Тарас СОБКО
АНАТОМІЯ ХРУНЯ

Обережно, Гендер !

Коли десь починаюься голосні крики, лемент і плачі про рівність і братерство, то це насторожує. Маємо власний історичний досвід з цього приводу. Прикладіть вухо до Української Землі і почуєте важкий крок батальйонів руху за права упослідженого укр-жіноцтва. Зойки і голосіння чути далеко-далеко.
Вони оголошують на увесь світ, що варварське відношення, глумління і збиткування над жінкою в державі Україна змушує українське жіноцтво боротися за свої права і свободи. І це все на дуже-дуже науковій основі. Штовхає і вказує напрям руху – гендерна наука, яка пропагує гендер – політику рівних прав чоловіків і жінок. Але є маленький, тобто великий, ньюанс. Ця наука , як цнотливий айсберг, не дуже хоче показувати всім свою нижню, більшу частину. Бо там головне. Плюс якісь щедрі, добрі і ласкаві спонсори-гендерасти. В цю наукову фіру запряжені «українські» ЗМІ, суспільно-диверсійна функція котрих відома.
Здавалобися, споконвік в Українській Традиції жінка була у повазі і шані. В старі часи здивовані москалі ніяк не могли зрозуміти козаків: «А казачішкі, глупиє люді, – оні жон своіх не б’ют». Коли в старій Німеччині жінки жили за відомим принципом трох «К», то в Україні вони були повноправними членами суспільства. В тотій Европі відьом відловлювали і спалювали, а в Україні це була звичайна, досить поширена і популярна професія. Наші жінки вміли читати! Це тоді, коли в Європі мало хто букву живу бачив. Карась з Одаркою також є якимсь символом до питання «а хто в хаті хазяїн?»
От подумайте собі ще про таку українську національну особливість: зараз мак сіють мало, можна за це сісти до цюпи, а макогони продаються справно. І чого це? Що, хтось там, якийсь мак ними тре? Самі знаєте його побутове спец-призначення. Це яскраво-гендерний український сімейний символ, а водночас жіночий інструмент виховання, або штормового попередження. А хто зможе аргументовано заперечити, що Запорізька Січ – це просто місце втечі чоловіків від своїх злих гендериць? А тепер далі: чому гетьманська булава, це, по суті, той самий макогін? Може для козаків з дитинства кухонний макогін, в маминих руках, був символом дисципліни і влади? Жарти-жартами, але за всю історію людства традиція рівності чоловіків і жінок була була тільки в українців і етрусків, що для науковців є одним з доказів того, що українці і етруски вийшли з одного кореня.
Маючи в державі таку самохідну гармату, як таваріщь Вітрєнка, про занижений статус жінки в Україні говорити не треба. Всім запам’яталося: «А эта тібє ат мєня !»– і як приложилася червона амазонка до мужчини... Це – гендер пролєтарскій.
Одним з завдань сьогоденної антиукраїнської істерії ворожих, київських ЗМІ є розкрутка пропаганди нерівності жінки з чоловіком. Але ж проблем у відносинах жінка-чоловік менше, ніж в інших прошарках нашого життя. Безумовно, що тертя в трикутнику чоловік-жінка-суспільство в Україні є. А де ж його нема? Чи це така супер-нагальна тема, щоб на неї витрачати стільки енергії і мільйоні? То звідки ж впала на нашу голову ця проблема гендеру, тобто порятунку жіноцтва від злих українських «синіх борід»? Прошу звернути увагу, як активно, нагло і безкомпромісно просувається на державному рівні в Україні гендерна політика. І з грошима нема проблем, і радіо-телебачення оплакує важку жіночу долю, і книжки гендерові на вулицях роздають. На шару роздають!
Жінки, запам’ятайте! Бесплатний сир дістається тільки другій мишці.
Мало, що розкололи Україну на Схід і Захід, так тепер треба ще чоловіків з жінками пересварити. Щоб одразу прояснити ситуацію треба наголосити, що гендерна ідеологія вийшла з фемінізму, а ідеї фемінізму зародилися в лесбійському середовищі.
