Вірші у перекладі
Миколи ЛУКАША
(1919—1988)
З
ВІРШОВАНОЇ ПОВІСТІ “ІСЕ МОНОГАТАРІ”
(кінець
ХІ ст.)
Ріжуть
стріч-траву:
вже,
мабуть, не буде стріч,
хоч
і позову...
Скажи,
рибальський човне, -
нащо
і про що воно?
***
Що
за дивна вість -
усі
гори зібралися,
посходили
з місць?
Зійшлись
гора з горою
прощатися
з весною.
***
На
бережинні
жде
зеленая сосна,
не
байдуже, ні!
Не
така біла хвиля -
згорда
гляне й побігла.