Юлія ДМИТРЕНКО
МОЄ INTERMEZZO

От я і сам. Навкруги ні душі. Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую…
Хто знає, що робиться там, де людина не може бачити…
Михайло Коцюбинський

Біль бандуриста

Біля білої берези, біля барвистого берега блакитної бистриці-річечки блукав білий бородань, брови були білі-білі.
Брав білобородий бандуру, бормотів, бубнів. Брови мурмосив… Бандура болісно бриніла.
Багато бачив бандурист бід батьків бідних, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства…
Боротися! Безстрашно, безперервно боротися! Благати благословення Божого… Боже!
Бачиш – боса Батьківщина? Бо брат бив брата, батько – батька! Боже! Біль безжалісний, багряний буревій… Боже, буде багата будучина Батьківщині? Буде!..

Відпочинок

Відчинила вікно – вітер ввірвався вітами верби. Весна воркоче-виспівує веселками. Волію відпочити від великої втоми. Вечорітиме – візьму велосипед, від’їду від вчорашнього: від велетнів-будинків, від вікон, від вулиць – вдаль.
Відійде вечір – вдивлятимусь в височінь, вкриту вогниками. Відчую велич всесвіту. Всміхнуся всьому…
Все-таки варто вряди-годи відірватись, вивільнитись від виснажливого «вчора».

Грошолюбові

Гоноровитий грошолюбе-гендлювальнику. Густонабитим гаманцем гордий! Годі гребти, горами горнути гроші, гривнями гратися – гнитимуть!
Гарненько гараздуєш, гладшаєш, гарбузуєш.
Гляди глибше! Годі грошам головою господарювати!
Гаразд, гривні годують, гріють… Градопад гіркого горя гоїтимуть?
Гай-гай… Гнеш голову.
Грошолюб’я гарантує гибіль.

Повернення

Прийшов потайки,
повільно, по-пантерячи.
Побитий, поблідлий, посивілий,
перевтомлений приблуда.
Подивився – погляд пройнятий
пекучою печаллю.
Присів поруч, підластився,
полизав поранені пальці, проказав:
- Привіт, панно!
Прибіг, прийшов, приповз…
Перестрибував пакісні паркани,
перебрівав предрімучі пущі,
пропливав прохолодні плеса,
перебігав переорані поля.
Покинув пишний палац
примхливого пана.
Побіля подруги прийшов прожити.
Прошу, прийми, панно!
Попідтинню поселюся,
пощастить – під порогом приляжу.
- Прости, попелястий песику.
Пробач, покинула.
Подумала, побіля пана
проживатимеш пречудово:
прогодує, пеститиме, полюбить.
Прикро помилилася.
Постійно побивалася.
Пішли, поїси,
перев’яжу поранення,
постіль приготую,
пледом пригрію.
Поруч присяду.
Піддужаєш –
підемо прогулятися парком,
птахів полякаємо, повеселимося.

Погляд попелястого
палахкотів приємним полум’ям,
пес помолодів,
примружився, посміхнувся:

– Поруч панни
прещасливо проживатиму!

Сонце сяятиме

Сідає сонце. Смуток сповняє серце. Скільки сумнівів, сичання, спокус, суворості, стрільби, страт, слідств, сум’ятя, стогону серед сього світу!
Сховаю свій сум. Сміло ступатиму серед страждань. Слухайте, стомлені. Сплячі, самотні, свідчу: сонце сяятиме! Собори своїх сердець. Сумління своє стережіть.
Сьогодні стукають секунди, скоро скінчиться сей стукіт. Спуститься Спаситель судити світ. Скиньте слиз, сірість. Служите Сатані? Стріне своїх синів стрілами смерті. Синами Святого Спасителя станьте, сяйте світлом.
Спадок синам світла – спасіння!

ШУТЕНКО Юлія Миколаївна (дівоче прізвище і літературний псевдонім ДМИТРЕНКО) народилась 11 листопада 1980 року. Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, філологічний факультет, здобула кваліфікацію філолога, магістра української мови і літератури, фольклористики (2002). З 2002 р. – аспірантка Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2005 р. Захистила кандидатську дисертацію.
Авторка книжки літературознавчих та фольклористичних досліджень: Студії з філології. – К.: Редакція часопису «Народознавство», 2000. – 88 с.; монографії: Фольклорна традиція та авторське «Я»: поезія Василя Голобородька. – К.: Наук. думка, 2007. – 356 с.; наукових публікацій. Авторка поетичних збірок: Піду до зірок: Поезії. – К.: Редакція часопису «Народознавство», 1995. – 20 с.; Небо душі: Поезії. – К.: Редакція часопису «Народознавство», 1998. – 32 с.; Білокрила дорога: Поезії /Післямова Д.Чередниченка. – К.: Редакція часопису «Народознавство», 2003. – 64 с.
Переможець конкурсу студентських наукових робіт з українознавства, оголошеного Товариством української мови імені Тараса Шевченка за дослідження «Символіка поезій Олени Теліги» (1997). Дипломант Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів «Гранослов-98» (за збірку «Небо душі»); лауреат премії НАН України для молодих вчених за книжку «Студії з філології» (2001).
Наукові зацікавлення – фольклорно-літературні взаємини, психологія творчості, символіка поезії.
Член літературного об’єднання «Радосинь» з 1997. Член Національної Спілки письменників України з 2004.
Керівник вокально-інструментального гурту «Кроки» (альбоми «Кроки», 2002 і «Володар Таємниць», 2007).

22 березня 2008 р.