А ось недавно вийшла товстенька та гарненька книжечка – «Основи теорії гендеру». Навчальний посібник, між іншим. Молодь українську будуть вчити. Рекомендовано Міносвіти і науки України. Тут ще є те, що б мало насторожити – цей підручник виданий за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» Джорджа Сороса.
Науковці, котрі це писали, чомусь впевнені, що кожна українка мріє мати профіль як у чоловіка – з кутасиком. Гендерна наука, це така собі, благенька з виду, троянська солом’яна теличка, в середині котрої данайський спецназ з науковців-збоченців і ЗМІ.
Будьте уважні! Вміло кинутий ворогом недопалок може стати причиною пожежі у вашій хаті !
Трошки з навчального посібника: здавалобися, як може принижувати українку її рідна мова? А гендер не спить, пантрує демократію і вказує пальчиком. Ось дивіться, жінки: слово «професіонал» має позитивне значення, а «професіоналка» – означає повію. «Майстер» – фахівець високого класу, «майстриня» – жінка, що займається народним ремеслом, «акушер» – це лікар-фахівець, «акушерка» – це так собі, якесь там медучилище. «Друкар» – фахівець поліграфічного виробництва, «друкарка» – жінка, що клацає на машинці і більше ні фіга не вміє. Слова «викладач», «бухгалтер», «модельєр», «стиліст» і т.д. – взагалі не мають жіночого роду! Ва-а-ай! Гевулт! Не мова, а якась суцільно-абсолютна дискримінація і приниження честі та гідності українського жіноцтва!
В Європі маму Ісуса називають «Мадонна», що означає «моя пані»(ма-донна). Там так шанобливо називають і заміжню жінку, і кохану. А українською воно звучить як «Богородиця» – попросту, «відтворювачка чоловіків».
– Яка ж ваша українська мова недосконала і селюцька,– нашіптує гендер! Мабуть тому пропагандисти гендеру нею і не володіють. Воно, ніби, такий собі, відомий в народі «пошук сметани», але ж десь глибоко, в підсвідомості щось занотується і надовго залишиться, у вигляді відчуття меншовартості – крапля і броню точить. Якби то крапля, а то ж, останнім часом, якась суцільна ліберально-збоченська демократична злива!
Я собі думав, що гендерна наука досліджує тільки Господні Створіння – чоловіка і жінку, а все виявляється глибше, перспективніше. Поцитуємо з підручника:
«... у центр уваги гендерних досліджень потрапили п’ять статей: жіноча, чоловіча, гетеросексуальна, гомосексуальна і транссексуальна...»
Ось тут і центр дійства!!! Ах-ах, який же він чарівний і кольоровий, той гендер, шляк би йго впік!
Вони кажуть, що поділ людства на чоловіків і жінок – це дуже неправильно, бо «...технічно цілковито можлива тема чоловічої вагітності робить минулим той час, коли суть жіночого і чоловічого виводили зі статевих ознак...» Наука обурена, бо наш Творець наробив помилок. Проситься фраза фільму – «...а наш батько злегкова-а-ажили...», бо:
«...можливості контрацепції і визнання репродуктивних прав жінок , більша відкритість суспільства до різноманітних сексуальних орієнтацій, можливості хірургічної зміни статі, виникнення техніки штучного дітонародження – повністю знімають біологічні бар’єри...», – що тяжіють над свободою жіноцтва. Відчуваю п’ятами, що тоті біологічні бар’єри Небо підпирають і якщо їх зрушити, то воно впаде на голову не тільки гендернутим, а всім! За те, що бейсбольними битами вчасно не переломили ноженята збоченцям.
Ще один об’єкт викохуваний гендером – андрогінність, тобто поєднання в одній людині маскулінності і фемінності. Незрозуміло? В Галичині воно називається «курій» – ні півень, ні курка. І яєць не несе, і курей не бавить. Такий собі продукт курячого гендеру. Все як у людей.
