З «КНИГИ ПСАЛМІВ»
ПЕРЕСПІВИ ВОЛОДИМИРА БАЗИЛЕВСЬКОГО

© Володимир Базилевський, 1994, переспів українською.

ПСАЛОМ 6

O Господи, не бий мене,
дурного й хворого! Я плачу,
я світа за слізьми не бачу.
Чому ж мене щодня жене
бич гніву Твого?
Я конаю,
усе, що й відав, забуваю;
як у пропасниці, тремтить
недуже тіло, ниють кості.
Чи Ти волієш — хай болить?
Помилуй! Зглянься з високості!
Душа затуркана й слаба,
як упокорена раба.
Дай раду їй! Подай десницю!
Я ледве, Господи, ходжу.
Ледь задрімаю — вже не спиться,
я криком сам себе буджу.
Трясу риданням бідне ложе,
постелю вбогу і кроплю
її сльозами...
Милий Боже!
Почуй і визволи! — молю.
Зів'яла ніжна квітка ока,
була ж весела, зазивна.
Немов заразного, жорстока
мене юрба ця обмина.
У смерті пам'яті немає,
лише шляхи до пекла й раю.
Коли до пекли загребе
незборна сила з цього бруду,
то хто, скажи, хвалити буде
в тім пеклі, Господи, Тебе?

ПСАЛОМ 9

Не навчилися — прямо.
Наловчилися — криво.
І попадали в яму,
що з прапрадіда рили.

За погублену казку
в зненавиді й гордині,
пошли, Боже, поразку
нерозумній людині.

Племена-гріховоди
оберни в страхопуди.
Нехай знають народи,
що вони тільки люди.

ПСАЛОМ 12

Господи, прихилися!
Порятуй мене і спаси
на звалищі, де двонога
черва аж кишить кишма.
З усіх боків налипають
на слух на мій голоси,
та жодного поміж ними
праведного нема.

Як вони брешуть, Боже!
Прислухайся і почуй:
солодка їхня балачка,
та підступами гірка.
Єлей на устах облесних, -
Господи, порятуй!
Серцю, Тобою повному,
мова олжі бридка.

Нумо ж, зітни при корені,
мовби коса будяк,
кожного нечестивця,
чий образ — злоба й пиха.
Щоб в невід їх не попався
затурканий чи простак,
щоб не піймався, як риба,
я й сам на гачок гріха.

Слова Твої — срібло ясне,
очищене від землі,
у глинянім горні плавлене,
пусти ж їх, як стріли, в них.
Зглянься над нами, Господи!
Конаємо в кабалі
у хама й користолюбця —
нікчемних синів людських.

ПСАЛОМ 13

Чому Ти забув про мене?
Чому відцурався, Боже?
Поглянь на життя нужденне —
крім Тебе — хто допоможе?

Несмертне Твоє величчя,
та смертному страшно вмерти.
Чому ж Ти своє обличчя
ховаєш від мене вперто?

Допоки від болю й нуду
псом витиму під стіною?
Допоки мій недруг буде
глумитися наді мною?

Світлом промий цей морок —
очі моєму дневі,
аби не втішався ворог,
що доконав мене він.

Маю одну надію —
згадаєш про мене, може.
Спасінням Твоїм радію!
Не дай же пропасти, Боже!

ПСАЛОМ 22

Мій Боже!
Пощо Ти віддав у лабети
мене бузувірам, що мовби хорти?
Удень я волаю — не чуєш мене Ти.
Вночі я волаю — не слухаєш Ти.

Нехай я черв'як,
неборак,
потороча,
та хто їм дав право топтати мене?
Немитими пальцями тикати в очі?
Клясти й вимагати за щось відкупне?
Возри!
Уже навіть бики нетямущі
на мене наставили роги свої.
І виють шакали із темної пущі,
і ревма башанські ревуть бугаї.

Я втратив подобу свою і одіння,
розсохся, як бочка, кістками гримлю.
Язик мій прилип до мого піднебіння,
зласкався, мій Боже, Тебе я молю.

Не гнівайся тільки!
Не дай на поталу
злочинцям, які облягли гуртома!
Вони ще нічого мене не питали,
а ділять лахміття моє хапкома.
Поквапся ж!
Не віддаляйся!
Благаю!
Навчи пережити цю муку і страм.
А я Тобі, Боже, за крапельку раю
в зібранні мужів похвалою воздам!

ПСАЛОМ 25

Пам'ятай мене, Господи, в ласці
Своїй!
Ворогів покоси і, як порох, розвій,
не пригадуй провин молодечих.
Обернися до мене, помилуй мене,
самота мене душить, біда мене гне,
Боже, ще ж бо не вечір!

