сказав на глум, а він узяв на ум.
Той, хто не вчився, довіку в сутінках.
Той стільки втне, як швець шилом молока.
Той у бороні, а той у стороні.
То лінива дівка, як не метена долівка.
Толкуємо про ялові гуси, що на псарню літають, а молока носять потроху.
То не складно, що не ладно.
Торох - горох, змолотили - квасоля.
Торох - об стіну горох.
То такий коваль, що вміє зробити з заліза пшик.
То такий, що знайде що їсти.
То такий, що не дасть і вилами по спині.
Треба ще йому сім літ свині пасти.
Треба, як собаці бантик.
Три дні поробив, то всі кози в золоті.
Тринди-ринди - коржі з маком.
Трохи мати вареників наварила, рукава закачала, водички примчала, огледілась - ні муки, ні сира, так вона сіно місила.
Трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса.
Труситься, як осичина.
Трясеться, як лист на осиці.
Трьом свиням їсти не дасть.
Тупий серп гірше гострого руку вріже.
Тут дощу ждуть, а він іде, де жнуть.
Тут рубають, а там тріски падають.
Тяжко з каменю олію видушувати.
Тяжко нести, та шкода кинути.
Тяжко сіяти, коли нічого орати.
Тятиву натягає, а стріла не летить.

У безплідне дерево й блискавка не вдарить.
Унадилась свиня в город.
У найспілішому яблуці - найперша ґандж.
У нас вітер хату мете, сонечко хліб пече, вода згори сама ллється - все гаразд ведеться.
У нас самих свині не їдять.
У нашої пряхи -дочки: ні одежі, ні сорочки.
У невдахи навіть диня буває недозрілою.
У недбалої квочки шуліка - свояк.
У нероби завжди неврожай.
У неряхи та непряхи нема доброї рубахи.
У нехая торба лихая.
У нього від скупості губи злиплися.
У нього все виходить шиворот-навиворот.
У нього горище без даху.
У нього дірка в жмені.
У нього не всі дома.
У нього не кишеня, а торба.
У нього неначе будяк у роті.
У нього розуму багато, та вдома не ночує.
У нього сім п'ятниць на тиждень.
Упіймали плотку, що не лізе в глотку.
У поганого хазяїна й колесо з воза позичать цигани.
У поле мене не бери і дома не лишай.
У порожніх ясел - менше роботи.
Уперте теля - вовку користь.
У п'яниці, коли не під очима синє, то плечі в глині.
У п'яного кулаки дрова рубають, а як прохмелиться, то й сокира не бере.
Уродили на вербі груші.
У роззяви Дарії - кожен день аварії.
У роззяви рот завжди відкритий.
У рукавицю напасся вітру на всю зиму.
У руках гроші тримає, як ятір воду.

Хоч би сова попід небом літала, та соколом не стала б.
Хоч вовки кобилу з'їли, так ми воза не дали.
Хоч вдача гаряча, та розум дурний.
Хоч голий, зате в поясі.
Хоч господар мене рано збудив, то я надолужив, взуваючись.
Хоче ґаздувати, та не вміє коню хвоста зав'язати.
Хоче справити з мухи два кожухи.
Хоч і свиня, а все-таки чоловік.
Хоч кіл на голові теши, а він таки своє.
Хоч за півня, аби срібне пір'я.
Хоч куліш, та виделкою.
Хоч кума, але чортом дивиться.
Хоч не влад, та широко ступає.
Хоч море велике, та вода не годиться.
Хоч одвірка ламай, а з хати виходь.
Хоч плач, пане, а коса не бере.
Хоч позаду, хоч без ладу, але до упаду.
Хоч сто літ продавай піт, а багатим не станеш.
Хоч ти, пане, кричи, хоч взагалі лопни, а кобила не везе.
Хоч усю ніч топи піч, а небо від жару не лопне.
Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти.
Хоч у чоботях, а слід босий.
Хоч у голові пусто, аби грошей густо.
Хоч ти ледачий, та комір стоячий.
Хоч ялова, але телись!
Хрін дешевий, але й він колись може приїстися.
Хрін редьки не солодший.
Хромого пса легко догнати.
Хто багато знає, той мало має.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Хто багато починає, той нічого не кінчає.
Хто береться за багато діл, той зробить мало.
Хто собою керувати не вміє, той і другого на розум не наставить.
Хто співати не вміє, того добре чути.
Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще більше забруднить.
Хто терпить улесливість жінки, терпить і роги на лобі.
Хто спішить, той людей смішить, а хто тихо ходить, той на ум наводить.
Хто частенько випиває, той під тином спочиває.
Хто чужим волом оре, той криві борозни тягне.
Хто шага не береже, той не варт і копійки.
Худе дерево в сучки росте.
Худий живе - як тріска пливе.