Гендер в ідеалі – це взагалі позбутися статі і ввести у вжиток гендер. Синтезувати суспільство гендернутих куріїв. А гендерята всі будуть інкубаторські. Дуже скоро галичанкам з сумом доведеться згадувати старі пісні: «Хто ж нас поцілує в уста малинові...»
Ось так. Головним завданням гендеру є «культурне осмислення» збоченсько-сатаністичних процесів.
В Християнстві, відміну від інших релігій, хрестять і хлопчиків, і дівчаток, і дядьків, і тіток, і бабусь, і дідусів. Але ж гендер і тут не дрімає:
«...Біблія, створена в період панівного патріархату, служила обгрунтуванням наявної нерівності жінок. Релігійні й теологічні тексти, написані авторами-чоловіками, відбивають і містять «чоловічі погляди» на відносини людини з Богом...». А ще кажуть гендерасти, що Господь – дискримінатор, бо спочатку створив чоловіка, а не жінку. І жінку створив не самостійно, а з ребра Адама, що і є глобальним приниженням для сучасної жінки. Виявляється, що:
« …більшість церковних інституцій носять «женофобський характер» і витончену дискримінацію, якій піддається жіноча свідомість у результаті таких широко відомих формул, що лунають з амвона: «Бог наш Батько (а не Мати)», «Людина Господа»(в значенні – Чоловік), «Братерство людей «(а не «Сестринство»)...». А наші жіночки про таке приниження і не здогадувались, а науковці м’яко, без притиску ознайомлюють з ситуацією. Мовляв, хочеш бути в авангарді Світового Жіночого Процесу? Давай до нас! Гендерити Світ будемо! І в хвіст, і в гриву! (А ріжки і хвостик самі проростуть.)

А коли оголене жіноче тіло безсоромно і круглодобово використовується в теле-рекламі? Навіть в рекламі пилок, цвяхів і лопат? (Дякуємо, що не гробів.) Гендер і його господарі з цього приводу чомусь мовчать. І книжок про це на шару не роздають. Здогадуєтесь чому? Бо і гендер, і телебачення в одних руках! Ті ж рученята розмахують «Правами людини»:
«… гендерна школа «вписує» гендерну критику релігії в загальну концепцію Прав Людини... У цій позиції жоден текст Святого Писання не можна розглядати як остаточний, бо демократія припускає безперервне виробництво нових цінностей і практик, котрі якнайповніше забезпечують актуальне самовтілення індивідів.»
О-о-о, значить гендернуті будуть писати нову Біблію, бо ця дуже ображає жінок. (Вже навіть є така академічна дисципліна – «феміністська теологія»). Хоча, новітня, «Демократична Біблія» в Америці вже є. Це та сама Біблія, тільки з вилученими текстами, в яких є натяки на ксенофобію та антисемітизм – книжка схудла на два пальці .

 Головне в гендеровій справі – зерно сумніву посіяти, а далі воно якось само виборсається. Гадє завжди проростає. Та і вчителів по цій справі щодень – то більше, як кріликів. Скажімо, пані Гольдберг стверджує, що «боги класичного християнства не підходять сучасним жінкам, а тому їх слід замінити новими чинами релігійної експресивності, що відбивають специфіку жіночої суб’єктивності...» На маєш! І Боги у нас неправильні! А я думав, що тільки мова і УПА.
Ви думаєте, що Ісуса обійшли? Ага, зараз! «... Ісус учив рівності всіх людей незалежно від нації, раси та сексуальної орієнтації...» І що ти тут скажеш... Значить в Біблії помилочка вийшла – Содом і Гомора згоріли банально, бо місцеві блакитні ліберали ігнорували правила пожежної безпеки. І ніякої Кари Божої!
Хтось же платить за це. Будьте дуже уважні! Якщо лупа на голові почала рухатися, то це, мабуть, не лупа. Це – воші.
Як тільки ідейки з шарових книжечок жіночці сподобаються, то одразу і грошики найдуться, щоб та жіночка однодумців збирала. Організують гурточок «підвищення самосвідомості». А потім той клубочок гадєчий на партійку перешиють. Їх і в парламент спробують. Вони там терпимість проштовхувати будуть. Бо в гендері Терпимість – се дуж-же важне!
