1. АФОРИЗМ - це цвiт людського досвiду. Коли доброякiсно  запилений, може стати зародком незнаних ще плодiв. Найбiльше вартi нашої уваги афоризми залишенi людьми, що   розсудливо зужили своє майбутнє, але зберегли власне минуле в станi гiдному повторення.

2. Ідея - це коли людина думає, що бачить чiткiше нiж будь-хто.

3. Спасiнням людського роду були завжди одиницi, що мали талант вiдкривати смертельну небезпеку для людини в й найідеальнiших задумах.

4. Говорити вам про вартостi свiту?.. Перш усього признайтесь: голоднi ви чи ситi?..

5. Все, що варте засвоєння, нiколи не пiдкоряється нам дощентно. Але й некомплектнiсть цiнного надбання в сполуцi з творчим генiєм сягає довершености. Коли це стається, тодi потенцiял iндивiдуальности торкається свого зенiту.

6. Дивлячись в очi мого кота, в мене завжди зроджується враження, що вiн знає i розумiє бiльше нiж нам здається. Це пiдсилює мою людську допитливiсть і вiн колись готов позбутися всiх своїх таємниць...

7. В найважливiших і основних питаннях нашого існування немає рiзницi мiж освiченим і неграмотним, мiж фiлософом i  лiсорубом. Рiзниця з'являється і зростає у вiдворотнiй пропорції до ваговитости питань.

8. Найтривалiшою власнiстю людини - це непокiрна творча  мисль; вона перемагас смерть.

9. Справжньо людськi проблеми виринають тодi, коли бiологiчнi потреби заспокоєнi.

10. Думка, що людина сотворена на подобу Бога, втратила свою логiчну послiдовнiсть, коли сотворiння взялося зображувати свого Творця.

11. Людська цiкавiсть набагато бiльша вiд верблюда, але пролiзає крiзь щiлинки набагато вужчi нiж вушко голки.

12. Прибуток - все те, що залишається пiсля розтрати нашого  життя.

13. Нашi людськi проблеми - це гарач природi за автономiю нашого розуму.

14. Справжня дилема у всенародному масштабi: пiдкорення чи панування. Все iнше - це тiльки зволiкання.

15. Слiд по собi в пам'ятi народу - це сурогат безсмертя.

16. Вiдгадуючи iнтуїтивно таїнства природи, людина творить свiй власний свiт, без чого вона не могла б iснувати.

17. В природi смертноi людини немає мiсця для iстотних змiн.

18. Вiдгадуючи, що сталося б з людиною, коли б вона стала  богом, нам завжди треба пам'ятати, що то був бог, який за самоволю прирiк Прометея на вiчнi муки, вигубив Титанiв за непослух, і що “три тисячi” Ізраiлiтян загинуло бiля пiднiжжя Синайської гори, бо вiдвернулися вiд заздрiсного iгови.

19. Наявнiсть росту необхiдна, якщо ми хочемо зберегти тривале  почуття щастя. Тому-то дiти так природно розположенi до безжурного життя - за їхнiй рiст сама природа несе вiдповiдальнiсть.

20. Змiна в однаковiй мiрi є ознакою зростання, як і розкладу. На свое нещастя людина аж надто часто шукає щастя  у змiнi.

21. Найбiльшi людськi зусилля розуму чи тіла лишаються безплiднi, якщо не служать, у будь-якiй мiрi, потребам рiдної  спiльноти.

22. Справжнiй прогрес являється продуктом двох факторiв: природного детермiнiзму й вiльної людської думки.

23. Принцип - це промiнчик вiд причалу наших надiй; вiн зникає як тiльки той причал являється одним з незчисленних мiражiв у нашiй мандрiвцi.

24. Утопiя так довго залишається гiдною всякоi посвяти, як довго її жрець є в станi знаходити козла вiдпущення за непроминаючi злиднi.

25. Характер в людському свiтi мав би бути тим, чим є детермiнiзм у природi - вiн мав би устiйнити поведiнку людини у  передбачених умовинах.

26. Воно не так трудно уточнити суть речей, як задовiльнити всiх  нас однаковим уточненням; i це не тому, що ми такi рiзнi, а тому, що нашi iнтереси в життi такi розбiжнi.

27. Наскiльки в теорй марксизм являвся довiрливiй людинi унiверсальним лiком на всi суспiльнi недуги, настiльки у щоденнiй практицi показав себе паралiзуючою отрутою.

28. Теорії та гiпотези - це тільки намагання людської думки поширити наше знайомлення з космiчним оточенням.

29. Сила людини завжди буде мiрятися спроможнiстю устоятись, коли залишена самотньою.

