Сергій ПЛАЧИНДА
СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

II. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

Л

ЛАД - бог шлюбу та родинної злагоди й вірності та людської благополучності. Чоловік Лади. Зображувався лише разом з нею. Свято Л. відбувалося з 25 травня по 25 червня. В жертву Л. приносили білого півня (символ подружньої вірності). (За П. Трощиним).

ЛАДА - велика давньоукраїнська богиня весни. Свято Л. наставало тоді, коли починав танути сніг, і тривало до початку весняних робіт. Зображувалась здебільшого у вишивці верхи на коні разом зі своєю донькою ЛЯЛЕЮ та пучечком червоної калини в руці.
За давньою легендою, Л., несучи весну на землю Оратанії, лягла спочити серед степів Тавриди й міцно заснула. Цим скористалася Мара, вона густо засіяла довкола сплячої Л. колюче терня, котре швидко проросло й забуяло. Пробудили Л. далекі й відчайдушні моління оріїв, які благали тепла на свої рахманні ниви. Підхопилася Л., кинулася бігти в бідний край - нести тепло і весну, але колюче терня нестерпно дерло її тіло. І там, де падали краплі Л. крові на землю, виростали буйні кущі червоної калини. (За М. Кожухар-Плачиндою).
Міфічний образ давньоукраїнської богині Л. трансформувався у міфології багатьох індоєвропейських народів, які походять від праукраїнців-оріїв.

ЛАДОВИЦІ - дівчата, що брали участь у хороводах на честь богині весни ЛАДИ.

ЛАДУВАННЯ - святкування ЛАДИ, ігри та пісні на честь богині весни.

ЛЕДА (ЛАДОНА) -богиня весни й родючості в давніх поляків. Рівнозначна ЛАДІ. (За О. Афанасьєвим).

ЛЕЛЬ - бог кохання й бджолярства (бджола в давніх українців - емблема кохання, що поєднувала в собі, за повір'ям, "солод меду й гіркоту жала"). Іноді уявлявся "вічним парубком", який приносить юнакам і дівчатам найвищу радість кохання, опікує дітей, любить квіти, сприяє бортничам. Л. - один з найдавніших персонажів давньоукраїнської міфології. Л. Силенко (США) ототожнює образ Л. з шумерським та ассиро-вавілонським богом Лілем та Енлілем, древньоіндійським богом Лелем.

ЛІДИ ("КРИЖАНІ ЛЮДИ") -дванадцять давньоукраїнських общин, котрих об'єднав наддніпрянський (оріанський) воєвода Лід і повів "на нові землі" до Малої Азії, а звідти - до Північної Італії, де ці общини взяли участь у творенні давньоукраїнської держави Етрурії (див. ЕТРУСКИ).

ЛІДНИЦЯ -.міфічна потвора, що несла простуду, відморожувала людям кінцівки тощо. За повір'ям, одна з тринадцяти доньок МАРИ. Зображувалась у вигляді обледенілої баби, в якої замість очей - дві крижини. (За П. Трощиним).

ЛІСОВА МАТИ - дополітеїстичний образ-тотем, що склався в часи матріархату. Жінка, яка найкраще знає довколишні ліси, сприяє збиральництву своєї общини (родини). (За М. Слободянюком).

ЛІТНИК - божество теплих літніх вітрів. Син Стрибога. Зображувався у вигляді смаглявого юнака у широких білих шароварах. (За О. Афанасьєвим).

ЛОМОТА - міфічна потвора, що несла людям хворобу кісток, кінцівок, нарости на суглобах тощо. Одна з тринадцяти доньок МАРИ. Зображувалась у вигляді потворної баби з вивернутими кінцівками, повернутою назад головою тощо. (За П. Трощиним).

ЛЯЛЯ (ЛЕЛЯ) -у давніх українців (згодом-у давніх білорусів) донька або посестра ЛАДИ. Свято Л. відбувалося 22 квітня, чим завершувалися торжества заклинання й зустрічі ЛАДИ-весни. (За М. Слободянюком).

ЛЯЛЬНИК (ЛЯЛЬНІК)-у давніх українців (згодом - і в давніх білорусів) свято ЛЯЛІ, дівочі хороводи, танки тощо. Зібравшись на лузі, дівчата обирали вродливу подругу, Одягали її в білий одяг, клали на голову вінок. Садовили її на дернову лаву, обкладаючи з усіх боків хлібом, сиром, яйцями, глечиками з молоком тощо. Довкола водили хороводи з піснями: "Дай нам житцу, дай пшаніцу - Ляля, Ляля, наша Ляля!" і т. д. Потім частували всіх учасників наїдками, що були на лаві, водили дівчину по селу, ввечері врочисто її роздягали і ховали одяг до наступної весни. (За П. Трощиним).

ЛЯКЛИВИЦЯ - міфічна потвора, що несла людям переляк, боязкість тощо. За повір'ям, одна з тринадцяти доньок МАРИ. (ЗА П. Трощиним).

До змісту