Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той нiколи не припиняє вчитися, хоча б зовнi вiн i здавався бездiяльний.
*
Нi про що не турбуватися, нi за чим не турбуватися - значить не жити, а бути мертвим, адже турбота - рух душi, а життя - це рух.
*
Що може бути солодше за те, коли любити прагне до тебе добра душа.
Надмiр породжує пересит, пересит - нудьгу, нудьга ж - душевну тугу, а хто хворiє на це, того не назвеш здоровим.
*
Любов виникає з любовi; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
*
Хiба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ходi не дотримує мiри?
*
Як купцi вживають застережних заходiв, аби у виглядi добрих товарiв не придбати поганих i зiпсутих, так i нам варто якнайретельнiше пильнувати, щоб, обираючи друзiв, цю найлiпшу окрасу життя, бiльше того, - неоцiненний  скарб, з  недбальства не натрапити на щось підроблене.
*
Не все те отрута, що неприємне на смак.
*
Добрий розум робить легким будь-який спосiб життя.
Як черевик i ступня не оберненi врiзнобiч, так i нахил душi створює вiдповiдне до себе життя.
*
Бери вершину i матимеш середину.
*
Кожного вабить до себе своя пристрасть.
*
Хiба свiт i народ - не лiпше видовище, ще й дармове, подiбно до вiдомого Пiфагорового торжища? Ти бачиш, як один стогне пiд тягарем боргiв, другий карається честолюбством, третiй - скнарiстю, четвертий - хворобливим бажанням споглядати безглуздi речi.
*
Мудрi люди, плаваючи на кораблi, вивчають для свого пожитку нещастя iнших i позирають на них згори, як гомерiвськi боги.
*
Коли ти не озброїшся супроти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не зiпхнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти у моральне зло.
*
То навiть добре, що Дiоген був приречений на заслання: там вiн узявся до фiлософiї.
*
Так само, як боязкi люди, захворiвши пiд час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть на невеликого човна, а звiдти знову переберуться у тривесельник, але нiчого не досягають цим, бо разом iз собою переносять жовч i страх,- так і життєвi змiни не усувають з душi того, що завдає прикростi і непокоїть.
*
Безумцевi властиво жалкувати за втраченим i не радiти з того, що залишилося.
*
Ти не можеш вiднайти жодного друга, не нашукавши разом з тим i двох-трьох ворогiв.
*
Бiльше думай, а тодi вирiшуй. Спiши повiльно!
*
Як музичний iнструмент, коли ми чуємо його здалеку, видається нашому вуховi приємнiший, так i бесiда з вiдсутнiм другом буває звичайно набагато любiшою, анiж iз присутнiм.
*
Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати - це наполовину завершити.
*
Скiльки зла криється всерединi за гарною подобою: гадюка ховається в травi.
*
О коли б змога писати так само багато, як i мислити!
*
Майбутнiм ми маримо, а сучасним гордуємо: прагнемо того, чого немає, i нехтуємо те, що є, так нiби минуле зможе вернутись назад або напевно мусить здiйснитися сподiване.
*
Кожен народжений, який усiм серцем шукав, безперечно знайде i побачить те, що помiтити можуть очi не всiх людей, а лише блаженних.
*
У тих, хто душею низький, найкраще з написаного i сказаного стає найгiршим.
*
Уподiбнюйсь пальмi; чим мiцнiше стискає її скеля, тим швидше й прекраснiше здiймається вона догори.
*
Повiльна постiйнiсть накопичує кiлькiсть, бiльшу вiд сподiваної.
*
О коли б ми в ганебних справах були такi ж соромливi i боязкi, як це часто буваємо ми боязкi i хибно соромливi у порядних учинках!
*
Визначай смак не а шкаралупою, а за ядром.
*
Розум завжди любить до чогось братися, і коли вiн не матиме хорошого, то звертатиметься до поганого.
*
Воiстину, моя самотнiсть вiдкрила менi небо!
*
Одне менi тiльки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
*
З видимого пiзнавай невидиме.
*
Щасливий, хто мав змогу знайти щасне життя. Але ще щасливiший той, хто вмiє ним користуватися.
*
Не досить, щоб сяяло свiтло денного сонця, коли свiтло голови твоєї затьмарене.
