Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

Сміх крізь сльози

Євген ДУДАР

КАЗКА ПРО ЧЕРВОНОГО БАРАНА

Коли землю захопив червоний диявол, все раптом мало стати червоним: і трава, і дерева, і звірі, і птахи. Лиш ворону дозволялося бути чорним. Скрізь літати і пильно стежити, аби все було кольору крові.
Тоді ж терміново перефарбовували отари овець. Зайшлі рогаті маляри з червоними квачами вербували місцевих нечестивих, відловлювали овечок та баранів і гвадзяли в червоний колір. І не дай. Боже, щоб хтось опирався чи заїкнувся, що не хоче бути червоним. Його або різали на місці, або ж відправляли у вічні мерзлоти. Чорний ворон слідкував, аби ніде не пробивалася ні біла, ні чорна волосинка.
Плинув час. Текли життєві ріки. Вівці вже й самі навчилися підфарбовуватися. Відростає волосинка - кваць червоним квачиком. Бо побачить ворон чорний, що ти зверху червоний, а знизу білий чи чорний, - горя не обминути.
Тоді ж один запопадливий Баран, чи то з переляку, чи то з надмірної вірності, почав пити червону фарбу. Аби й із середини бути червоним. Жлуктив її денно і нощно. Час від часу розглядав себе в дзеркалі, чи, бува, десь не пробивається якийсь інший відтінок. А коли трішки занедужав, здав до лабораторії аналізи, і йому сказали, що в нього все червоне, заспокоївся. Навіть пісні почав складати про щасливе червоне життя у «червоному раї»...
Та ось на землю зійшла (осподня благодать. Червоний диявол канув у Лету. Ожила природа. Із небес пішли рясні життєдайні дощі. Змили усе брудне, підфарбоване, штучне. Світ став самим собою. Кожна рослинка, кожна тваринка, кожна пташка і кожна комашка набрали натурального вигляду...
Лише отой запопадливий Баран зостався червоним. Червоними очима дивився на світ. Червоною відростає вовна. На який горбок зіпнеться, блеє про «червоний рай»...
Усі зирять на нього, як на дивака. А він гонорово киває червоними рогами:
- Я ніколи не перефарбовувався!..
А в горах відлуння: - ...перефарбовувався... фарбовувався... Відлуння завжди відображає істину. Всі слухають оте блеяння, оте відлуння і співчутливо кивають головами:
- Або ж пам'ять ушкодило, або ж - совість...

Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