Сергій ПЛАЧИНДА
СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

II. СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

Б

БАБА - одне з найстародавніших і найбільших божеств у прото-українців (кам'яний вік) та давніх українців (палеоліт, неоліт, енеоліт, бронзовий вік).
Богиня життя, родючості, здоров'я, вагітних, мисливців. Культ Б. розвинувся за часів матріархату. Капища Б. містилися на високих горах понад ріками Дніпро, Рось, Тетерів та ін. На честь Б. приносили жертви (тварин), підтримували жертовний вогонь, влаштовували ритуальні танки чоловіків (мисливців, воїнів). Приблизно в XVI-XV ст. до Р. X. культ Б. переростає в культ БЕРЕГИНІ. (За П. Трощиним). Образ Б. як Матері, як Жінки, яка продовжує рід людський, трансформувався в кам'яному скульптурному зображенні Живи (с. Сулимівка Київської області) та в скіфських і половецьких "бабах".

БАГАН - у давніх українців, зокрема у волинян, та в давніх білорусів божество, що дбає про домашню рогату худобу, охороняє її від хвороб, сприяє доброму приплодові. За непошанування його Б. в гніві своєму робить тварин безплідними, насилає падіж. Згідно з повір'ям, Б. сприяв збагаченню селянина (звідси слово багач). Іменеві Б. передувало слово багаття, що означало вогонь як багатство. (За О. Афанасьєвим).

БАДНЯК (ВЕСЕЛЯК, БЕДНІДА) - дерево-тотем, що було носієм різних природних і господарських благ для українця. Свято Б. відбувалося наприкінці весни. В лісі вибирали дуб чи сук, зверталися до нього з співами як до помічника в господарстві. По тому зрубували і, прикривши стовбур кожухами та килимами, врочисто везли в городище чи селище. На обійсті, куди привозили, влаштовували святкову зустріч. Господиня дому обсипала Б. зерном, хмелем, горіхами, примовляючи: "Я тебе пшеницею, а ти мені дай хлопчиків, худобу, жито-пшеницю й всякого щастя". Господар Дому підносив високо вгору гілки Б., промовляючи: "Хай так високо росте пшениця, ячмінь, жито, овес, коноплі і всяке зілля".
Після обрядової вечері кожен учасник ніс додому гілку дерева як запоруку щастя.
Свято Б. було своєрідним табу на винищення гаїв, лісів і пущ. В образі Б., на думку вчених, відбилося первісне уподібнення своєму тотему - дереву. Найдовше зберігся культ Б. у сербів, предки яких занесли це свято з верхів'я Дніпра.

БЕРЕГИНЯ (ОБЕРЕГА) - найстаровинніша богиня добра і захисту людини від усілякого зла. На думку академіка Б. Рибакова, культ Б. започаткувався в первісні часи, коли протоукраїнці приносили жертви упирям і берегиням (у чому "проявився дуалістичний анімізм: задобрювання чорних сил і вдячність охоронним берегиням").
З часом, згідно з еволюцією релігійних уявлень, Б. стає "хатньою" богинею, захищаючи оселю, всю родину, надто - малих дітей від хвороб, лютого звіра, смерті тощо.
Зображалася (вишивалася) на білих рушниках, що вивішувалися над вікнами й дверима і, за наївними уявленнями, мали захищати домівку від чорних сил. Схематичний образ Б. вишивався на одягові, вирізьблювався на дереві (на віконницях, дверях, ґанках і т. п.). Невеликі зображення Б. (глиняні чи мідні обереги) українці носили на грудях.
Традиційний малюнок Б. - символічна постать жінки з застережливо піднятими руками.
її образ з XIV ст. входить до українського народно-прикладного мистецтва і дійшов до наших днів (символічні зображення на кролевецьких рушниках і т. ін.).
Схематичне зображення Берегині трансформувалося в малюнок тризуба, що довгі століття вшановувався і використовувався як оберіг, а згодом у боспорських (кримських) царів-українців та в київських князів доби України-Русі стає національним гербом.

БЕРЕЗА - дерево-тотем. За легендою, дівчина, яка не слухала застережень матері (брата, сестри та ін.), ступила на нетривку кладку на річці, впала у воду, потонула і проросла деревом-березою (очі її перетворилися в ТЕРНОВІ ЯГОДИ, а коси - в ТРАВУ). Заборонялося вирубувати Б., надто молоді дерева. (За Я. Головацьким).

БІЛИЙ ЛЕБІДЬ - птах-тотем. Згідно з повір'ям, в нього перевтілювався БІЛОБОГ. Волхви суворо, під загрозою смертної кари, забороняли полювання на Б. Л. (За П. Трощиним).

БІЛІ ВИЛИ - див. ВИЛИ.

БІЛОБОГ (ДІД) - головний бог добра. Один з найдавніших і найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології. За повір'ям - творець землі, води, світла; батько Перуна; захисник людей від зла; господар Вирію та повелитель інших богів. Народні легенди зображують Б. у постійній боротьбі з ЧОРНОБОГОМ (символ боротьби добра і зла). Перетворювався, згідно з повір'ям, у БІЛОГО ЛЕБЕДЯ. (За П. Трощиним).

БІЛУН - у західних давніх українців та в давніх білорусів бог неба; верховне божество, рівнозначне наддніпрянському БІЛОБОГОВІ. (За О. Афанасьєвим).

БОГОВИЦЯ - велика ритуальна хлібина (коровай), що її пекли до першого дня свята бога осені ОВСЕНЯ. Виставляли Б. посередині святкового столу, обкладаючи різноманітними плодами. Святковий обід починався з того, що кожному давали кусень. (За О. Афанасьєвим).

БУДНІТАЙ - божество деяких українських племен (зокрема - західних), яке будило своєчасно тих, що заспали. (За Д. Шеппінгом).

БУЗИНА - дерево-тотем, якому з давніх-давен поклонялися українці. До Б. зверталися, стаючи на коліна, з молитвою: "Бузино! Послав мене Дажбог до тебе, аби ти взяла на себе мою недугу". Широко застосовувалася в народній медицині, зокрема в лікувальній практиці волхвів. Після 988 року секрет приготування ліків з Б. пропадає. (За П. Трощиним).

БУК - дерево-тотем у гірських племен давніх українців. Зокрема, його обожнювали КАРПИ - велике давньоукраїнське плем'я, що дало назву горам Карпатам. Поклонялися Б. під час свята БАДНЯКА. Суворо заборонялося вирубувати молодий Б. Старі дерева рубали за дозволом волхвів. (За О. Афанасьєвим).

БУЯН-ОСТРІВ - див. ВИРІЙ.

БОЖИЧ - за давніми віруваннями, молоде Сонце, що його народжувала богиня неба КОЛЯДА щороку в найкоротшу зимову ніч. Збільшення дня давні українці пов'язували зі зростанням Б., а скорочення - з його старінням та вмиранням. (За П. Трощиним).

До змісту