АФОРИЗМИ
КИЇВСЬКОЇ РУСИ-УКРАЇНИ
З
"ПОВІСТІ МИНУЛИХ ЛІТ"
Якщо
вовк унадиться по вівці, по одній усе виносить стадо, коли
не уб'ють його.
Ті, що шукають
премудрість, - знайдуть.
Мертвий сорому
не має.
Якщо хтось на
цьому світі бідний - то буде й на тому, якщо хто багатий
тут - то буде і там.
Для Русі пиття
- веселість, не можемо без того бути.
Бог помстився
дияволу: через жінку спершу переміг диявол, через жінку
і втілився Бог і наказав увійти вірним до раю.
Всякий чоловік,
коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого
приймати.
У чому тебе застану,
у тому тебе й судитиму.
Як добре і як
красно, коли житимуть брати разом!
Велика-бо користь
буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам
і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність
здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують
спрагу цілого світу - це джерела мудрості. Книга - бездонна
глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла
і душі. Мудрість - велика.
Коли старанно
пошукаєш у книгах мудрості, то матимеш велику користь для
душі. Бо той, хто часто читає книги, той з Богом бесідує,
або зі святими мужами.
Якщо будете жити
в любові між собою, і Бог буде з вами, і підгорне від вас
ворогів ваших, і будете мирно жити. Та коли в ненависті
будете жити, в сварках і міжусобицях, то самі загинете,
і землю батьків, і дідів своїх погубите, яку здобули трудом
великим.
Все в любові
відбувається. Заради любові й гріхи розсипаються.
Согрішили - і
покарані, як согрішили - так і страждаємо.
З
"ПОВЧАННЯ" ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА
Ми,
люди, грішні і смертні, і якщо нам хтось зло зробить, то
хочемо стерти його і кров пролити негайно.
Й малими ділами
можна заслужити милість Божу.
Ні піттю, ні
їжі не потурайте, ні спанню.
Брехні бережіться,
і п’янства, блуду, бо в цьому душа погибає і тіло.
Жінку свою любіть,
але не давайте їй над собою влади.
Лінь - то мати
усьому: що уміє, те забуде, а чого не вміє, того не навчається.
Добро діючи,
не надійтеся ні на що добре.
Якщо вам Бог
зм'якшить серце, то сльози свої пролийте за гріхи свої.
ІЗ
"СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ"
Лучче
ж потятим бути, аніж полоненим бути.
В княжих крамолах
віки вкоротилися людям.
З розбрату і
постало насилля.
Ні хитрому, ні
спритному, ні чаклунові спритному суду Божого не минути.
Хоч тяжко голові
бути без пліч, але й тілу без голови.
ІЗ
"СЛОВА" ДАНИЛА ЗАТОЧНИКА
У
кого ризи світлі, в того і мова чесна.
Птиця радіє весні,
а немовля матері.
Не дивись на
зовнішність мою, а дивись, якой я з середини.
Ліпше чути заперечення
мудрих, аніж потакання нерозумних.
Не можна ні мертвяка
розсмішити, ні нерозумного розуму навчити.
Дівчина погубляє
красу свою перелюбством, а муж мужність свою - грабіжництвом.
Не муж між мужами,
якщо ним жона володіє.
Не дивись у дзеркало,
бо уздрівши потворність лиця свойого, ще гіршою станеш.
Добра-бо жона
- вінець мужу свойому без печалі, а погана - люта печаль
і руїна домові.
Хробак дерево
тлить, а погана жона мужа свойого дім губить.
Мова довга не
є добром.
До
розділу "Бібліотека"