Олександр ПУШКІН

БIСИ

Хмари мчаться, хмари линуть;
Мiсяць, в хмарах снуючись,
Тьмяно свiтить в хуртовину;
Мутно в небi, мутно скрiзь.
Їду, їду в чистiм полi:
Тiльки дзвоник дзiнь-дзiнь-дзiнь...
Страшно, страшно мимоволi
У полях пiд цю крутiнь!

"Поганяй!.."  – "Вже сил немає
Коням, пане, не пройти,
Буря очi забиває,
Вже й слiдiв нам не знайти.
Вже нi стежки, нi дорiжки;
Збились ми у тьмi густiй.
Видно, бiсовi на смiшки
Ми попалися як стiй.

Глянь – це вiн плює, i грає,
I простує навмання;
Ось – тепер у яр штовхає
Здичавiлого коня.
Там примарною верствою
Вiн постав менi в снiгу,
Блиснув iскрою малою
I сховався у пургу".

Хмари мчаться, хмари линуть;
Мiсяць, в хмарах снуючись,
Тьмяно свiтить в хуртовину;
Мутно в небi, мутно скрізь.
Сил немає вже кружляти;
Дзвоник дзенькнув раз i змовк;
Конi стали... "Що там знати?"
"Невiдомо: пень чи вовк".

Буря зліє, буря плаче;
Конi чуйнiї хриплять;
Онде вiн поодаль скаче;
Тiльки очi в млi горять;
Конi знову вдаль помчались;
Знову дзвоник дзiнь-дзiнь-дзiнь...
Бачу: привиди зiбрались
У полях пiд цю крутiнь.

Одворотнi, перебiжнi
В бiлiй грi височини
Закружляли бiси рiзнi,
Наче листя восени...
Скiльки їх! Куди тiкають?
Чом ячать, ридають чом?
Чи домовика ховають,
Чи одружують вiдьом?

Хмари мчаться, хмари линуть;
Мiсяць, в хмарах снуючись,
Тьмяно свiтить в хуртовину;
Мутно в небi, мутно скрiзь.
Линуть бiси, мчаться тиском
У безмежнiй вишинi,
Зойком жалiбним i виском
Серце краючи менi...

Переклад Василя МИСИКА