Сергій ПЛАЧИНДА
СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

II. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

З

ЗЕЛЕНИЙ ШУМ - до політеїстичний образ-тотем протоукраїнців.
Уособлював розквітлу природу, і зокрема Славуту (Дніпро), що пробуджується навесні. Святкування 3. Ш. відбувалося за найбільшого розквіту весни, під час цвітіння дерев. В образі 3. Ш. виступав хлопчик або юнак, що його обирала община.
З XIV ст. входить до української народної обрядовості, стає поетичним образом українських пісень і танків:
Ой нумо ж ми, нумо
В Зеленого Шума,
А в нашого Шума
Зеленая шуба і т. п.
(За М. Слободянюком).

ЗЕЛЕНИЙ ЮРІЙ - див. ЮРІЙ ЗЕЛЕНИЙ.

ЗЕМЛЯ-МАТИ -дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ З.-М. ввійшов поетичним символом до фольклору як українського, так і російського та білоруського народів. Цей образ зберігся в примовках: "Гріх землю бити - вона наша мати", "Навесні гріх землю бити - вона вагітна" і т. п. (За М. Слободянюком).

ЗОЗУЛЯ (ВІЩУНКА, ВІЩУХА) - дин з найстародавніших персонажів української міфології. За поетичною уявою давніх українців, походить від жінки, що вбила свого чоловіка (в легенді відбилась конфліктність переходу від матріархату до патріархату), за що й була заклята Родом чи Перуном - ніколи не мати подружньої пари й вічно жити одиначкою. (За М. Кожухар-Плачиндою).
Міф про 3. має багато варіантів у всіх індоєвропейських народів, котрі походять від протоукраїнців - оріїв. Птиця-віщунка. Пророкує весну і літо, а також - кількість літ життя тому, хто питає в неї про це. Буває і злою віщухою (наприклад, коли 3. тричі прокує над хатою - помре
господар і т. п.)

ЗЮЗЯ - бог зими у давніх українців, згодом у білорусів. Зображувався у вигляді діда невеликого зросту, з білим волоссям та довгою сивою бородою. Ходить, згідно з повір'ям, босоніж, без шапки, в білому кожусі. У руці - залізна булава. Під Новий рік білоруси варили кутю для Зюзі: "Зюзя на дворе - куця на столе". (За О. Афанасьєвим).

До змісту