Сергій ПЛАЧИНДА
СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

II. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

X

ХЛІБНИК - домашнє божество, що оберігало зерно і борошно в засіках від псування та гризунів. Згідно з повір'ям, сприяло вдалому випіканню хліба. (За О. Афанасьєвим)

ХОР - бог західних дощових вітрів, мряки. Син Стрибога. Зображувався заплаканим юнаком в мокрій одежі. (За П. Трощиним).

ХОРС - бог Сонця. Один з найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології. Ім'я X., на думку деяких вчених, іранського (оріанського) походження. (За Д. Шеппінгом).

Ц

ЦЕЦЯ - богиня літа у давніх білорусів. Зображувалася у вигляді дорідної гарної жінки, яка несе в руках соковиті плоди. Голова прикрашена вінком з пшеничного колосся. (За О. Афанасьєвим).

ЦМОК (ЗМОК) - бог хатнього добробуту, родинного вогнища у давніх українців, згодом у білорусів. Зображувався у вигляді змії, що символізувала блискавку. Згідно з повір'ям, мав серед людей своїх улюбленців, до яких приходив у вигляді курки, ящірки чи вужа і підкидав якісь коштовності. (За О. Афанасьєвим, Д. Шеппінгом).

Ч

ЧЕРЕВУХА - міфічна потвора, що несла людям хворобу шлунка та інших нутрощів. За повір'ям - одна з доньок МАРИ. (За П. Трощиним).

ЧИСЛОБОГ -бог лічби (математики). Зображувався сивоголовим мудрецем з півмісяцем на грудях, що вказувало на його зв'язок з астрономією. Саме постать Ч. в українській міфології, на думку вчених, спричинилася до відомого вислову Іоанна Єфеського 534 р.: "Анти грамотніші й мудріші від ромеїв". (За П. Трощиним).

ЧОРНОБОГ - бог зла, ворог Вирію, людей і світла. Заступник усіх злих сил, володар підземного мертвого царства. Згідно з повір'ям, перетворювався у ЧОРНОГО ЛЕБЕДЯ та постійно воював з БІЛОБОГОМ. (За П. Трощиним).

ЧОРТ (НЕЧИСТИЙ, ДІДЬКО, БІС. ДИЯВОЛ, САТАНА, ЩЕЗНИК, ТОЙ, ЗЛИЙ) - один з найрозповсюдженіших негативних персонажів стародавньої української міфології та демонології християнської доби. За найдавніших часів носив ім'я й подобизну ЧОРНОБОГ А, котрий був антиподом БІЛОБОГА і всього прекрасного на землі.
З розвитком матеріального та духовного життя давніх українців Чорнобог "переполовинився" на ЧОРТА і ПЕКА, володаря ПЕКЛА (за старовинними міфами, ЧОРНОБОГ і його дружина МАРА спородили ЧОРТА, ПЕКА та інші злі сили).
Уявлявся Ч. вельми різноманітне. Переважно - це худорлява, рухлива, гола людиноподібна істота невеликого зросту, з рудою шерстю, що густо вкриває все тіло. Має коротенькі ріжки на круглій свинячоподібній голові. Очі круглі, малі, червоні. Замість носа - свиняче рило. Зуби дрібні, але гострі. Кігті - на руках, .ліктях, колінах і ногах. Довгий вертлявий хвіст. З одягу - куці ногавиці.
Здатен блискавично переміщуватися в повітрі й миттєво перевтілюватися в людей, звірів і неживі предмети. За легендами, найчастіше перевтілюється у вовка, "знайомого кума", вояка, барана, кота, півня, мишу і т. п. Молоді чортики прибираються у вродливих парубків, приходять на вечорниці з горілкою ("чортове пійло", "чортами вигадане") та ласощами, пригощають дівчат, зманюють їх, лягають спати з ними й залоскочують до смерті.
За легендою, Ч. спочатку був один на увесь світ (як син ЧОРНОБОГА і МАРИ). Але йому надокучило "без товариства", і він пішов у Вирій до Білобога, заклявся не робити зла людям, а за те - дати йому "товариша". Білобог повірив ЧОРТОВІ й дозволив підійти до озера, вмочити у живу воду пальця й стріпнути позад себе, внаслідок чого з'явиться "товариш". Однак ЧОРТ умочив не пальця, а всю руку та як став нею стріпувати, то з безлічі крапель утворилися тринадцять чортячих полчищ ("дружин"), які тут же збунтувалися проти Вирію. Розгнівані боги скинули чортів з Вирію. Вони летіли до землі, за легендою, сорок діб, а коли Білобог сказав "амінь", то "кожен де був, там і лишився: у воді - водяник, у лісі - лісовик, у болоті - болотяник, у полі - польовик" і т. д.
Чорти, за повір'ям, - безсмертні, їх "ніщо не бере", окрім стріл Перуна. Тільки блискавка Перуна може вбити чорта навіки (в цій особливості вчувається старовинне походження міфа). Тож, якщо блискавка спалила дерево, під ним перебував чорт; коли в грозу згоріла хата - туди забіг був дідько.
Чорти, згідно з повір'ям, поділяються на "дурних" і "мудрих". "Мудрі" навчили людей добувати вогонь, робити вози і млини, пекти хліб, ковалювати, мірошникувати тощо. "Дурні" - вигадали горілку, корчму і корчмаря, куриво, люльку, злі слова і т. п.
Бувають і "збиточні" чорти, які їздять верхи на конях, аж з тих піна летить, перевертають вози з снопами, б'ють людей, топлять їх у воду тощо. Є повір'я і про "справедливих" чортів: бідний брат, якого зухвало обдурив і прогнав старший, приносить скромну вечерю старцеві (перевтіленому ЧОРТОВІ) й одержує щедру винагороду, ціле багатство, а коли приносить вечерю багатий, його "старець" карає і т. д.
За легендами, чорти люблять позбиткуватись над людьми: п'яного проведуть буцімто в розкішний палац, нагодують, напоять "заморськими винами", укладуть у перину, а коли чоловік проснеться, помічає, що лежить у калюжі серед болота. Особливо розповсюдженими були народні оповіді про "знайомого кума", який кличе родичів у гості, наливає їм чарки, а коли вони перед питтям перехрестяться, бачать, що сидять на цямрині й тримають у руках очеретинку і т. п.
Численні міфи, легенди, оповіді про Ч. відігравали позитивну роль у боротьбі проти зла і злодіянь, в утвердженні здорової народної моралі. (За В. Гнатюком).

ЧУР (ЦУР, ШУР) - один з найдавніших і найпопулярніших у давніх українців "домашніх" богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку. Бог добробуту, добрий дух дому та заступник роду. Іноді уявлявся та зображувався у вигляді вогню, що палає в печі. Вирізьблювався на дереві, вишивався на рушниках. За повір'ям, звертання до Ч. охороняло людину від зла. (За О. Афанасьєвим).

ЧУРБАН (знак ЧУРА) - межовий стовп, кінець хазяйської землі, що її межі опікує, згідно з повір'ям, сам ЧУР. Священний стовп, якого не можна було пошкодити. Сприймався також як знак Симаргла, бо в Чурбані - як і в кожній міцній деревині - таїться живий вогонь, що добувається тертям чи утворюється під час горіння дерева. (За О. Афанасьєвим).

До змісту