Олександр ПУШКІН

ЗИМОВИЙ ВЕЧIР

Буря млою небо криє,
Бiле крутячи гноття;
То, як звiр, вона завиє,
То заплаче, як дитя.
То над дахом почорнiлим
Куликами зашумить,
То мандрiвником спiзнiлим
У вiконця задзвенить.

Хатка в нас мала й похила,
Завжди чемна та сумна –
Що ж це ти, бабусю мила,
Не озвешся край вiкна?
Чи це буря навiжена
Зойком злим тебе в'ялить,
Чи пiд шепiт веретена
Ти дрiмаєш мимохiть?

Вип'єм, дружко невеселих,
Бiдних юних лiт моїх,
Вип'єм з горя; де ж це келих?
Може б, сум у серцi стих.
Заспiвай же, як синиця
У морських краях жила,
Як дiвчина до криниці
Вранці вулицею йшла.

Буря млою небо криє,
Бiле крутячи гноття;
То, як звiр, вона завиє,
То заплаче, як дитя.
Вип'єм, дружко невеселих,
Бiдних юних лiт моїх,
Вип'єм з горя; де ж це келих?
Може б, сум у серцi стих.

Переклад Василя МИСИКА