Цап на городі - найдавніший сторож.
Цей не з тих псів, що шукають поводирів.
Це йому й за вухом не свербить.
Цень-цень, аби день, а вечір - близько.
Це таке сіно, що й попадя, посоливши, у середу їла б.
Це така, що ні зварити, ні спекти.
Це такий, що за шматок кишки піде сім верст пішки.
Циган брався собаку підкувати, та ковалі не йдуть.
Цигану літо, що грішнику рай.
Циганська кобила день біжить, а три - лежить.
Цим очам не перший базар, а вже третій ярмарок.
Цілив у орла, а попав у вола.
Ціле літо просвистав.
Ціле літо косив сіно, а за вечір коза з'їла.
Цілився у ворону, а попав - у корову.
Цукру хоч повний віз, а віз - усе солоний.
Цуцик такий, що і панові до ноги ластиться.
Цьогорічний горобець торішнього перевчає цвірінькати.

Чабан без батога, що коваль без горла.
Чуже - й мило милило, а моя - й бритва не хоче.
Чужий одяг просторний, чужий кінь - невтомний.
Чужий хліб боком вилізе.
Чужим хлібом - гада ловити.
Чужими руками легко жар загрібати.
Чужим ніхто не насититься.
Чужим хлібом ситий не будеш.
Чужий хлівець не радує овець.
Чужі ворота тяжко запирати.
Чужі гріхи перед очима, а свої - за плечима.
Чужі руки легкі, та всього й вони не зроблять.
Чужу стріху латає, а своєї не має.
Чхали, чхали, та в степу й заночували.

Швець без чобіт, а тесля - без воріт.
Швець Данило що не пошиє, все криво.
Швець, мнець, копитець набрав підошов та й до чорта пішов.
Швець - не купець, а коза - не товар.
Швець що ступить, то збреше.
Швидка робота - чортова смакота.
Швидке колесо саме на себе багно накидає.
Швидкий, як ведмідь за перепелами.
Швидкий, як черепаха.
Швидко робить, та переробляє довго.
Шиє та поре, та все ниткам горе.
Шиє, шиє, а пороти почне, аж як нитки кінчаться.
Ший, дівонько, дошиєш, то будем виплутувати.

Що спина принесе, те він до шинку віднесе.
Щось робить, а нема ні за ним, ні перед ним.
Що там говорить, як балакати нічого.
Що швидко родиться, швидко й засихає.
Що швидко робиться, скоро викидається.

Я йому і так, і сяк, а він мені і теє, і теє, як його?
Я - й товкач, і помело.
Яка коса, така і бабка.
Як багато пастухів, то й вовкам привілля.
Якби все одно, то лазили б у вікно, а так дверей шукають.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Якби йому довгий хвіст, то сам собі боки поодби­­вав би.
Якби кури не заклювали, то ще живий був би.
Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей попалила б.
Якби мені той розум наперед, що на послі.
Якби не діти, добре було б і в корчмі сидіти.
Якби в женця не клесачка, пропав би, як собачка.
Якби свині крила, вона б небо зрила.
Якби жабі хвоста, не була б проста.
Якби шевцеві не правило, то його скривило б.
Якби Сонька робила, то взута ходила б.
Як був собі та не мав собі, то осталося й сові.
Як той товкач: що загадають, те й робить.
Як п'ян, то капітан, а проспиться, то й свині боїться.
Як у житі кукіль, то хлібові покій, а як звонець, то йому кінець.
Як часто за шапку береться, то не скоро піде.
Якщо гарба перестане возити дрова, то сама піде в піч.
Я такий, як хліб м'який.

Щодо придбання книжок звертатися за адресою:
01025,
вул. Стрітенська, 17, оф.1.
м. Київ - 25, Україна.
тел. (380 44) 2124632
e-mail: bogdana@viaduk.net