***
В Кісагаті - ах! -
там мімоза, “сум-краса”,
під дощем дріма.

***

Крилечками мах!
Що, скажи, метелику,
бачиш ти у снах?

ПО ВОДУ

Наберу в сябра:
уночі повій повивсь
круг мого цебра.

***

Світ наш, як роса:
тут, на кладовищі,
ясно все і вся.

***

Нічого не чув:
чи душею десь витав,
чи нема зозуль?

ЗОРЯНИЙ УЗОР

Муругий павук
павутиною вловив
кленовий листок.

РАЙ І ПЕКЛО

Павуків бенкет:
в сіті росяній, тремкій
два метелики.

***

Зеленій, зеленій!
Зеленіє перша рунь
через талий сніг.

СРІБНИЙ ОГОНЬ

Хризантеми квіт:
промінь місяця в росі,
світло, влите в лід.

ДАВНІ ДРУЗІ

Останні листки!
Поспитайте дмухача,
хто впаде раніш.

***

Сніг побив квітки...
Не зівяли тільки айстра
та слава майстра.

ЛЕГКА МУЗИКА

Соловей співа
на бамбуковім бучку:
той іще пливе.

***

Місяць у повні:
діти народилися
десь і сьогодні.

***

Палять вугілля -
олень на вечірній дим
дивиться здаля.

***

Викинеться лин -
тільки кола по воді...
Зозуля: ку-ку!

***

Ураган ущух:
тільки чути з далини
хвиль неясний шум.

***

Вербени цвітуть:
уночі вони ряхтять,
як Молочна Путь.

ЗАБУТТЯ

Осінь-самота.
Рік ні в кого не бував,
і в мене ніхто.

***

Жайворова трель
і зозуліне “ку-ку”
пішли вперехрест.

***

З озера вода
по затонах розлилась:
майові дощі.

***

З гонгом сторожі
цеї ночі не прийшли:
місяць у юзі.

***

Сливи тонкий пах...
Чашку гість підніс до уст
ясно-голубу.

***

З рису калачі -
подрібнішали і ті...
Листопад подув.

***

Ночував якось
у покої для князів:
там-то одубів!

***

Роздирають шовк
у столичних крамарнях:
літній час прийшов.

ЖАХНУВСЯ ЗО  СНУ

Сон а чи ява?
Наче ріже мене хтось...
Аж воно блоха!

НЕ ЗАМІВ, БО ЦВІТУ ЖАЛЬ

Мій слуга дрімав
на опалих пелюстках...
Я й не накарав.

ДОСВІТОК

Рано, ще й не світ,
з ночі в дар тобі несу
сливи любий цвіт.

***

“Спалим комарів!”-
цар цариці над ушко
в спальні говорив.

НАД КРУЧАМИ ЯНЦЗИ

Білих ікл оскал,
мавпи хриплий, тоскний крик...
Місяць межи скал.

***

І нема куди
вилить воду з купелю:
коники сюрчать.

***

На подолі - ох! -
уночі пролився дощ
на молодий сніг.

ДОВГІ - ДОВГІ НОЧІ

Осінь - і літа...
З вежі видзвонило шість -
може, засвіта.

***

Влітошні дощі...
Тільки раз поміж сосон
місяць прояснивсь.

***

Вечір. Вітер.
Циби чаплі синьої
миють хвилі.

***

У сумних думках
я зійшов на гору: ах! -
шипшина цвіте!

***

Жабію худий!
Із тобою Ісса:
бий гладкого, бий!

***

Сіре горобя!
Ходи сюди, пограймося,
бідне сиротя...

***

Мушки не руш:
ручечки, ніженьки -
все на ній тремтить...

БАБИНА ПРОЩА

Вітер хустку вкрав,
а корова - хіп на ріг! -
веде бабу в храм...

***

Вік наш, як роса:
хай росиночка мала,
а й тієї жаль...