*
Сповiрившись на море, ти перестаєш належати сам собi.
*
Похибки друзiв ми повиннi вмiти виправляти або зносити, коли вони не серйознi.
*
Я знайшов гавань, прощайте, надії i щастя, досить ви грали мною, тепер грайте iншими.
*
Немає нiчого небезпечнiшого, нiж пiдступний ворог, але немає нiчого отруйнiшого вiд удаваного друга.
*
Мудрець мусить i з гною вибирати золото.
*
Коли велика справа - панувати над тiлами, то ще бiльша - керувати душами.
*
Збери всерединi себе свої думки i в собi самому шукай справжнiх благ. Копай всерединi себе криницю для тiєї води, яка зросить твою оселю, i сусiдську.
*
Для шляхетної людини нiщо не є таким важким, як пишний бенкет, особливо коли першi мiсця на ньому займають пустомудрi.
*
Хiба не любов усе єднає, будує, творить, подiбно до того, як ворожiсть руйнує.
*
Природа прекрасного така, що, чим бiльше на шляху до нього трапляється перешкод, тим бiльше воно вабить, на зразок того найшляхетнiшого і найтвердiшого металу, який чим бiльше треться, тим чудовiше вилискує.
*
Неправда гнобить протидії, але тим дужче бажання боротися з нею.
*
Чи знаєш ти, яких лiкiв заживають ужаленi скорпiоном? Тим-таки скорпіоном натирають рану.
*
Чим бiльше гальмуєш природу, тим бiльше її збуджуєш.
*
Зi змiною сутi одне стає іншим за своїм буттям.
*
Слiпi очi, коли затуленi зiницi.
*
Як лiки не завжди приємнi, так i істина буває сувора.
*
Все минає, але любов після всього зостається.
*
Кому душа болить, тому весь свiт плаче.
*
Тодi лише пізнається цiннiсть часу, коли вiн утрачений.
*
Хто дочекаеться кiнця у вiчноплинному джерелi!
*
Свiт напочатку тiшить, а потiм мучить i карає.
*
Все - трава i лушпиння, все - прах i тiнь, все минає; серцем же людина вiчна.
*
Ти робиш найкращу i для тебе рятiвну справу, коли твердо йдеш шляхом доброго глузду.
*
Як нерозумно випрощувати те, чого можеш сам досягти.
*
Коли твердо йдеш шляхом, яким почав iти, то, на мою думку, ти щасливий.
*
Подiбне до подiбного веде Бог.
*
Вiнець хвали - старiсть.
*
Коли не можу нiчим любiй Вiтчизнi прислужитися, в усякому разi з усієї сили намагатимуся нiкому нi в чому не шкодити.
*
Всяка їжа i пиття смачнi й кориснi, але треба знати час, мiсце, мiру й особу.
*
Немає нещасливiшого, коли душа болить. Вона болить тодi, коли золять думки.
*
А я як був, так i тепер - подорожнiй.
*
Лiд на те й родиться, аби танути.
*
Демон проти демона не свiдчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
*
Без ядра горiх нiщо, так само, як i людина без серця.
*
Краще голий та правий, нiж багатий та беззаконний.
*
Тiлом ми нiщо, але думкою щось, та ще й велике.
*
Облиш забобони, обмий совiсть, а потiм одежу, залиш усi свої хиби i пiдiймайся!
*
Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
*
Наступний, весело освiтлений день - плiд учорашнього, так само як добра старiсть - нагорода хорошої юностi.
*
Солодке пізнає пізнiше той, хто може проковтнути неприємне.
*
Не любить серце, не бачачи краси.
*
Що вподобав, на те й перетворився.
*
Не за обличчя судiть, а за серце.
*
Кожен є той, чиє серце в нiм: вовче серце - справдешнiй вовк, хоч обличчя людське; серце боброве - бобер, хоч вигляд вовчий; серце вепрове - вепр, хоч подоба бобра.
*
Чи може людина, слiпа у себе вдома, стати зрячою на базарi?
*
Пiзнаєш iстину - ввiйде тодi в кров твою сонце.
*
Хiба може говорити про бiле той, котрому невiдоме, що таке чорне?
*
Свiтло вiдслонює нам те, про що ми в темрявi лише здогадувалися.