«...Частина феміністських теологів пропонує називати Ісуса «нашою сестрою», тому що Христос має низку якостей, що їх приписують в традиційній моделі «жіночному ряду...». Недотягли. Що Ісус був гомосексуалістом – не написали. Страшнувато. В українців ще терпимість не дозріла. За таке дадуть по писку. На Заході про це уже вільно пишуть, а в Україні, поки що, суцільна дикість, нетолерантність і розгул нетерпимості – дадуть по мордяці без попередження. Тяжко бути в Україні носієм авангардових ідей. Ось один бузиновий журналіст написав книжку, що наш Шевченко був дядько дуже неправильний, то й подейкують, що раз на тиждень перехожі на вулиці того журналіста луплять. Ну так, не сильно. За принципом: «Трохи відвів душу? Залиши і ближньому. Не будь егоїстом!»
Далі в підручнику роздуми в стилі «української» журналістики:
«...Чому ми нічого не знаємо про сексуальність Христа?» – запитує Люс Ірігарей. «Якщо Христос втілює моральний ідеал для вірного, то, не знаючи, як він реалізував свою сексуальність, вірний не зможе втілювати своє бажання в рамках християнської релігії...» – шкода, що в Древній Палестині не було «українських» журналістів з України. А то б ми знали усе-усе . Ось про шкарпетки пані Тимошенко знає вся Україна. Тепер «українські» журналісти ходять з зеркальцями, приклеєними до мештів. Здогадуєтеся, про яку частину жіночого гардеробу пані Юлі писати будуть?
Традиція – це така штука, котра не дає Нації перетворитися в тваринний прайд. Атака на Українську Традицію в Україні ведеться комплексно. І носіями цього Духовного Грипу є безнадійно хворі на демократичний сказ –ЗМІ (це така собі держава в державі). Ця компашка з одного ідеологічно-зміїного клубочка з гендеряками.
А що українська державницька ідеологія? Біг по граблях, як вид спорту?
Недавно на ЕРІ-FM пояснювали, що діти вже в третьому(!) класі конче повинні знати, що таке презерватив. І як дитина сего не знає, то з неї нічого доброго не виросте. А як «наші» журналісти вболівають за чужинецького Давида Портера, котрий насилу пхає в Україну свій PlayboyTV: «...це буде не меншим тестом на демократичність для української влади та суспільства, ніж свого часу проблема «темників». Перш за все, поява такого каналу свідчитиме: суспільство дозріло до розуміння своєї неоднорідності, наявності людей із різними запитами, смаками й потребами... – ось квінтесенція ліберальної політичної доктрини і ліберальної культури, в умовах якої стає можливим поява еротичного телебачення.»(Телекритика) Не знаю як Вас, а мене ці педерасти вже дістали. (До речі: слово «педерастія» – це не матюк. Це – медичний термін.)
Ось так воно. Перед впровадженням п’ятистатевої гендерної демократії треба привити українцям терпимість хоч до теле-порнухи. А далі само піде. По армійському це називається «артпідготовка».
Легко, граючись, інтелігентно і науково журналісти та власники ЗМІ поселяють в душах паразита. Паразита Душі. В народі його називають простіше – дідьком.
Грипозну курку скоресенько ріжуть, поки вона інших не заразила. А що робити з грипозним збоченцем-журналістом? У нього ж мільйонна аудиторія і ніякої відповідальності! Язик, як високооплачуване помело!
Дійсно, журналістська продажність дає уяву про безмежність.
Виконуючи суспільно-освітню функцію маладыє-інцєрєсныє, кієфскіє, пра-а-адвінутыє дзєвушкі с цілівізара філасовствуют про глобальні сексо-орально-анальні проблеми українського суспільства (ані лахоф прасвєщают). Ах! Як воно чарівно звучить з дівочих вуст. Так і хочеться цій теле-німфочці презентувати гармонійну чавунну панамку з дірочкою для косички. Сорому вони не знають і не мають Чи то мама про це не чула, чи то дзєвушка інкубаторська. І недайбо їм щось сказати! З ними як в зоопарку: «Страусів не лякати! Підлога бетонна!»
