Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки
ХАЙКУ

СОКАН
(1464—1552)
*

до місяця
ручку приладнати
гарне віяло

*

навколінцях
пісню підносять
жаби


МОРІТАКЕ
(1472—1549)

*

опалий лист
на дерево вернувся
то метелик


БАСЬО
(1644—1694)

*

добре придивився
грицики цвітуть
під плотом

*

зрушся могило
то голос мого плачу
осінній вітер

*

тайфун пройшов
все одно червоний
перець

*

перший сніг
досить щоб зігнувся
листок нарциса

*

подвір'я замівши
про сніг забуває
мітла

*

чисте поле
ніде нічого
жайвір співає

*

за колосок
для опори схоплюся
розлуки пора

*

і те і се
нагадує мені
сакури цвіт

*

старенька сакура
у свої старі літа
юність згадала

*

на Кам'яній горі
від каменю біліший
осінній вітер

*

глибока осінь
а сусід мій
що поробляє?

*

рік кінчається
а й досі на голові бриль
на ногах сандалі

*

вечір над морем
голос дикої качки
в далині біліє

*

воювали воювали
а лишилися по них
літні трави

*

ніч яка місячна
під горою туман
над полем хмариться

*

о зозуле
засмути мене
перекотиполе

*

упала
й росу пролила
камелії квітка

*

о ця дорога
ніхто нею не йде
осені присмерк

*

блиснула блискавка
й за нею шелест крапель
в бамбуковім гаю


БУСОН
(1716—1783)

*

«день смеркайся
ніч розвидняйся» —
квакають жаби

*

у смутку
теж є радість
осіннє надвечір'я

*

суріпиці квіти
місяць на сході
сонце на заході

*

ген далеко
за повільними днями
сива давнина

*

до свічки
запалюють свічку
весняний вечір

*

перед білою хризантемою
затремтіли-завагалися
ножиці

*

весняне море
від зорі до зорі хвилю шле
хвилю шле


*
покинута
не розгинаючи спини
рис саджає

*

осипався цвіт,
крізь віття сакури
проглядає храм

*

лиш про батька-матір
думки мої
осені присмерк

*

навколишні села
глибоким сном заснули
водоспад шумить


ІССА
(1763—1827)

*

муху б'ючи
розквітлу квітку
теж ударив

*

слимачку
мало-помалу лізь
на гору Фудзі

*

ходи до мене
побавимося разом
горобчику-сирітко

*

сюрчать цикади
стоїть не ворухнеться
червоний вітряк

*

ясного Місяця
забаглося
плаче дитина

*

свіжий вітер
викрутасами-вихилясами
прийшов

*

не бий муху
вона молиться руками
молиться ногами

*

корова
му-у му-у му-у
з туману вийшла

*

у надвечір'ї
перед сакури цвітом
плаче дівчина

*

«не стало матері!» —
коли дивлюся на море
коли дивлюсь


БАЙСІЦУ
(1769—1852)

*

зимова ніч
голка загубилася
страшно

*

ясний місяць
перед деревами мізерна
людська тінь

*

то що може
місяць кричав?
зозуля кувала


ГОНСУЙ
(1650—1722)

*

о смуток
серед цикад сюрчання
самітна черниця

*

плеснув короп
і вода заніміла
зозулі голос
*

вітер осінній
кінець свій знайшов
у реві моря


ДАНСУЙ
(?)

*

і перед царем
капелюха не знімає
опудало


ДЗЬОСО
(1662—1704)

*

поля і гори
сніг забрав
нічого не лишилося

*

«щойно бачив дно» —
наче сказати хоче
дике каченя

*

на дні ріки
до каменю прилип
лист з дерева


КАГА-НО ЦІЙОДЗЬО
(1703—1775)

*
о метелику
що тобі приснилось
аж крильцями махнув


КІКАКУ
(1661—1707)

*

блискавка
вчора на сході
сьогодні на заході

*

немає дня
щоб не продав хоч одного дзвона
весна в Едо


КЬОРАЙ
(1651—1704)

*

«прошу-прошу» — кажу
все одно стукає
засніжена хвіртка

*

зозуля кує
з жайворонком
навхрест

*
п'ять-шість
схилилися докупи
плакучих верб


ОНІЦУРА
(1661—1738)

*

світає
на кінчиках озимина
весняний іній

*

з мийниці воду
вилити нікуди
цикади сюрчать

*

цієї осені
без дитини на колінах
місяцем милуюся

*

смеркає
форелі животики видно
така мілизна

*

цвіт осипався
знову тиша панує
у храмі Ондзьодзі


РАЙДЗАН
(1653—1716)

*

дівчата саджають рис
незаболочена у них
тільки пісня

*

зелено-презелено
молоді пагони зеленіють
засніжене поле

*

губернатора
імені навіть не запам'ятав
рік минув

*

не одну осінь
не знає спокою
мати самотня


РЬОКАН
(?)

