Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

157.
Не обманюватися в людях. Цей вид помилок найнебезпечніший і найзвичайніший. Краще обманутися в ціні, ніж у товарі, а вже тут особливо важливо бачити наскрізь. Розуміти життя і розбиратися в людях - далеко не одне й те ж, Велика премудрість - осягати характери і вловлювати настрій. Людей варто так вивчати, як і книги.

158.
Користуватися друзями уміючи. Тут також свої тонкощі: одні друзі любі на відстані, інші - зблизька; той, хто не дуже придатний для бесіди, буває чудовим у листуванні. Відстань згладжує недоліки, які нестерпні при близькому спілкуванні. Від друзів намагайся одержати не тільки задоволення, а й користь. Дружба повинна володіти трьома якостями справжнього блага, або, як дехто говорить, - справді сущого: єдине, добре, істинне; все це поєднує у собі друг. Тих, хто годиться в добрі друзі, мало, а для того, хто відбирати не уміє, - ще менше. Зберегти друзів значно важче, ніж придбати. Шукай, таких, щоб були постійні: нехай спочатку будуть новими, втішайся тим, що згодом, можливо, стануть старими. Але і те вірно, що кращі друзі ті, з ким більше солі з'їдено, хоч би для випробування довелося перевести ціну фанегу 38. Немає безвідраднішої пустелі, ніж життя без друзів; дружба примножує блага і полегшує біди; відрада душі - єдині ліки од злої долі.

159.
Терпіти дурнів. Люди вчені звичайно нетерплячі; примножуючи знання, зменшуєш терпіння; мудрецю важко догодити. Згідно Епіктета 39, найбільше правило в житті - терпіти, до терпіння він зводив половину мудрості. Так, коли терпіти все глупство, неабияке потрібно терпіння! Більше від тих терпиш, від кого більше залежиш, - тут особливо важлива тренуватися в самовладанні. Терпіння - запорука безцінного спокою, вищого на землі блаженства. А не відчуваєш у собі здатності терпіти, сховайся од світу - на самоті з собою. Коли хоч себе самого здатний терпіти.

160.
Бути обережним у бесіді: із суперниками - заради безпеки, із іншими - заради пристойності. Випустити слово легко, та упіймати важко. У розмові, як у заповіті, - менше слів, менше позовів. Розмовляючи про дрібниці, промацуй ґрунт для справ поважливіших. У замкнутості є щось божественне. Хто в розмові легко відкривається, того легко переконати - і перемогти.

161.
Знати свої потаємні пристрасті. Людині бездоганній також їх не уникнути, і вона їх навіть пестить, плекає. Немало їх у нашого розуму, і що більший ум, то вони більші або помітніші. І не тому, що їх не усвідомлюєш, а тому, що їх любиш. Піддаватися жалюгідним пристрастям - винятковий порок. Родимі плями на досконалості, вони настільки бридкі оточуючим, наскільки солодкі нам самим. Славне діло - в цьому себе перемогти і свої цноти врятувати. Неміч всім впадає в очі: дехто вже готовий вихваляти тебе за хороше, але, наткнувшись на неміч, замовкає і лише картає за вади, які затінили твої цноти.

162.
Краща перемога над заздрістю і зловорожістю. Нині недостатньо презирства, навіть розсудливого, - поштивістю певніше помститися. Хто про ворога говорить добре - вище всяких похвал; герой мстить злостивцю доблестю і подвигами, саме вони і перемагають і терзають заздрість. Адже з кожною твоєю радістю - тугіше петля на шиї злоби; твій рай - для суперника пекло. І справедлива йому гірка ця покара - із чужого їства творити собі отруту. Заздрісник не один раз помирає, а стільки, скільки чує похвал супернику; продовжуються муки одного, коли гримить хвала другому; цьому блаженство, тому суцільне горе. Сповіщаючи одному безсмертя, труба слави віщує другому погибель у зашморгу заздрощів.

163.
Через співчуття до невдахи не накликати на себе немилість удачливого. Щастя одних часто ґрунтується на нещасті інших; не було б подоланих, не було б і вознесених. Невдахи звичайно викликають жаль - цією жалюгідною милостинею ми наче відшкодовуємо немилість Фортуни. Як часто людина в пору досягання великих успіхів усім ненависна, потрапивши в біду, збуджує загальне співчуття: неприязнь до вознесеним змінилася жалістю до знедоленого. Але проникливий нехай краще стежить за тим, як доля тасує карти. Коли водяться лише із нещасними, коли зближуються з тими, кого вчора уникали тому, що мали великі успіхи, це, напевне, говорить про благородство натури, але не про розсудливість.

164.
Пускати пробні стріли. По тому, як їх приймають, визнай, яка буде відповідь, особливо коли не знаєш, наскільки бажані і доречні твої наміри. І успіх забезпечиш, і ще залишиться час вирішити, чи починати справу, чи відмовлятися. Так вияснюючи бажання інших, і розсудливий знає, куди ставить ногу: багато важить обережність у проханні, в коханні і в правлінні.

165.
Вести війну чесно. І розсудливого можна спонукати до війни, але не до безчесної, кожен повинен діяти згідно своєї натури, а не з принуки. У змаганні похвальна порядність: важливо не лише перемагати, але і як перемогти. Підла перемога - не перемога, а поразка. Великодушність - вже й так чудова. Людина порядна не застосує заборонену зброю, яку підсовує скінчена дружба ворожнечі, що починається, - користуючись минулим довір'ям задля нинішнього розбрату; все, що відгонить зрадництвом, забруднює добре ім'я. А осіб високих тим більше плямить і атом бруду: насправді високому бридка будь-яка низькість. Гордися тим, що коли б зникли на землі поштивість, великодушність і вірність, їх знову відшукали б у твоїх грудях 40.

166.
Людина слова і людина діла. Розрізняти їх не менш важливо, аніж те, хто друг тобі самому, а хто - твоєму становищу. Погано, коли у справах непоганий, зате на словах кепський; але куди гірше, коли непоганий на словах, зате у справах негідний. Словами тепер не нагодуєш, слова - вітер; чемністю не прогодуєш - ввічливий обман, наче полювання на птахів із дзеркальцем, коли їх осліплюють. Тільки марнославний ситий повітрям. Слова мають ціну як заставу справи. Трухляве дерево не має плодів, одне листя - ось і розрізняй, від кого користь, а від кого лише тінь.

167.
Помагати самому собі. У біді немає кращого товариша, ніж сміливе серце, а коли воно слабне, нехай допоможе йому голова. Мужність легше переносить удари долі, а Фортуні піддаватися - стане зовсім нестерпною. Не умієш нести тягар незгод - збільшуєш їхню вагу. Хто себе знає, той собі допоможе розсудливістю там, де не вистачає сили. Розумний отримає перемогу і над фатумом.

168.
Чудовиська глупоти. Такими назву марнославних, спесивих, упертих, примхливих, маніяків, диваків, кривляк, дотепників, пліткарів, суперечників, сектантів - словом, усіх, хто не знає міри, упину не відаючих. Страхітливо неспіврозмірне потворне в духовному, аніж у тілесному, бо спотворює Вищу Красу. Але хто вилікує людей від поголовного божевілля! Де немає розсудливості, там не зважають на настанови - у відповідь на докір замість сорому і каяття лише марнослав'я та захоплення удаваним успіхом.

Далі