*
Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
*
I нiхто не може вбити в собi зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши того в себе, як можна взнати й вигнати у iнших.
*
На новий путівець шукай новi ноги.
*
Що з того, коли листок зовнi зелений, та корiнь позбавлений життєвого соку.
*
Чи не дивина, що один у багатствi бiдний, а інший у бiдностi багатий?
*
Як послухаєш і втримаєш поза собою, що писане на паперi, коли зневажаєш те, гримить усерединi твого дому?
*
В усякому разi будьмо незлобивi!
*
Звичайно, з нового поняття у головi мандрiвника повинно виникати бажання.
*
Іншого шляху для нього і вiдмiнного вiд першого простування.
*
Не називай солодким те, що породжує гiркоту.
*
Вiрю, що бiльше єлею має в своїй гладкостi улесник, нiж батько, коли карає, i що фальшива позолота блищить краще вiд самого золота... Але згадай приказку: “Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли пiд нею голови нема”.
*
Не роби благим зла, а плотi - Богом.
*
Одна iстина солодка i стара, все iнше - сiно та гриб.
*
Вода без риби, повiтря без пташок, час без людей бути не можуть.
*
Не все те недiйсне, що недосяжне дитячому розумовi.
*
Тiнь яблунi не заважає.
*
Iстина спалює i нищить усi стихiї, показуючи, що вони лише тiнь її.
*
Шукаємо щастя по кражах, столiттях, а воно скрiзь завжди  з нами; як риба у водi, так i ми в ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь. Воно схоже до сонячного сяяння - вiдчини лише вхiд у душу свою.
*
Математика, медицина, фiзика, механiка, музика зi своїми сестрами - чим глибше їх пiзнаємо, тим сильнiше палять серце наше голод i спрага.
*
Невже ти не чув, що сини вiку мудрiшi вiд синiв дня?
*
Не розум вiд книг, а книги вiд розуму створилися.
*
Скiльки ми накидали в наш шлунок священних слiв!
*
Не дивина дорогу вiднайти, але нiхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та iншого веде - в цьому i важкiсть.
*
Коли хто мандрує по планетах, блукає весь вiк по iсторiях, чи може  взнати, що дiється у серцi?
*
Сiється гниле - виростає запашне, сiється жорстке - виростає нiжне, сіється гiрке - виростає солодке, сiється нiсенiтниця та дурiсть - виростає премудре й прозірливе.
*
Перш за все батька і матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якiй ти стiльки зобов'язаний.
*
Люблю джерело i початок - вiчнi струменi, що течуть вiд випарiв серця свого. Рiки стiкають, потоки висихають, струмки зникають, тiльки джерело вiчно дихає випаруваннями, оживляє i прохолоджує. Одне джерело люблю.
*
Хто швидко прилiпляється до нової думки, той швидко вiд неї i вiдпадає. Що швидко запалюється, те раптово й гасне.
*
Чи може щось ширше розлитися, як думки!
*
Посудина для води, а не вода для посудини. Через те й душа моя, думки та серце мої кращi мого тiла.
*
Не кожен горiх iз ядром, i не кожна стеблина iз зерном.
*
Не уподiбнюйся кроту, що в землю закопався. Як тiльки ненароком прориється на повiтря - ох яке воно йому противне!
*
Свiтло бачиться тодi, коли свiтло в очах є.
*
Той розумiє юнiсть, хто розумiє старiсть.
*
Нова людина має i мову нову.
*
Яка користь бачити, не маючи смаку!
*
Не кiнець те, пiсля чого ще щось має бути. Пiсля справжнього кiнця нiчого бути не може.
*
У низьких та похмурих зовнішностях, як у ветхiй одежi, часом ховається премудрiсть, якої не знало людське серце, i то така, що її жодна коштовнiсть недостойна.
*
Бачити гаманця i не знати, шо в ньому,- це значить, бачивши, не бачити. Очевидно, треба скрiзь дивитися подвiйно: одне брати в душу, а друге у розум.
*
I мудрий часто спотикається.
*
Чи є щось необхiднiше людинi, як дихати. I на те повсюди є повiтря...