30. В тiнi минулого жахiття наростають небезпеки майбутнього.

31. Воно багато легше врости в характер нiж зрости в мудрiсть, прийняти вiру нiж засвоїти знання.

32. Людина досягне вершка свого розвитку, коли довершиться її  iнтимнiсть iз всесвiтом i мир iз собою.

33. Людина без таланту, хоч і озброєна технiчним знанням, не  буде почувати себе незалежною в своїй професії i нiколи не засвоїть собi інтимного розумiння проблем, що особливо притаманнi данiй дiлянцi.

34. Тисячнi жертви стихiйних катастроф викликують у нас менше спiвчуття, нiж трагiчний припадок iнтимно близькiй нам дитинi нашого сусiда.

35. Кожне поколiння вiдходить з переконанням, що свiт залишається без належної опiки. Одначе правдою є, що свiт ще нiколи не мав людської опiки і тому зберiгся в цiлостi.

36. Якщо б кримiнальнi нахили в людинi були тiльки наслiдком й неосвiчености, суспiльний реформатор мав би порiвняльно легке завдання: кожнiй людинi докторат із соцiології.

37. Для тих, хто допнявся вершка на своєму шляху, гальмо стається придатнiше вiд мотору.

38. Тiльки в сучасному стає зрозумiлою мова минулого і народжується немовляче бабляння майбутнього.

39. Дайте людинi іскорку надії й вона витримає муки пекла.

40. Мiж приятелями ми ростемо, щоб дорiвнятися їхнiм досягненням. Ворога ми мусимо перерости, щоб залишитися переможцем.

41. Хронiчною хворобою демократії є те, що вибранi полiтики  думають бiльше про те, щоб їх перевибрали, нiж про те,  якими і як довго залишаться в пам'ятi тих, що їх вибирали.

42. Найнебезпечнiша комбiнацiя - це талановитий дурень на вiдповiдальному постi в суспiльствi.

43. Для людської допитливостi кожний феномен мусить мати причину: знайдену або видуману.

44. Листування мiж великими людьми - це як “чорний” вхiд до  величавої будiвлi: воно виявляє все те, що обронзовлений  фасад мав би приховати.

45. Як легко сприймаємо нахабнiсть за вiдвагу, а професiйний вишкiл за освiту.

46. В життi скептика тiльки великий талант перетворює звичайну  професiю у Грандiозну мету людського життя.

47. Воля дурневi не служить.

48. Коли людина набирас переконання, що тiльки вiд неї залежить й безсмертя, в нiй затрачується рiзниця мiж мудрiстю i хитрiстю, красою й бридкiстю, праведнiстю і злочинством. 49. Тiльки розумна людина користується досвiдом предкiв. Дурнi  йдуть у полон моди.

50. Приємнi вiстi чинять нас щасливими навiть i тодi, коли видуманi.

51. Теоретична можливiсть є для двох родiв безклясового суспiльства: колектив дурнiв, в якому нiкому вести, і колектив мудрцiв, в якому немас за ким iти. Це мертвородженi iдеї.

52. Господь Бог створив бiльше дурнiв нiж мудрецiв не тому, що бiльше полюбив дурних нiж розумних, а тому, що тiльки така пропорцiя виявилася життєздатною.

53. У морi людської глупоти пустi слова завжди верхом...

54. Змiна мiсця працi не збiльшить здiбностей людини, як і змiна  рямок не пiднесе вартости картини, але в обидвох випадках  це може вплинути на змiну цiни.

55. Суть поступу не в технологiчних новизнах, а в повнiй свободi  людськiй iнiцiятивi.

56. Хто вiрить, що основнi проблеми людства треба розв'язувати насильними засобами, той дурисвiта має за дорадника, хоч  би вiн найнауковiшими аргументами орудував.

57. Не люблю дурних людей навiть i тодi, коли вони великi  спецiялiсти.

58. Хто прислухався б до опiнії дурня?.. (По щиростi: за вийнятком, коли вона пiдлеслива).

59. В державi, де визов мирної конкуренції існуючiй владi стає злочином, там закони застигають по книгах, а громадськi вольностi по в'язницях.

60. Монополiя на репрезентацiю цiлого народу чинить фiкцiю з народоправства, а запевнювання в дружнiй одностайностi  пiдопiчного суспiльства з державною репрезентацiсю сповiщає закрiпачення людськї індивiдуальности.

61. Коли перемагає думка, що інтереси громади важливiшi вiд прав одиниць, тодi вартiсть суспiльства зводиться до стану корисної отари. І воно зовсiм нетрудно розгадати, хто буде користуватися такою черiдкою.