*

як лягла
так і лежить
в саду трава


РЬОТА
(1707—1787)

*

ні пари з вуст
і гість і господар
і хризантема

*

літній дощ
серед ночі нишком
місяць між соснами


РЬОТО
(1655—1717)

*

коло руїн замку
поля оглядають
фіалки


СІСЕЙДЗЬО
(?)

*

парасоля
штурхнула мене
осінній дощ


СІГЕЙОРІ
(1602—1680)

*

пілігримські
посохи лиш йдуть
літнім полем

*

«вже осінь!» — вранці
з першого кроку
збагнув на чистій веранді

*

почекай-но ще
перед вишнею в цвіту
у дзвін не бий


СІНТОКУ
(1634—1698)

*

о місяцю ясний
і сьогодні народилися
десь діти


СОІН
(1605—1682)

*

якби оцінювати
то чим
острова осінній вид

*

суріпиці квітка
одна розцвіла
під сосною

*

осінь
постать монаха
вечір


ЦЬОРА
(1729—1781)

уночі веселий
вдень спокійний
весняний дощ

*

сакура опала
і день відразу перейшов
у вечір

*

крізь віття
проглядають зірки
сумна верба


ТАЙГІ
(1709—1771)

*

перше кохання
під ліхтарем тулиться
лице до лиця

*

і в пса пожбурити
каменюки не знайти
зимовий місяць


ТЕЙСІЦУ
(1609—1673)

*

«о-о-о!» — і більше ні слова
на горі Йосіно
зацвіли вишні

*

прохолоди
брилою завис
місяць опівночі


ХАДЗІН
(1677—1742)

*

випалюють вугілля
олень дивиться
на вечірній дим


ХОКУСІ
(?)

*
поле продав
все одно не дають спати
жаби


МАСАОКА СІКІ
(1867—1902)

*

груша цвіте
як слід війни
розвалений дім

*

осінь холодна
очима світить
жіноче лице

*

о шалене
кам'яну огорожу повалило
котяче кохання

*

змія шугнула
але її очі
ще бачу у траві

*

поїзд промчав
а дим в'ється
над молодим листям


ТАКАХАМА КЬОСІ
(1874—1957)

*

перший півень заспівав
зрушили з місця
хмари над горами

*

по вкраденій
в опудала парасолі
дощ тарабанить

*

гречаним полем
весняні хмари
пливуть-пливуть

*

до млина
дрібно бігом
заклопотаний горобець

*

у літній траві
снує-плететься
корови язик

*

веселка щезла
і раптом наче поруч
друга не стало

*

веселку уздрівши
всяк на свій лад
милується

*

веселка щезла
а музика
не стихає

*
на схилі вулкана
шапкою помахав
розпрощалися

*

стоїш не рухаєшся
опале листя шепче
залите сонцем

*

о рожевая сливо
в чужім краю
мені ти рідна

*

першого метелика
а потім ще одного
сьогодні угледів

*

персик зацвів
випроставши йоги
вишиваю

*

веселка стала
і раптом наче поруч
близький друг з'явився

*

згасив лампу
сніг пада
ніч над краєм


НАКАМУРА КУСАТАО
(нар. 1901 р.)

*

мати прислала
червоне віяло
який приємний вітер


МУРАКАМІ КІДЗЬО
(1865—1938)

густий сніг
до комори на нічліг
прийшов сліпий собака

*

жолудь
впав збіглися
три курки


ТОМІЯСУ ФУСЕЙ
(нар. 1885 р.)

*

тішиться серце
коли градом падають
плоди з дерева

КАТО СЮСОН
(нар. 1905 р.)

*

жаби:
«хто-небудь відізвіться!» —
на весь голос


ЯМАГУЦІ СЕЙСІ
(нар. 1901 р.)

*

світляків наловив
хлопчисько
аж пальці зелені

*

липень
зелена вершина
поблизу доменна піч

*

гірська западина
то мандаринового цвіту
пахощів дзбан


МІДЗУХАРА СЮОСІ
(нар. 1927 р.)

*

холод
короп принишк
аж плавники обвисли


ІСІДА ХАКЬО
(1913—1969)

*

ніжну троянду
тільки-но зірвав
весняний грім

З японської переклав Мирон ФЕДОРИШИН

Мирон ФЕДОРИШИН
ПОЕТИКА ХАЙКУ

«Всесвіт», 1984 р.

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