Їхали з концерту в однім тролейбусі. Вийшли одночасно на площі Толстого. Я спинив її й кажу:

- Я Юрій Логвин. Малюю все прекрасне. Хочу вас намалювати.

- А я про вас знаю. Мені розповідали... - і сміється приязно.

- Невже? Де?

- На побаченні у в'язниці...

- Ха! Он куди про мене чутка дійшла...

А сам думаю: "Не поспішай питати - як треба, то сама розповість."

Домовились про зустріч через три дні. А за цей час я домовився з моїм приятелем, тепер відомим на всю Україну лікарем, що на кілька годин я можу скористуватись його помешканням. Власне не його, бо він там тимчасово перебував - доглядав і за квартирою, і  кота годував.

Він зустрів нас уже в дверях і попередив, що за три години він повернеться.

Тільки за лікарем зачинилися двері, стягла з себе блакитну суконочку, чорну шовкову комбінацію і вмостилась на канапі. А на краю канапи спав смугастий котяра. Зрештою, моя Модель стомилась і розляглась на канапі.

Тут котяра встав, потягся, потерся вусатою мордою об й коліна і вмостився в неї на ногах.

Довелося кота зняти і поставити на підлогу. Малював тепер вже Модель лежачу. Кіт важко вистрибнув на канапу і знов вмостився в неї на стегнах.

Довелося викинути кота до кухні. Котяра ображено і хрипко понявчав та й замовк.
Один за другим пішли кілька начерків чорнильною ручкою.

Нараз угорі щось хруснуло, дзенькнуло. Обертаюсь до широкого світлого вікна. З одного боку штора відірвалася. На ній завис котяра і перелякано нявчав. Довелося ставити стільця і знімати кота. Кинув це ледащо на канапу і воно стало на чотири лапи і не зрушилось.

Тоді укрутився калачиком біля Моделі і солодко замуркотів... Тепер можна було добре попрацювати... але вийшов час.

Тільки встигла Модель причепуритись у ванній, як клацнув замок і вступив мій пунктуальний приятель.

- До речі, як вашого кота звати? - проникливе спитала Модель.

- Він не мій, моїх друзів... Кузя, Кузя! - покликав лікар.

Котяра нашорошив вуха, кліпнув одним оком і зараз же знов заплющив;

Тоді лікар взяв кота за передні лапи і перевернув на спину. - Отако й лежатиме, поки я повернуся із магазину з рибкою.

Ми пройшлися до тролейбусної зупинки, випрощались із Моделлю і повернулися вже вдвох до помешкання.

Здоровенний смугастий кіт Кузя лежав у тій самій позі навзнак із піднятими лапами.
Р. S. З Моделлю ми ще не один раз бачились, але чимдалі мені ставало незатишніше з й оточенням. Не кажу нічого поганого про жіноцтво. А от молодики дуже вже були натреновані, накачані, а літні чоловіки занадто ввічливі й уважні до кожного мого слова. Взагалі до моєї персони. Як всякий странній, я це відчув навіть раніше, ніж мене почали по-справжньому брати під зябра... А тут ще так добре обставини склались, що я на пару років полишив "мать городів Руських...

Коли, зрештою, повернувся, то лікар сказав мені, що кіт Кузя захворів на чумку і його довелось приспати.

А з Моделлю я більше не зустрічався...