62. Повна пiдпорядкованiсть індивiда загаловi оправдується тільки тодi, коли сама субстанцiя суверенного суспiльства в небезпецi.

63. Кожна соцiяльно-полiтична структура пiдлягас розкладовi, коли людина усвiдомлює собi, що фундаменти її культури не витримують накопиченого досвiду й дослiду.

64. Духовi вартостi в людському свiтi не iснують поза свiдомiстю живого людського розуму: немає мудрости без мудрецiв, справедливости без справедливих, милосердя без милосердних нi волi без вiльних людей.

65. Коли науковий дослiдник визбувається сумнiвiв, вiн звичайно  кiнчає пророком.

66. Елементарною пiдставою контролi пiдопiчного суспiльства над своїм полiтичним проводом є його економiчна незалежнiсть. Обезвласнене суспiльство втрачає так званий народний суверенiтет.

67. Правда - як і брехня - закорінюється повторюванням.

68. Демократiя, що розвивається за принципом легiтимности - вiд монаршого суверенiтету до народного - зберiгає iсторичнi нашарування суверенного суспiльства, що й являється запорукою й тривалости.
Демократiя, що вибухає у пiднiжжя суспiльної пiрамiди, знищує всi тi суспiльнi елементи полiтичної рiвноваги, без яких вона стається жертвою тиранiв.

69. У боротьбi стався з повагою до своїх ворогiв i збережи їх пiсля перемоги. Ти незабаром потребуватимеш їх для власного захисту.

70. Перемогою ти доказав свої вищi вартостi. Помстою над переможеним ти показуєш, що не вартий був ти тієї перемоги.

71. Перемогу здобувається в чеснiй боротьбi, або пiдступом облудою. Спосiб святкування перемоги звичайно показує, якi засоби були вжитi.

72. Покищо, суд над Нiккольо Макiявеллi чинили: лицемiр, скептик i недотепа. Праведник дав себе переконати, що безпосереднє знайомство з пiдсудним було б нижче його гiдности i... залишився покровителем негiдникiв.

73. Історiя не вчить нас настiльки, наскiльки могла б, i то із-за дуже смiшного приводу: вона в бiльшостi випадкiв соромиться тих фактiв, що породжують її.

74. Творець випосажив людство двома великими дарами, якi залишили глибокi слiди в історії: дар спонтанної інтуїції і дар аналiтичного розуму. Мiж одним даром i другим простягається глибока прiрва. Тiльки декотрi гiганти роду людського потрапили довший час утриматись на обох берегах того провалля - бiльшiсть знайшла смерть на днi пропастi. Для всiх нас, звичайної мiрки, буде кориснiше пам'ятати, що цю прiрву кроком не мiряти.

75. Обмеженiсть без безмежности i дочаснiсть без вiчности були  б такi ж безглуздi, як i матерiяльний предмет без простору.

76. "Безмежнiсть і вiчнiсть", хоч і пiдлягають дефiнiції розуму, не  вмiщаються в людськiй уявi. "Нiщо", хоч здається уявне, не пiдлягає дефiнiції розуму. Це i є кордони людських можливостей.

77. Математика - це абстракт усього того, що має початок i кiнець. Нескiнченiсть в математичнiй формулi, щоб знайти  примiнення в цiй дисциплiнi, мусить прийняти форму скiнчености: "Двi паралелi СХОДЯТЬСЯ в нескiнченостi". Лиш так  далеко сягає математика. Спроба дати нескiнченостi дефiнiцiю при допомозi цифри, прориває межi цiєї дисциплiни  вливається в трансцендентальну фiлософiю. Теорiя Джорджа Кантора про безконечнiсть головних і пiдрядних цифер якраз  i є тим проривом математичних меж.

78. Альберт Айнштайн, стосуючи математичну формулу, мусiв  дiйти до обмежености космiчного простору.

79. Межi людських можливостей в ЧАСІ будуть завжди за мiрою уяви i нiколи не замикатимуться кордонами нашого знання про конкретний ПРОСТІР в даному перiодi.

80. Повсюдна загроза насильної, а то й мученицької смерти це цiна геройства. Коли ж герой переживе цю загрозу, вiн може  накоїти багато лиха народовi, за кращу долю якого вiн готов був умерти. Коли  твiй  ближнiй  дивиться на  тебе як  на свiй  хлiб iз салом,  тобi  не  поможе нi  християнська любов,  нi спільна  iдеологiя, нi спільнi батьки та родичi, нi навiть  той факт, що  ти  колись  вивiв  був  цього  байстрюка  в  люди;  вся надiя  твоя  на  здоровенну ломаку в  твоїх дужих і добре заправлених руках.
(З досвiду предкiв).