Гість хваленого 5-го каналу, відомий український журналіст, радить робити сімейні екскурсії в сексшоп. Але щоб з дітьми. І маленькими і великими. А ведучі передачі від щастя аж ся заслинили сподобалось дуже. Дайош діткам секс-шоп! Нема чого в діток якусь там фобію виховувати. Воно, виявляється, що той секс-шоп дуже корисний для дітей. Демократами виростуть! Ліберальними! А я розвину думку ведучих: щоб дітки виросли справжніми демократами, то їх треба відповідно виховувати на ще простіших прикладах:
«Ось дивись, Дмитрику, який наш Бровко, нечемний, не поважає прав і свобод бліх! Він своїм блохам спокою не дає, знущається, дискримінує, переслідує, блохофоб тоталітарний! То лапкою чухає, то зубками викусує. Недостатньо в нашого Бровка терпимості!»
А щоб Дмитрик ріс гендерно, то потім татка треба гендернути: «А татко наш купив Бровкові терористичний шампунь від бліх, буде Бровка ним мити і бідні блошки повмирають в муках. Наш татко нетолерантний фашист! А бідні блошки так хотіли жити...»
Взагалі, в контексті української дійсності, здалобися в Україні слово «паразит» відмінити. Присмак якийсь нечемний. От назвати би бліх не «паразитами», а «мешканцями». Блоха – мешканець на тілі Бровка. Уже якось ліберальніше звучить, терпиміше. Бо якщо слово «паразит» голосно сказати у залі Верховної Ради, то одномоментно образяться сотні депутатів. Але на злодієви – і шапка вогнетривка.
Чомусь українець повинен терпіти все українофобське, збоченсько-демократичне лайно!? Бо фундаментом гендерної, п’ятистатевої демократії є Терпимість? Привчили. Вже терпить. Ну, може в Галичині трохи нервусів залишилось, на них і надія. Бо вони вголос питають:
– А ДЕ Ж МЕЖА ТОЇ ТЕРПИМОСТІ ??? А може це межа між людиною і скотиною?!
Ця чорна хмара Духовного Діоксину валить з Києва. Там це вже норма. Що буде в душах і серцях наших дітей через 20 років? Ідеологія – штука дуже інерційна.Постає просте питання: а Київ це столиця якої нації? Ще трохи і вже вся Галичина зрозуміє, що хазарський Київ – не українське місто. Це не наша столиця. Це їхня столиця. Шкода... Шкода, але щоб зберегти українство, традицію, мораль – треба буде тікати з їхньої України. Для початку – в Галицьку Культурну Автономію. А далі – час покаже. Під лежачий камінь... завжди встигнемо.

Гендер – це інструкція для українського жіноцтва, як правильно шукати пригоди на сіднички, коли життя склалося.
Гендер – це спроба змінити порядок речей в природі – заставити зайців харчуватися карасями, а вовків відлітати у вирій.
Гендер – це система муштри українця, щоб терпів все протиприродне.
Гендер – хитра штука. От як би Ви інакше назвали таке суспільно-спортивне явище як «куревство»? Не знаєте? А київські науковці-демократи знають – це «свобода репродуктивної поведінки жінок». Ади, як пристойно звучить!

P.S.
Файна книжка, шляк би її впік. Недарма має 535 сторінок. Містичне 5+3+5 =13. Так вона ж не одна така. Збоченські ідеї опрацьовують цілі наукові інститути! І «українська» наука працює, аж ся курить. Що тут зробиш. Тут можна тільки побажати. Побажати науковцям-демократам здоров’я і втілення наукових розробок в життя. В їхнє приватне життя! Щоб доля на щастя дарувала їм гендернутих дружин-трансветитів і щоб авангардові п’ятистатеві шлюби в їхніх родинах освячували передові попи-геї. Ні, краще попеси-лесбіянки.
І більше нічого, бо гроші вони вже заробили.

До змісту Тарас СОБКО АНАТОМІЯ ХРУНЯ

Далі