О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
*
Одна слава - тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть - це i в пекельнi лихоманки i дочки-ахидницi на опалення нечестивого серця.  Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть - це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
*
Серце, запалене пристрастю до золота, яке любить мудрувати про самi лише гаманцi, мiки, валiзи, - це верблюд, що любить пити каламутну воду i який за в'юками не може пролiзти через тiснi дверi в країну вiчностi.
*
Зрозумiй одне тiлъки яблучне зерно, i досить тобi. Коли в нiм сховалося дерево з коренем, гiлками, листям та плодами, то можна в ньому вiднайти незчисленнi мiльйони садiв, осмiлюся сказати, i незчисленнi світи.
*
Лiлея не знає фабрик - вона i без них красна.
*
До яких порокiв призводять здоров'я  з багатством? Цiлi республiки через те пропали. Чому ж ти багатства бажаєш як щастя? Щастя нещасливим не ро6ить. Чи не бачиш i тепер, скiлькох багатство, як навiдь свiтового потопу, пожерло, а душi їхнi вiд надмiрних затiй, як млинове камiння, самi себе з'їдаючи, без зерна крутяться.
*
Бути щасливим - це значить пiзнати, знайти самого себе.
*
Збери перед собою живописцiв та архiтекторiв i пізнаєш, що живописна iстина мало де iснує, а найбiльшу юрбу їхню посiло невiгластво i немистецтво.
*
Без бажання все важке, навiть найлегше.
*
Землеробство вдесятеро лiпше всiх кручених наук, тому що воно для всiх найпотрiбнiше.
*
Що там веселощi й солодощi, коли нема свiтла? Що там мир, коли нема життя i веселощiв!
*
Як полум'я i рiка, так думка повнiстю не вiдпочиває. Вогонь гасне, рiка спиняється, а безтiлесна і безстихiйна думка рух свiй припинити (чи в тiлi вона, чи поза тiлом) не може анi на мить і продовжує своє стрiмке лiтання через необмеженi вiчностi.
*
Думки, наче повiтря; його годi побачити, але воно твердiше землi i сильнiше води: ламає дерева, руйнує будiвлi, жене хвилi й кораблi, їсть залiзо i камiнь, гасить і роздуває полум'я. Так i думки сердечнi - начебто немає їх, але вiд цiєї iскри пожежа, хвилювання i руїна, вiд цього зерна залежить цiле дерево нашого життя.
Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.
*
Фарби на картинi кожен бачить, але щоб побачити малюнок і живопис, потрiбне друге око. Хто ж його не мав, той слiпий у живописi. Гру музичного iнструменту кожне вухо чує, але щоб вiдчути смак схованої у грi гармонi, треба мати вухо таємного розумiння, а хто позбавлений того, цей нiмий у музицi.
*
Бути пророком чи фiлософом - це прозрiти над пустелю, над стихiйне бродiння щось нове, котре не cтарiє, дивне i вiчне, i вiстити про те.
*
Не тiло, а душа є людиною.
*
Глупiсть тисячi нерозумних живописцiв не може примусити нас зневажати живописне мистецтво, а научає, що ця наука многотрудна, i тiльки дехто з величезної кiлькостi любителiв її осягає.
*
Серце тодi насичується, коли освiчується.
*
З лиця людину можна примiтити, а не з підошви.
*
Зовсiм мертва душа людська, позбавлена природного свого дiла, вона подiбна каламутнiй та смердючiй водi, в тiснотi умiщенiй.
*
Що хочеш, шукай, але не згуби миру.
*
Будь ласка, вiдчуй, що розумним i добрим серцям набагато милiший   i шанованiший природний i чесний швець, нiж  безприродний статський радник.
*
Так як в органi одне повiтря через рiзнi трубки рiзнi голоси витворює, отак у людському тiлi один розум по-рiзному діє, розкладаючись на рiзнi складники.
*
Схильнiсть до дружби нi куплею, нi проханням, нi насиллям не досягається...
*
Дружать тiльки з тими, до  кого вiдчувають особливе духовне ваблення.
*
Коли вовк грає на свирiль, ведмiдь танцює, а лошак носить поноску, годi не смiятися. Кожна нешкiдлива невiдповiднiсть смiшить. А  коли вже вовк став пастухом, ведмiдь ченцем, а лошак радником - це не  жарт, а бiда. О коли б ми пiзнали, як це суспiльству шкiдливо.