Всюди злобних і хижих горласті рої,
з пастки їхньої визволи ноги мої,
бо самому мені неспромога.
Суща правда Твоя, непоборен єси!
Муки серця поширились. Царю, спаси
і від мене самого.

ПСАЛОМ 28

Пропав я, Господи, пропав!
А Ти, як вправний гуртоправ,
шмагаєш мовчки, пропікаєш
аж до хребта. Тріщить хребет.
Чи Ти не бачиш? Чи не знаєш,
що стану схожим на скелет,
якщо мене від нечестивих,
від цих оракулів брехливих
не відокремиш?
Не карай
мене за їхні домагання,
за їх блюзнірство й вихваляння,
ось їм Ти, Господи, воздай!

Суди їх, згідно з їх ділами,
їх борг — їх коштом поверни.
Бо хоч назвалися синами,
та не Твої вони сини,
а сатани...
Сліпці й загреби,
тхне смородом від їхніх справ.
Благослови мене!
Без Тебе
пропав я, Господи! Пропав!

Ти — щит мій, Ти — моя остання
опора, що тримає дім.
Почуй сльозу мого благання
і витри подихом Своїм!

ПСАЛОМ 30

Боже, пребудь во славі!
Це Ти доточи» снаги.
В тужбі вороги лукаві,
поганьблені вороги.

Їм вже могильні шати
ввижалися на мені,
а Ти їм не дав урвати мої —
наче пряжу — дні.

Ще звечора вся родина
ридала й жадала мсти.
Вдосвіта ж уродило Диво,
це диво — Ти.

Та в ласці Своїй, о Боже,
чомусь не явив лице.
Посмів я, хоча й негоже,
тоді нагадать про це.

Казав я: «Коли до гробу
зійду я, користь яку
Ти матимеш з того?
Злобу почуєш хіба бридку.

«Во славі пребудь!» — так порох
не скаже Тобі у тьмі.
Глаголитиме Твій ворог
нахабну брехню юрмі».

Світлий!
Приклавши вухо,
до того, що я сказав,
розвіяв Ти сум і скруху,
радістю вперезав.

Вихлюпну її горлом —
во славу Твою напій,
лагідний мій! Негордий,
Господи Боже мій!

ПСАЛОМ 36

У безбожного не закривається рот,
та слова його уст — то марнота марнот.

На дорозі кривій, в самоспаленні злім
беззаконня виношує в серці своїм.

Він рече про добро, але дба про чини.
Боже, волю над ним Ти свою учини!

Беззаконня його — вельзевулова гра.
Справедливість Твоя — то найвища гора.

І людина й худоба — усі загалом
під Твоїм розкошують, мій Боже, крилом.

Вони з ясел Твоїх Твоє їдло жують,
вони воду джерельну з долонь Твоїх п'ють.

Ти й надалі правдивого не забувай,
для правдивого Ти — сонце й дощ на врожай.

Щиросердому руку незримо простри,
а безбожного, Боже, на порох зітри!

ПСАЛОМ 38

Не карай мене в гніві Своїм!
В моїй плоті стримлять Твої стріли.
Не втаю — про гріхи оповім,
тільки зглянься на дух мій і тіло.

Я горю!
Пропіка печія
все нутро занепадне й стражденне.
Я забув своє власне ім'я,
чи було воно, Господи, в мене?

Вже я скорчився, як дідуган
чи забутий всіма волоцюга.
Вже здихаю під тином від ран,
і ні брата довкола, ні друга.

Як ридає моя німота!
Тільки Ти її здатен почути.
Знаю сам я, що праведна мста,
але, Боже, навчи її збути.

Не такий я пропащий харциз,
щоб своєї глупоти не знати.
Боже, я догоряю, як хмиз!
Боже, Ти не «томився карати?

Як з дірявої діжки вода,
з мене витекли радість і сила.
Навіть зору свічадо — біда! —
затягнула полуда, накрила.

Ближній стежить здаля, мов глядач,
затуляючи носа руками.
Бо смердять мої рани й мій плач
звіддалік його менше лякає.

Зате недруги — Господи, глянь! —
ловко в'яжуть смертельні тенета.
Як подумати — покидьки, рвань,
але в тім-то й зловісна прикмета.

Кожен з кодла сичить, як змія,
та плюється — я ж чую й не чую.
Я вже, Господи, мовби й не я,
сам не відаю — вмер чи існую.

Озовися!
Хоч слово промов!
Лиш до Тебе чуттями я лину.
Порятуй від нестерпних заков!
Я спокутую, Боже, провину.

ПСАЛОМ 52

Можновладцю, чом хвалишся тим,
що твій день — то успішна ловитва?
Сієш зло ще й пишаєшся ним,
слово — солод, язик же, як бритва.

Та Всевишній усе приміча,
Він понищить отруйне коріння.
Від Його ти поляжеш меча,
не лишиться від тебе й насіння.

Кепкуватиме праведний муж:
«Тут жив той, хто, упавши в гординю,
зрікся Господа, повзав, як вуж,
й мав комору свою за твердиню».

ПСАЛОМ 82

Зашуміло зібрання вороже.
Не мовчи!
Не принижуйся, Боже!

Відсіч дай непокорі і смуті,
це ж Твої ненависники люті.

Чуєш, Боже, на себе наскоки?
Прозріваєш їх намір жорстокий?

Хочуть вирізать нас докорінно,
до останнього, Боже, коліна.

Щоб від роду — лихе навождення! —
не лишилося навіть наймення.

Їх князі обмізковують змову,
і ведуть вони зрадницьку мову.

Вже забули про вигоди миру
Филистея і мешканці Тира.

Там Гевал, Амалик із Аммоном,
агаряни й намети Едома.

Ще Ашшур, що до них приєднався,
сколихнулася нечисть до дна вся!

Так постав же їм, Боже, запону,
як отим, що в долині Кішона.

Що на Тебе заносили зброю,
але в землю лягли перегноєм.

Поклади їх усіх, як дерева,
як поклав Ти Зеева й Орева.

Розметай, гейби вітер солому,
спопели у вогні вихровому!
Щоб лишилось від того табуння
тільки довге й понуре відлуння.

ПСАЛОМ 102

Не ховайся від мене!
Прихили Своє вухо.
Не підважить раменам
брилу безладу й скрухи.

Дні, як дим, пролетіли,
пересох я і витік.
Ніби сніп, моє тіло ціп
Твій, Господи, витовк.

Уподібнившись тіні
при підніжжі Сінаю,
я, мов сич на руїні,
подорожніх лякаю.

Замість хліба золою
вдовольняю жадання.
Запиваю ропою
гуртового ридання.

Став на падло я схожий
в нечистотах та бруді.
Став опудалом, Боже,
на Твоїм велелюдді.

Доки ж будеш во гніві
так нещадно карати?
У державному хліві
вимагати заплати?

Захлинувся б прокльоном,
та нап'яв Ти вудила.
Засвіти ж над Сіоном
благодаті світила!

Його біль незагойний
не подовж до погуби.
Навіть камінь і той нам
з його пагорбів любий.

ПСАЛОМ 136

Над укосами рік Вавилона
нам ввижався наш любий Сіон.
І сльозу безпритульну й солону
розтирав по щоках наш полон.

Бридко пити з поганської чаші
й тим себе мордувати щодень.
Зажадали мучителі наші:
«Заспівайте сіонських пісень».

Ми в їх пики уперлися твердо
неуярмленим зором: «О ні!»
Ми повісили арфи на верби:
«Не для глуму Господні пісні».

І сказав я від нашого гурту
спроквола, не зірвавшись на крик:
«Аніж маємо сповнити дур той —
хай вже ліпше усохне язик!»

Я звернувся до Тебе, о Боже:
нагадав би їм Твій херувим,
як і хто з них палив і батожив
горній цвіт наш — Єрусалим.

Щоб ув'язли у пастці полону,
щоб затямили смак чужини
і злочинна дочка Вавилона,
й вовкуваті едомські сини.

ПСАЛОМ 150

Ударте в тимпани!
Ударте в кімвали!
Хваліте Його на святому престолі.
Щоб цитри бриніли!
Дзвонили цимбали!
І гуслі гули!
І співали басолі!

Хваліте Його за дива і чесноти.
Де арфи солодкі?
Де флейта двійчата?
Хваліте!
Танцюйте!
Облиште журботи!
А нум — «Алілуя!» —
гуртом заповзято

Хваліте у щасті!
Хваліте в нещасті!
Окремо і хором!
У сурми й трембіти!
Щоб нам не пропасти,
щоб збутись напасті —
Хваліте!
Хваліте!
Хваліте!
Хваліте!

Базилевський Володимир Олександрович (нар. 1937 р.) — поет, критик, публіцист. Автор багатьох книг. Лауреат премії ім. Павла Тичини.

«Всесвіт» 19 94