*
Довго сам учись, коли хочеш учити iнших. В усiх науках та мистецтвах  плодом є правильна практика.
*
Годi побудувати словом, коли те саме руйнувати дiлом.
*
Буття i слава iменi нероздiльнi, як добре зерно iз гiлками, як джерело із потоками, як сонце з промiнцем. Марнославство ж, як трава, що росте на покрiвлях, передчасно мусить засохнути.
*
Роби те, до чого народжений, будь справедпивий і миролюбний громадянин, i досить iз тебе.
*
Розум гострий у багатьох, але не всi навчилися мислити.
*
Життя наше - це подорож, а дружня бесiда - не вiзок, що полегшує мандрiвниковi дорогу.
*
Чисте небо не боїться блискавки та грому.
*
Видно, що життя оживає тодi, коли думка наша, люблячи iстину, дослiджує стежини й, а зустрiвши око її, торжествує й веселиться цим незаходимим свiтлом.
*
Легенький повiтряний шум - випущене з вуст слово, але воно часто чи смертю разить, чи у веселiсть уводить i оживляє душу. Мала птиця півень лева лякає, а миша - слона.
*
Коли зачинається курча, тодi псується яйце.
*
Звичайно, кожного свiту машина має своє небо з пливучими в нiм планетами.
*
Здоровий та чистий смак усiм задоволений, а засмiчене горло без мiри i смаку жере.
*
Частки розбитого дзеркала всi однаково лице вiдбивають.
*
Коли любиш неправду, ненавидиш свою душу.
*
Насiння лихих справ - лихi думки.
*
Бачиш, що свiтло премудростi тодi входить у душу, коли чоловiк два єства пізнає: тлiнне та вiчне.
*
Не будь нахабний i не вважай недостатнiм те, що тобi незрозумiле.
*
Веселiсть - це здоров'я гармонiйної душi. Душа, вражена якимсь пороком, не може бути весела.
*
Дуже правильно сказано: той, хто не має ворогiв, не має також і друзiв.
*
Як глупота є матiр усiх порокiв, так мудрiсть є справжня мати як наших чеснот, так i скромностi.
*
Очевидно, такий свiт: якщо сам чогось зробити не може, заздрить іншим.
*
Хiба коли-небудь була дружба помiж скупими?
*
Де ти знайдеш жар, коли весь вогонь чеснот загас?
*
Що в кого болить чи радує - те в кожного в головi та на язицi.
*
Коли повз тебе проходить п'яний, ти так думай: Бог дав тобi видовище, щоб ти на чужому прикладi усвiдомив, яке велике зло пияцтво - бiжи вiд ньoго!
*
Не буде тверезий той, хто перевантажує себе їжею, хоча б вiн i не пив вина.
*
Не той убиває коня, хто годує його простим кормом, а той, хто дає багато вiвса i не дотримує мiри в їздi.
*
О солодкий шлях життя, коли совiсть чистa!
*
На звивистих шляхах, по горбах i через глибокi рови мчить недосвiдчений вершник, якщо вiн погано править конем.
*
Не той щасливий, хто бажає кращого, а хто задоволений тим, чим володiє.
*
Як хто посiє в юностi, так пожне в старостi.
*
Найкраща помилка та, якої допускаються у навчаннi.
*
Блаженство буде там, де є приборкання пристрастей, а не їхня вiдсутнiсть.
*
Шляхетна душа ненавидить явно, не прикриваючи  приязним лицем своєї нехотi, - чинять так лише рабськi серця, що народилися на лицемiрство та брехню.
*
Добра слава краще м'якого пирога.
*
Коли є червiнець, навiщо бажати, щоб i гаманець був золотий.
*
Плаває нещасливо той, хто не вмiє досягти гаванi.
*
Не той дурний, хто не знає (ще такий, котрий усе знає, не народився), але той, хто знати не хоче. Зненавидь глупоту: тодi хоч i дурний, а будеш у числi блаженних.
*

Г. Сковорода спецiально афоризмiв не складав, їх вибрано з його прозових творiв: байок, притч та фiлософських дiалогiв.

Переклав Шевчук Валерiй